Ухвала суду № 64400509, 24.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4131/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Лавришині А.С.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - Мітлицького І.В., представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування як незаконного податкового повідомлення-рішення №3344-17 від 13 червня 2015 року, яким йому визначено зобов'язання за платежем: "транспортний податок" у розмірі 25 000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що введення транспортного податку пізніше ніж за шість місяців до нового бюджетного періоду суперечить принципу стабільності податкового законодавства України.

Відповідачем заперечень на позов не подано.

Справу розглянуто відповідно до ст. 128 КАС України у письмовому проваджені.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_4 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 13 червня 2015року №3344-17 на суму 25 000 грн. за платежем транспортний податок з фізичних осіб.

Стягнуто з ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 551, 20 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_4 на праві власності належить автомобіль марки TAYOTA LAND CRUISER PRADO, дата реєстрації 04 червня 2013 року, об'ємом двигуна 3 956 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

13 червня 2015 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняло податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №3344-17, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Одеської міської ради (далі ОМР) від 01 січня 2015 року №5257-VІ "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" з 01 січня 2015 року на території міста Одеса встановлено податок на майно в частині транспортного податку, та затверджено Положення про податок на майно в частині транспортного податку.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою про його скасування.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи закріплений в ПК України принцип стабільності податкового законодавства, визначені в п.12.3. ст. 12, п.12.4.3. п.12.4. ст. 12 ПК України межі повноважень міських рад щодо податків та зборів, застосування контролюючим органом з метою оподаткування положень рішення ОМР "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку", яким, зокрема, установлений новий місцевий податок - транспортний податок, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 3 БК України, ст.ст. 4, 12, 56, 267 ПК України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси вказується, що у ОСОБА_4 перебуває у власності автомобіль, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, а тому спірне податкове повідомлення-рішення винесене правомірно та скасуванню не підлягає. Крім того, посилання позивача на ст. 4 ПК України є необґрунтованим, оскільки норма щодо транспортного податку набрала чинності з 01 січня 2015 року, є діючою та вона не вносить зміни до існуючих податків і зборів, а встановлює новий податок.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що діє з 01 січня 2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно п.4.4 п.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Відповідно пп.12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 БК України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Тобто, виходячи з наведених вище норм ПК Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у ст. 4 ПК України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України).

Відповідно до п.56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 ПК України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, судова колегія дійшла висновку, що застосування контролюючим органом положень ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах судова колегія застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, судова колегія дійшла висновку про протиправність визначення ОСОБА_4 податкового зобов'язання з транспортного податку на 2015 рік.

За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3344-17 від 13 червня 2015 року .

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 січня 2017 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.