Постанова № 64394028, 23.01.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року22 Справа № 813/2858/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів

головуючого суддіКузана Р.І.,

суддіКравціва О.Р.,

суддіХоми О.П.,

секретар судового засіданняПерчак С.В.,

з участю представника позивачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі ГУМВСУ у Львівській області, третя особа), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії МВС України щодо повернення матеріалів на ОСОБА_2 без права на виплату одноразової грошової допомоги;

- зобовязати МВС України повторно розглянути документи та Висновок ГУМВСУ у Львівській області від 16.02.2016 про призначення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 (РНОКПГІ НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 85.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги у звязку із інвалідністю, оскільки відповідно п. 9 Порядку виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 №850 (надалі - Порядок від 21.10.2015 №850) відповідач не наділений жодними іншими повноваженнями, окрім, як на підставі документів та Висновку про виплату одноразової грошової допомоги, складеного органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, прийняти рішення про виплату або за наявності обставин, передбачених п. 14 Порядку від 21.10.2015 №850 про відмову у виплаті грошової допомоги. Зазначив, що в даному випадку були відсутні обставини передбачені п. 14 Порядку від 21.10.2015 №850 щодо відмови у виплаті грошової допомоги. Однак, відповідач, покликаючись на п. 4 Порядку від 21.10.2015 №850, вийшов за межі своїх повноважень та повернув без права на виплату одноразової грошової допомоги матеріали ОСОБА_2 Крім того, позивач вказав, що така відмова МВС України у призначенні грошової дороги є необґрунтованою.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю. Просила такий задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, що проводилось в режимі відеоконференції, щодо задоволення адміністративного позову заперечив, надав письмові заперечення зміст яких полягає в наступному. Відповідно до надісланих ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області матеріалів ОСОБА_2, первинний огляд МСЕК ОСОБА_2 з установленням відсотка втрати працездатності відбувся у 1996 році, а повторний - у 2016 році, що перевищує установлений пунктом 4 Порядку від 21.10.2015 № 850 дворічний термін повторного огляду. Оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, то відповідно відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги. Відтак вважає, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, встановлених Законом, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Третя особа участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке:

ОСОБА_2 з 01.10.1988 по 16.09.1996 та з 11.04.2002 по 31.03.2014 перебував на службі в органах внутрішніх справ України.

14.12.1992 близько 10 години повертаючись після чергування в Мостиський РВ для здачі табельної зброї ОСОБА_2 потрапив в ДТП в селі Волиця Мостиського району, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований в Мостиську районну лікарню з діагнозом: «закритий оскольчастий перелом лівої ліктевої кістки, перелом лівої сідничної і лобової кістки, струс головного мозку». Згідно з висновком за результатами службової перевірки по даному факту, вказані травми повязані з виконанням службових обовязків.

На підставі свідоцтва про хворобу № 278 від 23.08.1996, скерування на МСЕК від 28.08.1996 та витягу з історії хвороби позивачу у 1996 році встановлено ІІІ групу інвалідності терміном на 1 рік. Діагноз: післятравматичний деформуючий артроз лівого ліктьового та променево-запясного суглобів з підвивихом променевої кістки в ліктьовому і променево-запясному суглобах, помірним порушенням функції та больовим синдромом. Застаріле пошкодження з деформацією ліктьової кістки. Стан після неодноразових кістково-пластичних операцій. Псевдосуглоб лівої ліктьової кістки. Посттравматичний неврит дистальної гілки лівого ліктьового нерву.

В подальшому ОСОБА_2 визнавався інвалідом ІІІ групи з приводу травми, повязаної з виконанням службових обовязків. 04.09.2000 при черговому переогляді обласною МСЕК № 2 ОСОБА_2 не був визнаний інвалідом.

25.02.2015 позивачу встановлено до 01.02.2016 ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, повязаної з виконанням службових обовязків. Діагноз МСЕК: постравматична енцефалопатія II ступеня з гіпертензійно-гідроцефальним синдромом; гіпертензійні вестбулокохлеарні кризи середньої частоти, що підтверджується Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.02.2015.

За результатами повторного огляду позивача, проведеного МСЕК в період з 09.12-04.01.2016, комісією підтверджено інвалідність до 01.01.2018, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК від 04.01.2016. Крім цього, позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках в розмірі 50%.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів та наданих в судовому засіданні показів голови обласної МСЕК № 3 ОСОБА_5, яка допитана в якості свідка, судом встановлено, що вказаний діагноз не був підставою для встановлення позивачу інвалідності в 1996 році, однак пов'язаний з травмами, отриманими в ДТП в 1992 році при виконанні службових обовязків.

02.02.2016 ОСОБА_2 звернувся з заявою (рапортом) до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_6 про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності внаслідок травми повязаної з виконанням службових обовязків.

ГУМВСУ у Львівській області складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 від 16.02.2016.

ОСОБА_3 комісією ГУ МВС України у Львівській області листом від 11.05.2016 №678/17/01-216 повідомлено позивача, що 17.02.2016 супровідним листом №220/112/17/01-2016 такий висновок з усіма необхідними документами направлено до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України для затвердження одноразової грошової допомоги. Однак, 05.04.2016 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України листом № 15/2-1171 повернув до ОСОБА_3 комісії ГУМВС України у Львівській області матеріали на ОСОБА_2 без права на виплату одноразової грошової допомоги.

Не погодившись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом ОСОБА_4 України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" Кабінет ОСОБА_4 України Постановою № 850 від 21.10.2015 затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку від 21.10.2015 № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обовязків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (п.п.2 п.3 Порядку №850).

Відповідно до п.7 Порядку від 21.10.2015 №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

-заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у звязку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

-довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

-довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

-постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного звязку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

-акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не повязане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного спяніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

-сторінок паспорта з даними про прізвище, імя та по батькові і місце реєстрації;

-документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (п.7 Порядку №850).

МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (п.11 Порядку №850).

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Зазначеним Порядком чітко встановлено, що заяву про виплату цієї допомоги такий працівник подає керівнику органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, останній складає висновок щодо виплати грошової допомоги та надсилає його до МВС для прийняття відповідного рішення. За наслідками розгляду такого висновку МВС України повинно прийняти рішення про виплату одноразової допомоги або про відмову у проведенні такої виплати.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено можливості повернення документів без прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що відповідачем не прийнято жодного рішення за результатами розгляду матеріалів позивача та Висновку ГУМВСУ у Львівській області про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію». Відтак, суд дійшов висновку про протиправність дій МВС України щодо повернення матеріалів на ОСОБА_2 без права на виплату одноразової грошової допомоги.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що первинний огляд ОСОБА_2 з установленням відсотка втрати працездатності проведений МСЕК у 1996 році, а повторний - у 2016 році, що перевищує установлений пунктом 4 Порядку № 850 дворічний термін повторного огляду, а тому відсутні підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Так, з показів свідка та наявних у справі виписок з акта огляду МСЕК судом встановлено, що за результатами огляду позивача експертною комісією у 1996 році йому було встановлено ІІІ групу інвалідності до 2000 року за діагнозом, що пов'язаний з отриманими травмами суглобів (післятравматичний деформуючий артроз лівого ліктьового та променево-запясного суглобів з підвивихом променевої кістки в ліктьовому і променево-запясному суглобах, помірним порушенням функції та больовим синдромом. Застаріле пошкодження з деформацією ліктьової кістки. Стан після неодноразових кістково-пластичних операцій. Псевдосуглоб лівої ліктьової кістки. Посттравматичний неврит дистальної гілки лівого ліктьового нерву). Водночас, встановлений МСЕК діагноз за результатами огляду позивача в лютому 2015 року, пов'язаний з отриманою ним в 1992 році травмою голови (посттравматична (1992р.) енцефалопатія ІІ ст. з гіпертензійно-гідроцифальним синдромом, розсіяна неврологічна симптоматика).

Таким чином, вказані діагнози та підстави встановлення інвалідності позивачу не є тотожними. Тому, проведений МСЕК огляд позивача у 2015 році був первинним, а повторний огляд проведено в період з грудня 2015 року по січень 2016 року, тобто в межах строку, встановленого пунктом 4 Порядку № 850.

Відповідачем не надано доказів проведення виплати позивачу одноразової грошової допомоги після встановлення йому інвалідності у 1996 році. Водночас позивачем представлено суду довідку Львівської обласної дирекції НАСК «Оранта» № 5-01/116 від 05.05.2015, згідно з якою ОСОБА_2 в період з 1998 року і по теперішній час до страхової компанії не звертався, відповідно страхову суму не отримував.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії МВС України по поверненню матеріалів на ОСОБА_2 без права на виплату одноразової грошової допомоги є протиправними, а тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги зобовязати МВС України повторно розглянути документи на ОСОБА_2 та прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно до Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.80р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи наведене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008, постанові ВСУ від 18.03.2014 у справі № 21-11а14, ВАСУ від 28.07.2015 у справі №К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Як зазначалось, відповідач повернув без розгляду матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, тоді як відповідно до п.9 Порядку №850 МВС України в місячний строк після надходження матеріалів має прийняти рішення про призначення або, у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. При цьому, слід звернути увагу, що підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги можуть бути лише підстави, які вказані в пункті 14 Порядку № 850.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути документи та Висновок ГУМВСУ у Львівській області від 16.02.2016 про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850, з урахуванням правового висновку, викладеного у судовому рішенні.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів на ОСОБА_2 без права на виплату одноразової грошової допомоги.

Зобовязати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи та Висновок Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 16.02.2016 про призначення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850, з урахуванням правового висновку, викладеного у судовому рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 21 копійку.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Р.І. Кузан

Суддя О.Р. Кравців

Суддя О.П. Хома