Постанова № 6440086, 02.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.10.09Справа №2а-415/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ТОВ «Бригантина»

до ДПІ в м. АлуштіФонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в особі

відділення Виконавчої дирекції у м. Алушта

ПФУ у м. Алушта

про визнання незаконними та необґрунтованими вимог та притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб

за участю представників:

від позивача – не з’явився .

від відповідачів – 1) Бисикало Т.А. – пред-к, дов. № 2222/9/10 від 19.10.2007 р.

2) Дяговець О.О. - пред-к, наказ № 01-32к від 29.01.2001 р.

3) Байрамов Н.В. – пред-к, дов. № 6045/10-10-5 від 28.10.2008 р.

Суть спору: ТОВ «Бригантина» ( далі позивач ) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом , в якому просило визнати незаконними та необґрунтованими вимоги , надіслані ДПІ у м. Алушта, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в особі відділення Виконавчої дирекції у м. Алушта , ПФУ у м. Алушта , притягнути посадових осіб відповідачів до кримінальної відповідальності за сприяння у вчинені злочинних діянь. Вимоги мотивовані тим, що позивач в наслідок протиправних дій ТОВ «Кронос» з 15.05.2003р. не надавав звітності до відповідачів, в наслідок того, що був позбавлений статусу юридичної особи, застосовані останніми штрафні санкції є необґрунтованими.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

До суду 15.09.2009 р. надійшло пояснення на позов (вих. б/н від 11.09.2009 р.), з гідно з яким він просив визнати вимоги відповідачів до ТОВ «Бригантина» незаконними та недійсними.

У судовому засіданні , яке відбулось 18.09.2009 р. , представник позивача наполягав на вимогах, викладених в поясненнях від 11.09.2009 р.

Представник ДПІ в м. Алушті (далі ДПІ) у судовому засіданні , яке відбулось 12.03.2009 р. надав заперечення на позов (вих. № 544/9/10 від 10.03.2009 р.) , в яких зазначив, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, штрафні санкції застосовані до позивача в порядку, передбаченому чинним законодавством .

Представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в особі відділення Виконавчої дирекції у м. Алушта (далі Фонд) у судовому засіданні 13.03.2009 р. надав заперечення на позов (вих. № 01-08 від 12.03.2009 р.) , в яких наполягав на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Представник ПФУ у м. Алушта (далі ПФУ) у судовому засіданні, яке відбулось 12.03.2009 р. надав заперечення на позов (вих. № 1418/18-10-05 від 11.03.2009 р.), в яких зазначив , що позовні вимоги є необґрунтованими, заборгованість позивача підтверджена наданими ним документами.

Представники відповідачів наполягали на доводах, викладених у запереченнях на позов.

Позивач явку свого представника у судове засідання, яке відбулось 02.10.2009 р., не забезпечив, надав клопотання про його проведення без участі свого представника.

Представники відповідачів у судовому засіданні, яке відбулось 02.10.2009 р., наполягали на відсутності підстав для задоволення позовних вимог, вважали можливим продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Суд, вислухавши думки представників відповідачів, вивчивши клопотання позивача, приймаючи до уваги учать його представника у попередніх судових засіданнях, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників процесу , суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

           До справи залучена копія рішення Господарського суду АРК від 23.02.2006 р. по справі № 2-19/4513-2006 , згідно з яким з позивача стягнута заборгованість у сумі 48168,91 грн. Зазначене рішення набрало законної сили.

Під час розгляду справи № 2-19/4513-2006 Господарським судом АРК був встановлений факт наявності заборгованості позивача по страховим внескам та несплату ним застосованих ПФУ штрафних санкцій.

За таких обставин, керуючись ст.72 КАС України , суд вважає, що не потребує повторному доказуванню факт наявності у позивача заборгованості та правомірності дії ПФУ щодо проведення перевірки першого та застосування до нього штрафних санкції.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про систему оподаткування” платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України ( ст. 11 Закону).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань встановлений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.1 якого визначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації.

Надані ДПІ документи свідчать про те, що позивач мав податковий борг з комунального податку у сумі 267,50 грн., який був ним сплачений 19.08.2005 р. В наслідок несвоєчасної спати ним податкових зобов’язань йому була нарахована пеня у сумі 17,35 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем 19.11.2007 р. надані податкові декларації з податку на прибуток за звітні періоди 2005 - 2007 р.р., яки підписані директором Зберовським В.В.

ДПІ 14.03.2008 р. за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності по податку на прибуток складений акт перевірки № 336/1501/30122093 , за результатами розгляду якого прийнято податкове повідомлення - рішення № 000811501/0 від 27.03.2008 рр. на суму 1700 грн.

Вивчивши зазначені документи, приймаючи до уваги те, що вказана вище звітність була подана у 2007 р. представником позивача, на правомочність повноважень якого було зазначено під час слухання справи, суд прийшов до висновку , що надані ДПІ документи свідчать про те, що її працівники діяли в порядку та способом, які передбачені чинним законодавством України, в наслідок чого відсутні підстави для визнання їх дії протиправними.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105 – ХIY усі види страхових виплат та соціальних послуг застрахованим особам, які перебувають на їх утримання , а також усі види профілактичних заходів, передбачених ст.ст. 21, 22 цього закону , здійснюються фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за рахунок грошових коштів Фонду.

Ст.46 вказаного закону передбачає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснює збір та акумулювання страхових внесків , має автономну, незалежну від будь-якої іншої , систему фінансування. Як основне джерело фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків Закон передбачає внески роботодавців , для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій – з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення.

Кошти на страхування від нещасного випадку не включаються до складу Держбюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених кабінетом Міністрів України , або спеціалізованого банку , який обслуговує фонди соціального страхування.

Обов’язок роботодавця ( страхувальника) своєчасно та повністю сплачувати у встановленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від не щасних випадків закріплена в абзаці 2 пункту 2 ст.45 вказаного вище закону.

Матеріали справи свідчать про те, що ліквідатор позивача, незаконність повноважень якого не підтверджена матеріалами справи, надіслав до Фонду розрахункову відомість про нарахування та перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 9 місяців 2005 р., в який зафіксована, що залишок заборгованості на кінець звітного періоду складала 1030,44 грн.

Незважаючи на вимоги суд позивач не надав доказів того, що контролюючи органи, в тому числі Фонд , були сповіщені про неможливість отримання документів (звітності) , заяв від імені ТОВ «Бригантина» не за підписом Зберовського В.В.

За таких обставин, вивчивши позовні вимоги, вислухавши пояснення представника Фонду, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджено протиправність дії працівників першого щодо визначення заборгованості товариства в наслідок наданої його представниками звітності.

З огляду на зазначене вище суд вважає, що не можна визнати такими , що не відповідають вимогам чинного законодавства дії відповідачів відносно проведення перевірок позивача, нарахування йому податків (обов’якових платежів), в наслідок чого в спростовуються твердження щодо незаконності їх дій ,порушення з прав позивача.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.10..2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 09.10.2009 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.