Ухвала суду № 64398121, 24.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 р.Справа № 820/3061/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 820/3061/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" звернулось до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112311 від 22 січня 2013 року, № 0000222211 від 05 квітня 2013 року, № 0000122311 від 22 січня 2013 року, № 0000132311 від 22 січня 2013 року та № 0000212211 від 05 квітня 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2013, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000122311 від 22 січня 2013 року, № 0000212211 від 05 квітня 2013 року, № 0000222211 від 05 квітня 2013 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Граківські комбікорма" судовий збір у розмірі 293,63 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2013 в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000122311 від 22.01.2013, № 0000222211 від 05.04.2013, № 0000212211 від 05.04.2013 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 304754,00 грн з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2013 залишено без змін.

Скасовуючи судові рішення, Вищій адміністративний суд зазначів про необхідність додаткової оцінки операцій позивача з ТОВ «Наша олія» та та ТОВ «Текоілресурс».

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" розглядаються в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000122311 від 22.01.2013, № 0000222211 від 05.04.2013, № 0000212211 від 05.04.2013 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 304754,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками відповідача та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті при помилковому тлумаченні фахівцями відповідача норм чинного цивільного, господарського і податкового законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000122311 від 22.01.2013 та № 0000222211 від 05.04.2013. Скасовано податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000212211 від 05.04.2013 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 304754,00 грн. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (63500, Харківська область, смт. Чкаловське, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 37525412) сплачену суму судового збору в розмірі 293 (двісті дев'яносто три) грн 63 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (61046, м. Харків, пров. Академіка Підгорного, 3, код ЄДРПОУ 39859695).

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не дотримано вимоги ст.159 КАС України, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на обставини встановлені в ході перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Граківські комбікорма", пройшло встановлену процедуру державної реєстрації та отримало свідоцтво про державну реєстрацію №214721020000000556 від 29.06.2011, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Видами діяльності за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; виробництво готових кормів для домашніх тварин; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля; складське господарство.

Фахівцями Чугуївської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Граківські комбікорма" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.06.2011 по 30.09.2012 валютного та іншого законодавства за період з 30.06.2011 по 30.09.2012.

Результати перевірки оформлені актом № 6/2211/37525412 від 10.01.2013 (т.1 а.с. 13-66)

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Граківські комбікорма":

- пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкт оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 1716779 грн, у т.ч. по періодах: за І квартал 2012 року у сумі 406644 грн, за І півріччя 2012 року у сумі 1104845 грн, за 9 місяців 2012 року у сумі 1716779 грн;

- пп.138.2 ст.138 п.п 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 112462 грн, у т.ч. по періодах за І півріччя 2012 року у сумі 22455 грн, за 9 місяців 2012 року у сумі 90005 грн;

- п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 57338 грн., у т.ч. по періодах: за 2 квартал 2012 року у сумі 18715 грн, за 3 квартал 2012 року у сумі 38622 грн.;

- п.п.135.5.4 п.135 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 134954 грн., у т.ч. по періодах: за 2 квартал 2012 року у сумі 26948 грн, за 3 квартал 2012 року у сумі 108006 грн.;

- п.200.4 (б) ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 404386,0 грн у т.ч. за серпень 2012 у сумі 404386,00 грн;

- п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 18001,00 грн у т.ч. за вересень 2012 у сумі 18001,00 грн; заниження ПДВ у сумі 4491,00 грн у т.ч. за серпень 2012 у сумі 4491,00 грн;

- п.п. 138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 40169 грн, у т.ч. за 9 місяців 2012 року у сумі 40196 грн, заниження податку на прибуток у сумі 1592,00 грн;

- п.51.1 ст.51 , абз "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та п.3.2 п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку - не відображення в розрахунках форми 1-ДФ за 3 кв. 2012 відомостей про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб-підприємців (ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ВОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5.).

На підставі висновків акту перевірки № 6/2211/37525412 від 10.01.2013 контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення: № 0000112311 від 22.01.2013, №0000122311 від 22.01.2013, №0000132311 від 22.01.2013, №0000222211 від 05.04.2013, №0000212211 від 05.04.2013.

