Постанова № 64466090, 30.01.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року Справа № 904/1248/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 (головуючий суддя Дмитренко Г.К., судді Джихур О.В., Антонік С.Г.)у справі№ 904/1248/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен"простягнення 31.705,08 грн.,за участю представників: позивачане з'явились,відповідачівне з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 у справі №904/1248/16 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Свен" на користь ПАТ "Акцент - Банк" 10.000,00 грн. заборгованості за кредитом, 9.343,72 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 10.381,36 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1.980,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом; в частині позовних вимог до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" про солідарне стягнення вказаної заборгованості в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 у справі №904/1248/16 скасовано в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у позові; в решті рішення суду від 11.05.2016 у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 634, 639, 1069 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що у позовній заяві Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" просило стягнути з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен" (боржника) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (поручителя) спірну заборгованість за договором банківського обслуговування б/н від 27.09.2011, укладеним між позивачем та відповідачем-2.

Відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що у заяві ТОВ "Свен" на відкриття поточного рахунку від 27.09.2011 відсутня домовленість сторін щодо мети кредиту, суми кредитного ліміту, розміру процентної ставки, порядку надання кредиту, порядку/строків погашення кредиту та сплати процентів, тобто сторонами не узгоджено істотних умов договору, а тому укладання між позивачем і ТОВ "Свен" кредитного договору матеріалами справи не підтверджено, що виключає виникнення у відповідачів будь-яких зобов'язань.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступні обставини, встановлені місцевим судом.

Між позивачем (кредитором) та відповідачем-2 (боржником) підписана заява про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 27.09.2011, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Свен" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.a-bank.com.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 27.09.2011 (далі - Договір).

Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт поточного рахунку № 26004060771777 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).

Згідно з п. 3.11.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Пунктом 3.11.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.11.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Згідно з п. 3.11.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Пункт 3.11.1.6 Умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, смс-повідомлення або інших).

Згідно з п. 3.11.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.

Як встановлено місцевим судом, прийняті на себе зобов'язання банк (позивач у справі) виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 10.000,00 грн., що підтверджено долученою до матеріалів справи відповідною випискою з особового рахунку.

При цьому колегія суддів відзначає, що апеляційним судом було помилково вказано про те, що така виписка не є належним доказом проведення банківської операції з перерахування коштів, оскільки згідно з п. 5.6 "Положення про організацію операційної діяльності в банках України", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, саме виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

За приписами ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

У статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, за вимогами ч. 2. ст. 639 ЦК України.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені місцевим судом обставини щодо того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Свен" після підписання заяви від 27.09.2011 про відкриття рахунку приєдналось до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку", колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування від 27.09.2011, який є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, у тому числі щодо встановлення кредитного ліміту, розміру процентної ставки, порядку надання кредиту, мети кредиту, порядку/строків погашення кредиту, а також розміру пені, комісії та процентів.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил, розміщених на web-сайті банку www.a-bank.com.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Колегія суддів також відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Свен" не заперечує наявності у нього поточного рахунку № 26004060771777, відкритого в Публічному акціонерному товаристві "Акцент-Банк".

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Свен" не доводить того, що вказаний рахунок використовуюся ним на будь-яких інших умовах, а ніж "Умови та правила надання банківських послуг", що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.a-bank.com.ua.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.11.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до п. 3.11.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного з 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно з п. 3.11.4.1.2 Умов при не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Пунктом 3.11.4.1.3 Умов передбачено, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.

Як встановлено місцевим судом, позичальником (відповідачем-2 у справі) взяті на себе зобов'язання належним чином не виконані. Станом на дату звернення до суду борг останнього складає суму 10.000,00 грн. простроченого кредиту, 9.343,72 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.05.2013 по 10.12.2015 та 1.980,00 грн. комісії за користування кредитом за період з 01.06.2013 по 10.12.2015, а тому вказаний борг підлягає стягненню в судовому порядку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Оскільки в зазначений договором термін відповідач не виконав своїх зобов'язань в частині сплати заборгованості за кредитом та відсотками, позивач відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, п. 3.11.4.1.3, п. 3.11.2.3.4, п. 3.11.5.1 Умов нарахував пеню у розмірі 10.381,36 грн. за період з 01.06.2013 по 10.12.2015, яка підставно стягнута місцевим судом з відповідача-2.

Розглядаючи спір по суті, місцевий суд також встановив, що зобов'язання за Договором було забезпечено договором поруки №10927А33ТS005 від 11.11.2013 (далі - договір поруки), укладеним між позивачем та поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" (відповідач-1).

Згідно з п. 1 договору поруки його предметом є надання поруки відповідачем-1 перед банком за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором банківського обслуговування № б/н від 27.09.2011.

За умовами п. 4 вказаного договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором боржник (відповідач-2) та поручитель (відповідач-1) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники.

У випадку невиконання відповідачем-2 будь-якого обов'язку, передбаченого договором банківського обслуговування, позивач направляє на адресу відповідача-1 письмову вимогу із зазначенням невиконаних обов'язків. Відповідач-1 зобов'язаний виконати обов'язки, зазначені в письмовій вимозі, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги (п. 7 договору поруки).

07.12.2015 позивач направив відповідачу-1 вимогу за вих. №10927А33ТS005 від 27.11.2015 про оплату заборгованості з повернення кредиту, заборгованості зі сплати відсотків, пені та комісії, яка залишилась без відповіді та без задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 554, 610 ЦК України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 було прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 порушено провадження у справі № 904/769/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів; розпорядником майна призначено ОСОБА_4.

Згідно з відомостями офіційного сайту Вищого господарського суду України 10.03.2016 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у справі №904/769/16, що в силу статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є офіційним оприлюдненням зазначеного оголошення.

Згідно з ч.ч. 1 - 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

13.04.2016 позивач подав до місцевого суду заяву, вказавши, що із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство на підставі договору поруки №10927А33ТS005 від 11.11.2015 він не звертався.

З урахуванням наведеного місцевий суд підставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС".

Щодо твердження відповідача-2 з приводу пропуску позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за правилами частини першої статті 259 ЦК України, сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі, або в листах, телеграмах, телефонограмах, та інших документах, яким обмінювались сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Так, пунктом 3.11.5.7. Умов передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Таким чином, термін позовної давності щодо вимог позивача на час звернення з відповідним позовом до суду не минув.

Крім того місцевим судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з випискою за рахунком відповідача-2 останнє погашення відповідачем-2 заборгованості за кредитом мало місце 07.05.2013.

Таким чином, здійснивши чергову оплату за договором банківського обслуговування, укладеного із позивачем, відповідач-2 фактично вчинив дії, які свідчать про визнання ним свого боргу, а відтак перебіг строку позовної давності розпочинається заново в порядку ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог є законним, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 у справі №904/1248/16 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен" на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" 1.653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу із зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко