Постанова № 64398124, 25.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 р. Справа № 820/2866/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016р. по справі № 820/2866/16

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС України, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000134100 від 13.05.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові МГУ ДФС України №0000134100 від 13.05.2016 року.

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень та пояснень, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної існтанції, що у період з 18.04.2016 року по 20.04.2016 року фахівцями податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період 2012-2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Українська нафтогазова компанія» за серпень 2012 -травень 2013 року та липень 2013 - вересень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.04.2016 року № 36/28-09-41-14/31557119, яким встановлено в т.ч. порушення п.198.1.1-198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 23321153,00 грн.; пп.138.1.1 п.138.1, 138.2, 138.8 ст.138 ПК України, внаслідок чого завищено суму собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 122266098 грн.; п.200.1 ст.200 ПК України.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 13.05.2016 року № 0000134100, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 2679108,00 грн.

Позивач не погодився із таким податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0000134100 від 13.05.2016 року винесено Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у місті Харкові МГУ ДФС України з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягає скасуванню. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, а тому Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" обґрунтовано віднесло суми ПДВ до податкового кредиту.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано інформацію СУ ГУНП України в Харківській області, відповідно до якої встановлено, що здійснення господарської діяльності на ринку природного газу відбувалося невідомими особами від імені ТОВ "Українська нафто-газова компанія". Також зазначає, що не було враховано протокол допиту свідків. Також не враховано висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13.04.2016 року №164.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно підлягає скасуванню з таких підстав.

Так, за змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які посилається суд першої інстанції у своєму рішенні, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Так, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Українська нафтогазова компанія» укладено договір купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012 року № П/12-104, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.1.1. Договору).

На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах договору, позивачем надано до суду виписані контрагентом податкові накладні (а.с.60-86), виписки по рахунку 6311 «Розрахунки з постачальниками» (а.с.53-57), акти приймання-передачі природного газу (а.с.58-59).

Проте, колегією суддів в судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_1, яка надала такі пояснення.

Так, свідок зазначила, що їй стало відомо про те, що вона є керівником ТОВ "Українська нафтогазова компанія" від працівників правоохоронних органів, реєстрацію підприємства вона не здійснювала, грошові кошти та власне майно до статутного фонду підприємства не вносила, реєстраційні документи не підписувала, довіреностей не видавала, постановку підприємства на облік в податкових органах не здійснювала, громадянина ОСОБА_2 не знає та ніколи не бачила, договір купівлі-продажу природного газу з КП "Харківські теплові мережі" не укладала.

Отже, гр. ОСОБА_1, яка є директором ТОВ "Українська нафтогазова компанія" - контрагента позивача, заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності зазначеного підприємства, в тому числі й до складання та підписання первинних документів, серед яких і податкові накладні, які увійшли до сформованого позивачем податкового кредиту.

Окрім того, колегією суддів досліджено висновок експерта Харківського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13.04.2016 року №164, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді №2 від 01.07.2013 року до договору №П/12-104 від 31.07.2012 року купівлі-продажу природного газу, актах приймання-передачі природного газу, податкових накладних виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (т.3 а.с.2-25).

Такі обставини не можуть залишитися неврахованими судом, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Наведене вище дає колегії суддів підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22.03.2016 року по справі №810/6201/14 та постанові від 05.03.2012 року по справі № 21-421а11.

На підставі наведеного вище, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що воно підлягає скасуванню відповідно до вимог статті 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС України задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016р. по справі № 820/2866/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС України про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст постанови виготовлений 30.01.2017 р.