Постанова № 64394029, 25.01.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року Справа № 813/4047/16

11 год. 43 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняПриймак С.І.,

від позивачаОСОБА_1,

від відповідачаОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Галицької обєднаної державної податкової інспекціїі (Пустомитівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1М.) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі (Пустомитівське відділення), в якому просить визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення № 23371 від 12.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказане рішення контролюючого органу є протиправним, прийнятим без врахування фактичних обставин, а відтак, слід скасувати. На переконання позивача, відповідач не наділений правом на власний розсуд визначати автомобілі, які є обєктом оподаткування відповідно до підп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України. Зазначив, що Зимноводівська сільська рада на 2016 бюджетний рік не приймала відповідного рішення, щодо нарахування і сплати транспортного податку. З врахуванням викладеного вказане рішення контролюючого органу є протиправним та слід скасувати.

Позивач підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 13.09.2016 року судом в порядку ст. 52 КАС України допущено заміну позивача, ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на належного Галицьку обєднану державну податкову інспекцію (Пустомитівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області (далі відповідач, Галицька ОДПІ), проти чого позивач не заперечив.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову /а.с.16-17/ та зазначив, що з 01.01.2015 року набрала чинності стаття 267 Податкового кодексу України Транспортний податок, якою введено в дію новий податок. Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році внесено зміни в підп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України та викладено статтю у новій редакції, відповідно до якої обєктом оподаткування визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду. Пояснив, що вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розміру, за методикою, затвердженою КМ України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки перемикання передач, пробігу та розміщується на його офіційному веб-сайті. Оскільки вказаний закон набрав чинності, опублікований належним чином та відсутнє рішення Конституційного суду України про визнання такого неконституційним, відповідачем правомірно застосовано положення вказаного закону до позивача. Звернув увагу, що у даному випадку не відбувалась зміна елементів податку чи пільг, а введено новий податок транспортний. Зазначив, що за контролюючим органом не закріплено обовязок щодо розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, орган ДФС проводить обчислення суми податку з обєкта/обєктів оподаткування фізичних осіб. Вважає рішення контролюючого органу обґрунтованим та прийнятим в межах компетенції, а тому таке слід залишити в силі та у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення сторін, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та зеперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі та, -

в с т а н о в и в :

12.07.2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. /а.с.7/, в якому попереджено про необхідність сплати нарахованого зобовязання протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення та надіслано позивачу /а.с.10/.

Вважаючи вказане рішення контролюючого органу протиправним, безпідставним та таким, що слід скасувати, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 р. платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивачем 09.01.2015 року зареєстровано транспортний засіб марки: Land Rover; модель: Range Rover Sport; тип: загальний легковий універсал-В; номер шасі: SALWA2FFXFA509118; рік випуску: 2014 рік; реєстраційний номер: ВС7577СМ /а.с.8/.

Відповідно до положень підп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

З 19 лютого 2016 року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабміну від 18.02.2016р. № 66, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком. та зазначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Як передбачено, підп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, транспортними засобами, що використовувалися, вважаються транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Реєстраційним документом, у даному випадку, згідно Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження зразків національних та міжнародного посвідчень водіїв і документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів № 47 від 31.01.1992 року, з наступними змінами та доповненнями, є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Представником позивача до матеріалів справи долучено лист ДФС України «Щодо надання інформації», відповідно до якого надано перелік автомобілів з додатком інформація щодо автомобілів середньо ринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ». Серед таких значиться автомобіль позивача /а.с.24, 25/.

В той же час, за допомогою сервісу на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: Транспортні засоби: розрахунок вартості (http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA) зясовано, що для визначення середньо ринкової вартості автомобіля необхідними є відомості про кілометраж транспортного засобу.

Щодо вказаного суд зазначає, що представник відповідача не надав пояснень щодо того чи відомо йому про кілометраж автомобіля позивача, а також щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення на основі середньостатистичних даних.

Таким чином, з врахуванням положень підп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, відповідачем не доведено, що автомобіль позивача являвся обєктом оподаткування транспортним податком, а в позивача був обовязок його сплати.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що транспортний податок відповідно до підп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та підп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПК України, відноситься до місцевих податків.

Згідно з п. 8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, одним із елементів якого є транспортний податок.

Підпункт 12.3.1 п. 12.3 ст.12 ПК України вказує, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному вказаним Кодексом.

Згідно з п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII вказаного Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до підп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 цього ж Кодексу рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому позивач звернулась із запитом до голови Зимноводівської сільської ради про надання інформації щодо встановлення вказаного податку.

Так, відповідно до листа № 1104 від 26.12.2016 року повідомлено, що рішення щодо встановлення транспортного податку на 2016 рік не приймалось /а.с.22, 23/.

При цьому, судом взято до уваги позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при внесенні змін до порядку оподаткування (принцип стабільності податкового законодавства), вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Серед іншого, суд акцентує увагу і на той фак., що відповідно до положень ст. 267 Податкового кодексу України відповідач повинен надіслати (вручити) платнику податку за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) податкове повідомлення-рішення про сплату суми.

Як встановлено із матеріалів справи відповідачем прийнято податкове повідомленні рішення №19-17 12.07.2016, тобто з порушенням п.п. 267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік. а тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До матеріалів адміністративної справи долучено квитанцію № 0.0.654256956.1 від 18.11.2016 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду в сумі 551,21 грн., що з врахуванням вищевикладеного підлягає поверненню позивачу /а.с.3/.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької обєднаної державної податкової інспекції (Пустомитівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області № 23371-13 від 12.07.2016 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39508163) судові витрати у виді судового збору в сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30.01.2017 року.

Суддя Кравців О.Р.