Вказані вище податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Харківській області.

За результатами розгляду скарги товариства Державною податковою службою у Харківській області було винесено рішення №1764/10/10.2-17 від 01.04.2013, яким було скасовано податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 22.01.2013 №0000102311 та в цій частині задоволено скаргу директора ТОВ "Граківські комбікорма" Костирка В.Г. від 31.01.2013; скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 22.01.2013 р. №0000112311 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 505482,50 (основний платіж - 404386,00 грн, штрафні (фінансові ) санкції -101096,50 грн) та № 0000132311 в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1709200,00 грн, в іншій частині вказані рішення та податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 №0000122311 залишено без змін, а скаргу директора ТОВ "Граківська комбікорма" - без задоволення.

На підставі зазначеного рішення Державної податкової служби у Харківській області відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення №0000212211 від 05.04.2013 (т.1 а.с.102), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 352502,00 грн та № 0000222211 від 05.04.2013 (т.1 а.с. 103), яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 5613,75 грн, з яких 4491,00 грн. за основним платежем та 1122,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається із акту перевірки, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 112462 грн, у т.ч. по періодах за І півріччя 2012 року у сумі 22455 грн, за 9 місяців 2012 року у сумі 90005 грн пов'язане з зайвим включенням ТОВ "Граківські комбікорма" до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів отриманих від ТОВ "Наша олія" жмиху сонячного у сумі 22457,00 грн. та від ТОВ "Текоілресурс" олії соняшникової у сумі 90005,00 грн; завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 134954,00 грн, у т.ч. по періодах: за 2 квартал 2012 року у сумі 26948 грн, за 3 квартал 2012 року у сумі 108006 грн пов'язане з не включенням до складу іншого доходу безоплатно отриманого від ТОВ "Наша олія" жмиху соняшникового у сумі 26948,00 грн та отриманої від ТОВ "Текоілресурс" олії соняшникової у сумі 108006,00 грн.

Перевіркою також встановлено, що у перевіряємий період ТОВ "Граківські комбікорма" зайво включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 22492 грн у т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ "Текоілресурс" у сумі 18001,00 грн. та ТОВ "Наша олія" у сумі 4491,00 грн.

Згідно з матеріалами справи, фактичною підставою для відображення в акті зазначених вище порушень вимог Податкового кодексу України і винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що відсутній факт реального вчинення господарських операцій між позивачем з ТОВ "Текоілресурс" та ТОВ "Наша олія" . Даний висновок зроблений відповідачем на підставі інформації що надійшла від інших податкових органів, а саме актів контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вказані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Наша олія" було укладено договір купівлі-продажу №4 від 23.01.2012 , згідно якого постачальник (ТОВ "Наша олія") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Граківські комбікорма") макуху соняшникову (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар. (т.1 а.с. 104-105).

Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена необхідністю мати сировину-макуху соняшникову для виготовлення готових кормів для тварин, виробництво яких є основним видом діяльності ТОВ "Граківські комбікорма" згідно до витягу з ЄДР та довідки з управління статистики.

На виконання вказаного вище договору та видаткової накладної № НО-0000304 від 12.04.2012 з боку ТОВ "Наша олія" поставлено покупцю товар на суму 119000,00 грн у тому числі ПДВ-19833,33 грн. (т.1 а.с. 107 ).

На вказану суму ПДВ продавцем товару - ТОВ "Наша олія" було виписано податкову накладну №40 від 12.04.2012 (т.1 а.с. 109).

Заборгованість покупця за вказаним договором була погашена в повному обсязі шляхом заліку зустрічних однорідних вимог з постачальником (акт взаємозаліку від 24.04.2012) та сплати 36384,00 грн на розрахунковий рахунок постачальника платіжним дорученням № 483 від 20.04.2012 (т.1 а.с. 110-111).

Також, додатково ТОВ "Наша олія" листом №93 від 12.04.2012 просило позивача переоформити макуху соняшникову, що перебувала у ТОВ "Граківські комбікорма" на зберіганні відповідно до договору №030112 від 30.12.2011, шляхом її продажу по договору купівля-продажу №4 від 23.01.2012 (т.3 а.с. 217).

