Ухвала суду № 64493479, 31.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/573/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 641/3277/16-ц ОСОБА_1

Категорія: інші Доповідач Хорошевський О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді Хорошевського О.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

ОСОБА_2

за участю секретаря: Гончар А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Віталія-Плюс», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_5 про визнання іпотечного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним іпотечний договір № 834/19-27/35/8-251, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 з реєстраційним номером 1722 від 02.10.2008 року, що був укладений між Приватним підприємством «Віталія-Плюс» та АКБ «Укрсоцбанк».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що 02 жовтня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_7 був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №834/18-27/35/8-286. Відповідно умов кредитного договору, АКБ "Укрсоцбанк" надав ОСОБА_7 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти з досягненням максимального ліміту заборгованості у сумі 400 000,00 доларів США, зі сплатою 15 відсотків річних та комісій.

02 жовтня 2008 року в забезпечення виконання ОСОБА_7 кредитного договору, між Приватним підприємством "Віталія-Плюс" та АКБ "Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір №834/19-27/35/8-251, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним номером 1722.

Згідно умов іпотечного договору, ПП "Віталія-Плюс", як майновий поручитель (іпотекодавець), передає в іпотеку АКБ "Укрсоцбанк" (іпотекодержателю) у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №834/18-27/35/8-286 від 02 жовтня 2008 року нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху №1-7, 9-21 площею 443,4 кв.м., другого поверху №1-11, площею 435,5 кв.м., третього поверху №1-17, площею 435,9 кв.м. в літері "А-3", що знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Костичева, буд. 25-В та належать ПП "Віталія-Плюс" на праві власності на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 08 липня 2008 року, справа № 29/330-08, зареєстрованого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 12.08.2008 року на підставі ОСОБА_7 про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20426687 за реєстраційним номером 24325293, номер запису: 8387 в книзі :1.

Позивач також зазначає, що на момент укладання іпотечного договору 02.10.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ПП «Віталія-Плюс» і до теперішнього часу єдиним власником ПП «Віталія-Плюс» є ОСОБА_5 з яким вона перебувала у шлюбі у період з 05.06.1999 року по 01 грудня 2012 року.

Вважає, що її права, як співвласника майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, були порушені, оскільки колишній чоловік ОСОБА_5 приховав від неї, а згодом і факт укладання іпотечного договору відносно відновленої спільними зусиллями подружжя виробничої будівлі і не порадившись та неотримавши згоду від дружини самовільно розпорядився спільним майном, передавши його в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» у звязку з чим вона була вимушена звернутись до суду з позовом.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2016 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Посилається ті ж самі доводи, що і в суді першої інстанції, що ОСОБА_5 розпорядився майном, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, передавши його в іпотеку та при цьому не отримав на те згоди дружини.

Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені в суді першої інстанції судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником, засновником, директором або співвласником ПП «Віталія-плюс», а також, що майно яке передано в іпотеку не є спільною сумісною власністю, таким чином згода ОСОБА_3 на укладання договору іпотеки між ПП «Віталія-Плюс» та ПАТ «Укрсоцбанк» не потрібна.

Судом першої інстанції встановлено, що в забезпечення виконання ОСОБА_7 зобовязань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 834/18-27/35/8-286 між приватним підприємством «Віталія-Плюс» та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір № 834/19-27/35/8-251, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстраційним номером 1722 від 02.10.2008 року (а.с. 7-9).

Статтею 526 ЦПК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу тощо.

Згідно до положень ст. 546, 547 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 573, 574, 575 ЦК України заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В Законі України «Про іпотеку» зазначено, що іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 6 Законом України «Про іпотеку» та ст. 578 ЦК України передбачено, майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Отже, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України коли зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.06.2016 року скасовано рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.10.2015 року та додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: ПП «Віталія-Плюс», ПАТ «Укрсоцбанк» про поділ спільного майна подружжя, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину статутного капіталу ПП «Віталія-Плюс» в розмірі 50,00 грн.; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а.с. 107-111).

Відповідно до п.1.2 ст. 1 Статуту приватного підприємства «Віталія-Плюс» власником підприємства ПП «Віталія-Плюс» є громадянин України ОСОБА_5. Статтею 6 Статуту передбачено, що власник здійснює управління підприємством безпосередньо або через призначеного ним директора. Власник має право вирішувати питання повязані з формуванням майна підприємства, визначає порядок формування, витрати і розміри фондів утворених на підприємстві тощо.

Згідно п. 3.2 ст. 3 Статуту Підприємство може мати у власності майно, не вилучене з цивільного обігу, зокрема, житлові і нежитлові будинки, споруди ті інше нерухоме майно, а також права на обєкти інтелектуальної власності

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови про визнання іпотечного договору недійним.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки судовим рішенням у задоволені вимог ОСОБА_3 про визнання майна, що є предметом оспорюваного договору іпотеки, спільною сумісною власністю та визнанні її права на частину у статутному фонді ПП «Віталія-Плюс» було відмовлено.

Доводи викладені представником позивача в апеляційній скарзі вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, були предметом їх розгляду судом першої інстанції, яким суд дав належну оцінку та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

З огляду на викладене, та керуючись ч. 1 ст. 308 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне відхили апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.М. Хорошевський

Судді І.С. Кіпенко

ОСОБА_2