Постанова № 6450063, 14.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 жовтня 2009 р. № 10/50-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Воліка І.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Державної податкової інспекції

у місті Херсоні

на рішення                                        господарського суду Дніпропетровської

                                                            області від 07.04.2009 року

та на постанову                                        Дніпропетровського апеляційного

                                                            господарського суду від 16.06.2009 року

у справі                                                  № 10/50-09

господарського суду                              Дніпропетровської області

за позовом                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Нафтаком-Плюс"

до                                                             Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Рубітекс"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача                                                   Державної податкової інспекції

у місті Херсоні

про                                                            стягнення 6 609 392,24 грн.

за участю представників:

позивача –          Смаль С.М.

відповідача –          Биструшкіна В.Ю.

третьої особи -           не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаком-Плюс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" про стягнення 6 609 392,24 грн. та про зобов"язання відповідача повернути нафтопродукти по договору №29/02-08/НП від 29.02.2008 року, а саме: бензин А-95, у кількості 254,271 т, бензин А-92, у кількості 233,903 т, бензин А-76/80, у кількості 239,561 т, дизельне паливо, у кількості 253,677 т.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2009 р. по справі № 10/50-09 (суддя Кощеєв І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року (судді: Голяшкін О.В., Білецька Л.М., Науменко І.М.), в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтаком–Плюс” відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими актами, Державна податкова інспекція у місті Херсоні звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову попередніх інстанцій скасувати, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 лютого 2008 року між позивачем – ТОВ “Нафтаком-Плюс” (продавець) та відповідачем –ТОВ “Рубітекс” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №29/02-08/НП, за яким продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти: бензини А-76, А-80, А-92, А-95, паливо дизельне (надалі товар) за кількістю, номенклатурою, цінами, встановленими згідно додаткових угод, які є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Як встановлено в пункті 1.3 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Відповідно до пункту 2.2 договору товар вважається переданим в користування з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Пунктом 2.3 договору визначені умови поставки згідно з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачень термінів “Інкотермс” (2000 року) –АЗС продавця.

Покупець зобов’язаний здійснити оплату товару протягом 45 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (пункт 3.1 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ “Нафтаком-Плюс” за видатковою накладною від 01 березня 2008 року № РН-0000170 передало ТОВ “Рубітекс”: бензин А-76/800 у кількості 239,561 т, бензин А-92, у кількості 233,903 т, бензин А-95, у кількості 254,271 т, дизельне паливо, у кількості 253,677 т. –на загальну суму 5 988 615,29 грн., а останній - прийняв вказані нафтопродукти та на підставі платіжного доручення від 28 березня 2008 року №597 оплатив їх вартість.

14 травня 2008 року між ТОВ “Рубітекс” (продавець) та ТОВ “Нафтаком-Плюс” (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 14/05-08/НП, за яким продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти: бензини А-76, А-80, А-92, А-95, паливо дизельне (надалі товар) за кількістю, номенклатурою, цінами, встановленими згідно додаткових угод, які є невід’ємною частиною цього договору.

Як встановлено п.п.1.3, 2.2 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання відповідної видаткової накладної. Товар вважається переданим в розпорядження покупця з моменту

Пунктом 2.3 договору визначені умови поставки згідно з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачень термінів “Інкотермс” (2000 року) –АЗС продавця.

Покупець зобов’язаний здійснити оплату товару протягом 45 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п.3.1 договору).

На виконання умов цього договору за видатковою накладною від 14 травня 2008 року № 080514000000015 ТОВ “Рубітекс” передало ТОВ “Нафтаком-Плюс” бензин А-80, у кількості 229,513 т, бензин А-92, у кількості 214,006 т, бензин А-95, у кількості 232,687 т, дизельне паливо 3-0,20 (-25), у кількості 14,866 т, дизельне паливо 3-0,50(-25), у кількості 240,195 т. –на загальну суму 6 609 392,29 грн., вартість яких оплачена позивачем ТОВ “Нафтаком-Плюс” на підставі платіжного доручення від 28 березня 2008 року № 597.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на акт ДПІ у м.Херсоні від 04 листопада 2008 року № 3328/23-5/33590645 “Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ “Нафтаком-Плюс” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Рубітекс” за період з 01 серпня 2007 року по 31 липня 2008 року”, зазначивши про те, що вказані договори визнані податковою інспекцією нікчемними в силу ч.2 ст.228 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що зазначені в акті обставини не свідчать про нікчемність договорів поставки нафтопродуктів та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Так, позивачем не доведено факт укладення з відповідачем договорів купівлі-продажу № 14/05-08/НП від 14 травня 2008 року та № 29/02-08/НП від 29 лютого 2008 року з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та не доведено, що вказані договори купівлі-продажу порушують публічний порядок, та, як наслідок, є нікчемними в силу приписів ч.2 ст.228 ЦК України.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що сторонами фактично виконано умови договорів купівлі-продажу нафтопродуктів від 29 лютого 2008 року № 29/02-08/НП та від 14 травня 2008 року № 14/05-08/НП, чим спростовуються доводи ДПІ у м.Херсоні про те, що угоди не мали реального товарного характеру.

Актом перевірки, на який посилається позивач в обґрунтування своїх доводів щодо нікчемності укладених між сторонами договорів купівлі-продажу, фактично не доведено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення зазначених правочинів, а також не підтверджено наявність вини сторін (сторони) у формі умислу на укладення протиправних угод та прагнення настання протиправних наслідків.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини 2 статті 215 ЦК України нікчемним право чином вважається правочин, недійсність якого встановлена законом.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В акті перевірки від 04 листопада 2008 року № 3328/23-5/33590645 податкова інспекція, посилаючись на порушення приписів ст.ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України, дійшла висновку, що договори купівлі-продажу від 29 лютого 2008 року № 29/02-08/НП та від 14 травня 2008 року № 14/05-08/НП укладені з метою приховування сплати податків, та є нікчемними в силу приписів ст.228 ЦК України, як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Проте, з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій чинності вищевказаних договорів, фактичних обставин щодо повного виконання сторонами умов договорів купівлі-продажу, висновки господарського суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають вимогам закону.

Згідно статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарських судів першої та апеляційної інстанцій, у зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення.

Постанову          Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року у справі № 10/50-09 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик І.М. Волік