Постанова № 6450061, 15.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 жовтня 2009 р. № 45/136

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Ходаківська І.П.

суддіДанилова Т.Б., Ковтонюк Л.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

на постановуКиївського апеляційного господарського суд від 11.06.2009р.

у справі

господарського суду№45/136

міста Києва

за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

допідприємства "Укрінвопромінвест"

про

за участю прокуратури -

представників сторін:

позивача –

відповідача – визнання договору недійсним та повернення коштів ст. прокурор відділу Генеральної прокуратури України Лук'яненко В.В., посвідчення № 72

Шевчишин О.С. дов. № НЮ-3 від 01.01.2009

Довгань В.І. дов. № НЮ-143 від 08.03.2007

не з'явився

Розпорядженням № 02.03-10/651 від 14.10.2009р. змінено склад колегії суддів у справі № 45/136, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Ковтонюк Л.В.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2007 року Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства "Укрінвопромінвест" про визнання недійсним з моменту укладення договору підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 29.04.2004 року № Л/НФ-0412з, укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та Підприємством "Укрінвопромінвест", застосування ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України та повернення Львівській залізниці коштів у сумі 14000000,00грн.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, необґрунтованою та завищеною вартістю робіт, а відтак і безпідставним перерахуванням залізницею коштів.

Крім того, підприємства, які виконують роботи по здійсненню оцінки протипожежного стану, повинні мати ліцензію, проте Підприємство "Укрінвопромінвест" не мало ліцензії на здійснення такої діяльності, а відповідно до ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу ( ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2009 ( суддя Балац С.В.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 ( головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Вербицької О.Р.) позов задоволено повністю: визнано недійсним з моменту укладення договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 29.04.2004 року №Л/НФ-0412з, укладений між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) та Підприємством "Укрінвопромінвест" (03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код 32586931);

стягнуто з Підприємства "Укрінвопромінвест" (03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код 32586931, рах. 2600918013472 в КРФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300830) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, М. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033, рах. 2600918013472 в АБ "Експрес-Банк", МФО 322959) 14.000.000 (чотирнадцять мільйонів) грн. коштів, отриманих по недійсному договору.          

Стягнуто з Підприємства "Укрінвопромінвест" до державного бюджету 25585 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", яке було стороною у справі, звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009 р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Касаційна скарга Львівської залізниці вмотивована порушенням судами ст.32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, неправильною оцінкою укладеного Договору, який насправді є договором про аналіз протипожежного стану, для виконання якого не потрібно ліцензії.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників залізниці та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, хоча і з інших підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та Підприємством "Укрінвопромінвест" було укладено договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану (спірний договір) від 29.04.2004 №Л/НФ-0412з. Вартість по договору складає 14 000 004,50 грн.          

30.08.2004р. між позивачем 2 та відповідачем складено акт приймання-передачі звіту за спірним договором, згідно якого виконавець (відповідач) передав, а замовник (позивач 2) прийняв роботи з оцінки протипожежного стану комплексів, територій та об'єктів промислового та непромислового призначення замовника. В цьому ж акті зазначено, що замовником сплачено вартість робіт повністю в сумі 14 000 000,00 гри.

Як було встановлено судом першої інстанції, спір виник внаслідок того, що прокурор вважає спірний договір недійсним, оскільки останній не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст.203 Цивільного кодексу України), а також для виконання робіт за спірним договором виконавець повинен був мати спеціальний дозвіл (ліцензію), що є підставою для визнання Договору недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.          

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, а саме предмету договору, спірний договір передбачає здійснення відповідачем ліцензованого виду діяльності, а тому суди дійшли висновку про визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.

Відповідно п. 41 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає діяльність з оцінки протипожежного стану об'єктів.

Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку", п.41 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", п.5.14 спільного наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оцінки протипожежного стану об'єктів" № 14/51 від 23.01.01, діючого на момент укладення договору, підприємства, які виконують роботи по здійсненню оцінки протипожежного стану, повинні мати ліцензію.

При розгляді справи в першій інстанції була призначена судова пожежно-технічна експертиза. У відповідності до висновку № 6282 судової пожежно-технічної експертизи від 24.12.2008р. перелік робіт, що передбачений спірним договором, за своїм складом, змістом та характером в комплексі не відноситься до робіт, що пов'язані з оцінкою протипожежного стану об'єкту. Вказані роботи характерні для робіт, що пов'язані з проведенням аналізу протипожежного стану об'єкту (об'єкту) за деякими певними показниками.          

Фактично виконані до договором підряду від 29.04.2004 р. № Л/НФ-0412з, укладеним між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" і Підприємством "Укрінвопромінвест" роботи за своєю суттю є узагальненим алгоритмом аналізу протипожежного стану будь якого об'єкту, тобто є аналізом протипожежного стану за деякими певними показниками.          

Статтею 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірний договір передбачає здійснення відповідачем ліцензованого виду діяльності, а тому є підстави для визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.          

Посилання прокурора та позивачів на те, що правовою підставою для визнання правочину недійсним Цивільний кодекс України визнає також факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами З, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину щодо настання реальних правових наслідків правочину, - були досліджені судами попередніх інстанцій, які не встановили цих обставин для визнання Договору недійсним на підставі частин З, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Однак, розглядаючи справу у вступній та в мотивувальній частині відносно другого позивача "Львівська залізниця", в резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2009 позов задоволено відносно іншої юридичної особи: визнано недійсним з моменту укладення договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 29.04.2004 року №Л/НФ-0412з, укладений між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) та Підприємством "Укрінвопромінвест" (03067, м. Київ, бульварі. Лепсе, 4, код 32586931);

стягнуто з Підприємства "Укрінвопромінвест" (03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код 32586931, рах. 2600918013472 в КРФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300830) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, М. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033, рах. 2600918013472 в АБ "Експрес-Банк", МФО 322959) - 14.000.000 (чотирнадцять мільйонів) грн. коштів, отриманих по недійсному договору.

Якщо при винесенні Рішення судом мала місце описка, то вона повинна була бути виправлена в рішенні в порядку ст.89 Господарського процесуального кодексу України шляхом винесення додаткової Ухвали за заявою сторони або з власної ініціативи суду.

Ухвала про виправлення описки в          рішенні в порядку ст.89 Господарського процесуального кодексу судом не виносилась.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Однак, Київський апеляційний господарський суд, повторно розглядаючи справу, не усунув суперечності мотивувальної та резолютивної частин рішення суду першої інстанції, а Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а також не має права виправляти описки судів попередніх інстанцій.

Підставами для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права, зокрема, невідповідність висновків, викладених у резолютивній частині рішення, обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", хоча і з інших підстав, ніж викладені у касаційній скарзі.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для повного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суд від 11.06.2009р. у справі № 45/136 та рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2009 скасувати.

Справу № 45/136 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий           І. Ходаківська

Судді           Т. Данилова

Л. Ковтонюк