Таким чином, фізичне переміщення товару відбувалось з власного складу позивача, на якому він перебував на момент купівлі-продажу згідно до договору № 030112 від 30.12.2011. Додатково факт перебування на зберіганні вказаного товару у ТОВ "Граківські комбікорма" підтверджується актом приймання-передачі товару від 04.04.2012 до договору №030112 та актами про надання послуг зі зберігання, підписаними позивачем з ТОВ "Наша олія" (т.3 а.с.200-216).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем про організації власної господарської діяльності, а саме використано про виготовленні комбікорму для тварин. Виготовлений із придбаної сировини товар позивачем було реалізовано за договорами поставки СТОВ "Старовірівський птахокомплекс", ПАТ "Сумирибгосп", ТОВ ТВК "Слобода", про свідчать укладені із вказаними покупцями договори поставки, довіреності на отримання товару та видаткові накладні (т.4 а.с. 191-250, т.5 а.с. 1-110).

На час здійснення господарських операцій ТОВ "Наша олія" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (т.3 а.с. 190).

Між позивачем та ТОВ "Текоілресурс" було укладено договір №060212 від 06.02.2012, згідно якого постачальник (ТОВ "Текоілресурс") зобов'язується передати окремими партіями у власність покупця (ТОВ "Граківські комбікорма") соєву макуху та олію соєву (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар (т.1 а.с. 112-113).

Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена необхідністю мати сировину-соєву макуху та олію соєву для виготовлення готових кормів для тварин, виробництво яких є основним видом діяльності ТОВ "Граківські комбікорма" згідно до витягу з ЄДР та довідки з управління статистики.

На виконання вказаного вище договору та видаткових накладних № Тк-0000102 від 03.08.2012, №ТК-0000121 від 29.08.2012 з боку ТОВ "Текоілресурс" поставлено покупцю товар на суму 108006,00 грн у тому числі ПДВ-18001,00 грн ( т.1 а.с. 114-115 ).

На вказану суму ПДВ продавцем товару - ТОВ "Текоілресурс" було виписано податкові накладні №6 від 03.08.2012 та №35 від 29.08.2012 (т.1, а.с. 118-119).

Покупцем за вказаний товар було сплачено повну вартість в розмірі 108006,00 грн, що підтверджується рахунками фактури №ТК-0000101 від 03.08.2012, №ТК-0000120 від 23.08.2012 та платіжними дорученнями №170 від 08.08.2012, №375 від 05.09.2012 (т.1 а.с. 116-117, 120-121).

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 02.08.2012 та від 29.08.2012 (т.3 а.с.218-219).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем про організації власної господарської діяльності, а саме використано про виготовленні комбікорму для тварин. Виготовлений із придбаної сировини товар позивачем було реалізовано за договорами поставки СТОВ "Старовірівський птахокомплекс", ПАТ "Сумирибгосп", ТОВ ТВК "Слобода", про свідчать укладені із вказаними покупцями договори поставки, довіреності на отримання товару та видаткові накладні (т.4 а.с. 191-250, т.5 а.с. 1-110).

На час здійснення господарських операцій ТОВ "Текоілресурс" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (т.3 а.с. 192-193).

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено у ст.ст.138, 139 Податкового кодексу України.

Положеннями пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Об`єктивні докази фіктивності операцій, та невідповідності фактичним обставинам наданих документів суду відповідачем не надано.

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Положеннями п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Положеннями п.п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що угоди, укладені між позивачем та контрагентами є чинними та не визнаними в установленому порядку недійсними. Придбання позивачем товару - безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "Граківські комбікорма", що направлена на отримання доходу.

Виконання угод між позивачем та контрагентами підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними які містяться в матеріалах справи.

Також позивачем надані всі належні документи, що підтверджують реальність та факт подальшого оприбуткування продукції на складі ТОВ "Граківські комбікорма".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Наша олія", ТОВ "Текоілресурс". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Положеннями ст. 14.1.156 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

В даному випадку виконання угод між позивачем та контрагентами, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля , платіжними дорученнями які містяться в матеріалах справи.

Статтею 198.2 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, колегія суддів зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином колегія суддів зазначає, що ТОВ "Граківські комбікорма" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагентами, які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Граківські комбікорма" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Таким чином, досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між ТОВ "Граківські комбікорма" та його контрагентами, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Зворотнього податковим органом не доведено.

Колегією суддів не встановлені факти, які свідчили б про те, що господарські операції не відповідають діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Під час укладання угод та у момент їх виконання, сторони були зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами даної адміністративної справи.

Отримані позивачем від контрагентів зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходились в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків.

Крім того, посилання відповідача на акти перевірки податкових органів постачальників по ланцюгу до "вигодонабувача" - ТОВ "Граківські комбікорма", як на підставі для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Крім того, керуючись приписами ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника може бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "Граківські комбікорма" та ТОВ "Наша олія", ТОВ "Текоілресурс" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

При цьому колегія суддів зазначає, що можливі порушення контрагентів позивача не можуть бути підставою визнання незаконними дій позивача, виходячи з зазначеної практики ЄСПЛ.

Оцінюючу реальну можливість саме контрагентами позивача виконати договори (що визначено в ухвалі Вищого адміністративного суду) колегія суддів враховує вищезазначене рішення ЄСПЛ, ту обставину, що відсутні докази вважати про обізнаність позивача про порушення з боку контагентів. Відсутність певних ресурсів не може само по собі свідчити про невиконання длоговору, бо не виключено його фактичне виконання третьою особою за дорученням, тощо. При цьому на позивача не покладено обов`язок, перевіряти внутрішню господарську діяльність контрагентів. Позивач лише контролює виконання обовязків за договором.

Також колегія суддів зазначає, що на теперішній час контрагенти позивача є припиненими (витяги з державного реєстру долучено до матеріалів справи), що унеможливлює отримання від них додаткової інформації. Однак наведене не може впливати на права позивача.

Щодо посилання відповідача в мотивувальній частині акта на те, що до перевірки не надані перевізні документи, якими підтверджується факти перевезення товару від ТОВ "Граківські комбікорма" до покупців, чим порушено п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України відповідно до якого "не включається до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку", а саме не правомірно віднесено до складу витрат на збут витрати по транспортуванню готової продукції на загальну суму 57338,00 грн, суд зазначає наступне.

Відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для не включення витрат на збут до складу валових витрат. Зазначене включення здійснене на підставі таких первинних документів : Акти про надання автотранспортних послуг, платіжні доручення завірені банками, що надавали транспортні послуги, договори про надання автотранспортних послуг, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій з перевезення товару, позивачем надано до суду товаро-транспортні накладні, оформлені вантажоперевізниками -ТОВ АПК "Агросвіт", ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_13, ПП "Альтек" та іншими.

Таким чином ТОВ "Граківські комбікорма" правомірно віднесено до витрат на збут витрати по транспортуванню готової продукції на загальну суму 57338,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними первинними бухгалтерськими документами .

Щодо встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень вимог діючого законодавства в частині неправомірного віднесення позивачем до ряд.06.1АВ "Адміністративні витрати" декларації з податку на прибуток підприємства витрати у сумі 47748,00 грн, які не відображені у "Зведеній оборотно-сальдовій відомості за січень-вересень 2012" та не підтверджені жодним бухгалтерським документом, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково надав оцінку цьому порушенню, оскільки в даній частині справа на новий розгляд не направлялася.

Наведене не призвело до прийняття невірного ріщення по суті і згідно ч. 2 ст. 200 КАС України не є підставою скасування рішення суду першої інстанції.

Отже наявними в матеріалах справи доказами та встановленими під час розгляду справи обставинами підтверджена помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог діючого законодавства, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Наведені обставини податковим органом не спростовано та апеляційна скарга відповідних доводів не містить. Апелянт в скарзі обмежився лише констатацією обставин встановлених актом.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 820/3061/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2017 р.