Ухвала суду № 64479045, 02.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/7055/16-ц Номер провадження 22-ц/775/159/2017

Головуючий у 1 інстанції Назаренко Г.В.

Доповідач Санікова О.С.

Категорія 26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Дундар І.О., Канурної О.Д.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2016 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві 20 000 грн. витрати на правову допомогу у сумі 77.31 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 551.20 грн., в частині розміру відшкодування моральної шкоди та стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на його користь 150 000 гривень. В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки висновки стосовно визначення розміру відшкодування моральної шкоди з встановлених обставин зроблені невірно; вважає, що стягнута судом сума є занадто заниженою; суд не взяв у повній мірі до уваги суттєве та непоправне погіршення його здоровя, зміну всього звичного укладу життя з огляду на те, що, працюючи все своє доросле життя у вугільній промисловості та маючи стабільний заробіток більше 15 тисяч гривень, він забезпечував усі потреби своєї родини і з гірницькою справою повязував свій трудовий шлях ще на багато років наперед; в свої 32 роки він став довічним інвалідом, який вже ніколи не зможе повноцінно не те що працювати, а навіть жити.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, просив її задовольнити.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

З Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Покровськ Донецької області надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Представник Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» у судове засідання апеляційного суду не зявився. ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про час і місце розгляду справи повідомлено належним чином повісткою, про отримання якої свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працює в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 3 вересня 2004 року по теперішній час в якості машиніста підземних устаткувань, гірником очисного вибою з повним підземним робочим днем у шахті; 18 травня 2016 року був переведений електрослюсарем поверхні через виробничу травму та встановлену інвалідність.

22 липня 2015 року о 00 годин 30 хвилин під час виконання трудових обовязків з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, а саме під час переміщення по лаві він отримав відкриті вивихи 2-5 плеснових кісток, відкриті осколкові переломи 2-5 плеснових кісток із зміщенням, численну забійну рану лівої стопи з розтрощенням мяких тканин переднього відділу стопи, про що було складено акт розслідування нещасного випадку, пов'язаний з виробництвом.

За висновком МСЕК від 10 грудня 2015 року позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково та третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва безстроково; йому протипоказана важка фізична праця, підземні умови праці, приписане протезування лівої стопи, медикаментозне лікування.

Судом також встановлено, що позивач працює у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створено для підземного видобутку вугілля і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих небезпечних умов праці.

Суд дійшов висновку, що позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що ушкодження здоров'я позивача сталося під час виконання ним трудових обов'язків саме на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України не забезпечило небезпечні умови праці своєму працівнику, що покладає на відповідача обов'язок згідно із законодавством, а саме ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати йому моральну шкоду.

Такі висновки суду є правильними.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У п. п.2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; - у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; - при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону „Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач з вересня 2004 року по теперішній час працює на вугільному підприємстві, а саме: ВАТ «Вугільна компанія «ОСОБА_2 № 1», яке з 01 вересня 2010 року перейменоване в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Висновком МСЕК від 10 грудня 2015 року позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що саме в період роботи у відповідача були порушені права позивача на безпечні і здорові умови праці, тому відповідач відповідно до діючого законодавства повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Визнаючи розмір грошової компенсації, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоровя, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу у медичній та соціальній допомозі, молодий вік позивача, встановлення втрати працездатності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення працездатності, порушення у зв'язку з цим нормального укладу життя і обґрунтовано при встановленні 40% втрати працездатності вперше визначив таке відшкодування у розмірі 20 000 грн.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Отже, рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді: