Ухвала суду № 64478961, 31.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/809/16-к Провадження №11-кп/773/39/17 Головуючий у 1 інстанції:Гордійчук В. М. Категорія: ч.1 ст. 121 КК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Денісова В.П.,

суддів Гапончука В.В., Борсука П.П.,

з участю секретаря Гладкого В.В.,

прокурора Грицюка Р.П.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12015030090000492 від 31.12.2015 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, не працюючий, згідно з ст.89 КК України судимості не має,

засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 5 (пять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній домашній арешт.

Вироком вирішено долю цивільних позовів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 31 грудня 2015 року біля 02 год., знаходячись біля бару «Фантазія», що по пров.Миру в с. Піщане Камінь-Каширського району Волинської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс один удар тупим твердим предметом продовгуватої форми по голові потерпілого ОСОБА_3, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, зламу кісток склепіння черепа, забою головного мозку з гострою лівобічною епідуральною гематомою, забійної рани тімяної ділянки голови, правостороннього післятравматичного кохлеарного невриту, гематоми повік та субконьюктивального крововиливу правого ока, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.

У своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі. Посилається на те, що ОСОБА_2 не визнав себе винним у скоєнні інкримінованого злочину, не сприяв розкриттю злочину, не відшкодував у повному обсязі завдані збитки, негативно характеризується, ніде не працює, одружений, проте з дружиною не проживає. Також він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти громадського порядку та моральності, знову вчинив тяжкий злочин проти життя та здоровя особи. Обставини, які помякшують покарання та обтяжують його відсутні. Також суд не врахував думки потерпілого, який просив призначити покарання обвинуваченому у вигляді 6 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просив вирок щодо ОСОБА_2 скасувати та закрити провадження у справі. Посилається на те, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також призначеному покаранню особі обвинуваченого. Вважає, що вирок суду ґрунтується на припущеннях щодо походження травм, виявлених у ОСОБА_3. Також висновок експертизи не відповідає дійсності, бо фактично побудований із фабули, поданої слідчим в постанові про призначення цієї експертизи. Крім того, припущення експерта про механізм отримання потерпілим тілесних ушкоджень, суд безпідставно зазначив у вироку як доказ винуватості обвинуваченого у скоєнні злочину. Вказує, що у вироку не спростовано існуючі, на його думку, суперечності стосовно самого місця травмування, наявності чи відсутності слідів крові на одязі потерпілого та на місці події. Також судом при призначенні обвинуваченому покарання не враховано помякшуючих покарання обставин, а саме, що ОСОБА_2 частково відшкодував потерпілому завдану шкоду, має на утриманні малолітнього сина, неофіційно працює, а також є небайдужою людиною до громадського життя.

В суді апеляційної інстанції захисник апеляційні вимоги змінив і просив, не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 та обставин кримінального провадження, вирок суду в частині призначеного покарання змінити, призначивши покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України. Зміни мотивував тим, що ОСОБА_2 у скоєному щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілого та повністю відшкодував останньому завдану шкоду. Вказав, що обвинувачений одружений і має на утриманні малолітню дитину.

Зазначені зміни повністю підтримав і обвинувачений ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1, які підтримали змінені апеляційні вимоги та заперечили апеляцію прокурора і просили вирок суду змінити, призначивши покарання із застосуванням ст.75 КК України, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечив змінені апеляційні вимоги сторони захисту і просив скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким обрати ОСОБА_2 більш суворе покарання, потерпілого та його представника, які підтримали змінені апеляційні вимоги і заперечили апеляційну скаргу прокурора та просили призначити покарання ОСОБА_2 із застосуванням вимог ст.75 КК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України підтверджується зібраними у справі доказами і в апеляційному суді не заперечувались.

Діям ОСОБА_2 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що помякшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, при призначенні ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції не вказано та не в повній мірі враховано дані, що характеризують особу засудженого, обставини, які помякшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та обставини справи, які давали підстави для застосування ст.75 КК України.

Так, по справі встановлено, що ОСОБА_2 вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, просив потерпілого вибачення, одружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується як особа, яка до батьків ставиться добре, не працює, їздить на сезонні роботи, допомагав воїнам АТО.

Шкоду, завдану потерпілому, обвинувачений відшкодував повністю, що підтверджується розписками потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У звязку з чим потерпілий ОСОБА_3 подав до апеляційного заяву, в якій просив змінити призначене ОСОБА_2 покарання та застосувати щодо нього інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таку позицію ОСОБА_3 підтримав в суді апеляційної інстанції.

Отже, місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_2 допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

За таких обставин, враховуючи наявність обставин, які помякшують покарання наявність на утриманні малолітньої дитини, повне визнання ОСОБА_2 своєї винуватості, відсутність обставин, які обтяжують покарання, щире каяття, повне відшкодування завданої шкоди, апеляційний суд приходить до висновку, що призначене ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі необхідно зменшити до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.121 КК України.

При цьому, враховуючи вищенаведені обставини, які помякшують покарання, тяжкість вчиненого ОСОБА_2 злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про його особу, який просив вибачення у потерпілого, щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду, те що ОСОБА_2 одружений, має на утриманні малолітню дитину, думку потерпілого, який жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має і просив призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України, апеляційний суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливо без ізоляції від суспільства, із звільненням його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, із покладенням на нього обовязків, передбачених ст.76 КК України.

На думку суду апеляційної інстанції, таке покарання буде справедливим, відповідатиме вимогам закону, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів, а покладення на нього обовязків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль з боку уповноваженого органу з питань пробації за поведінкою засудженого.

При цьому, з врахуванням вказаних обставин, даних про особу обвинуваченого, наявності обставин, які помякшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, того, що ОСОБА_2 повністю відшкодував завдану потерпілому матеріальну та моральну шкоду, просив вибачення у потерпілого, щиро розкаявся у вчиненому, одружений, має на утриманні малолітню дитину, думку потерпілого, який просив призначити йому мінімальне покарання за звільнити від його відбування з випробуванням, повністю спростовуються доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді 6 років позбавлення волі, яке слід відбувати реально.

За таких обставин підстав для скасування вироку та ухвалення нового вироку щодо ОСОБА_2 із призначенням останньому більш суворого покарання з мотивів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 410, 418, 419 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Зменшити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.121 КК України до 5 (пяти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає обовязки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти про зміну місця проживання уповноважений орган з питань пробації та періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Головуючий:

Судді: