Рішення № 64373552, 26.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/3178/15-ц 26.01.2017 26.01.2017 26.01.2017

Провадження №22-ц/784/64/17

Справа № 488/3178/15-ц Головуючий першої інстанції: Селіщева Л.І.

Провадження № 22-ц/784/64/17 Суддя-доповідач Апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лептуга C.C.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» та Миколаївської міської ради на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі ПАТ «Миколаївобленерго»), Миколаївської міської ради про зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Миколаївобленерго», Миколаївської міської ради про зобовязання вчинити дії.

Позивач вказував, що на підставі Державного акту на право приватної власності № 611 від 20 липня 1993 р., виданого Жовтневою районною радою народних депутатів Миколаївської області, а також Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 295145 від 23 квітня 2010 р., він є власником земельної ділянки, площею 1000 кв.м., яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Липова, 22-а. Під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі встановлено, що на території вказаної земельної ділянки знаходяться 2 опори мережі електропостачання (№ 50 та 51 від ТП 1233, як вказано у маркуванні на цих опорах). Як зазначав позивач, звернувшись до відповідачів, він дізнався, що вказані опори електромережі знаходяться на балансі ПАТ «Миколаївобленерго» на праві господарського відання з метою їх належного технічного обслуговування та перебувають у власності територіальної громади м. Миколаєва.

Згідно кадастрової зйомки від 10 червня 2014 р. загальна площа зони дії обмежень через встановлення опор електропередач на ділянці складає 195 кв. м., що, за твердженням ОСОБА_5, унеможливлює користування ділянкою за її цільовим призначенням.

Перенести електроопори за власний рахунок відповідачі відмовлються.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просив зобовязати ПАТ «Миколаївобленерго» та Миколаївську міську раду за свій рахунок перенести опори мережі електроживлення за межі належної йому земельної ділянки.

ПАТ «Миколаївобленерго» заперечувало проти позову посилаючись на те, що відповідно до діючого законодавства вздовж повітряної лінії, яка проходить через земельну ділянку позивача, встановлена охоронна зона з деякими обмеженнями, яких повинен дотримуватись власник земельної ділянки. Крім того зазначало, що трансформаторна підстанція, до якої входять спірні опори лінії електропередач, була їм передана без будь-якої технічної документації.

Представник Миколаївської міської ради також заперечував проти позову посилаючись на те, що рішенням Миколаївської міськради № 33/10 від 19.05.2005р. філії ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» було передано ПЛ-04 кВ від ТП-1233, по вул. Рибній вул. Кленовій довжиною 5,6 км, але вул. Липова у цьому рішенні не зазначена. При цьому на даний час відповідний акт приймання-передачі та технічна документація, не збереглися, а тому неможливо визначити власника повітряної лінії електропередач, що проходить через земельну ділянку позивача.

Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 21 вересня 2016 р. позов задоволено. Зобовязано ПАТ «Миколаївобленерго» та Миколаївську міську раду за власний рахунок перенести дві опори лінії електропостачання, розташовані на земельній ділянці за адресою: м.Миколаїв, вул. Липова, 22-а, що належить ОСОБА_5, за межі цієї земельної ділянки. Стягнуто на користь ОСОБА_5 з ПАТ «Миколаївобленерго» та Миколаївської міської ради судовий збір у розмірі по 121 грн. 80 коп. із кожного.

Не погодившись з даним рішенням суду, ПАТ «Миколаївобленерго» та Миколаївська міська рада подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення, просили його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на вказані апеляційні скарги представник позивача просив їх відхилити а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд виходив з того, що рішення про відведення земельної ділянки під спірні об'єкти передачі електричної енергії компетентним органом не приймалося та не вирішувалося питання щодо встановлення земельного сервітуту на належній позивачеві земельній ділянці, а відповідачами не доведено, що на момент отримання позивачем у власність земельної ділянки були встановлені передбачені законодавством обтяження та обмеження щодо використання його ділянки. Отже, позивач позбавлений можливості використовувати належну йому земельну ділянку за її цільовим призначенням, а тому порушене право позивача підлягає захисту у визначений ним спосіб.

Проте, колегія суддів не може погодитися із даним висновком.

Так, судом встановлено, що на підставі рішення Жовтневої районної ради народних депутатів від 08.05.1993 р. ОСОБА_5 була передана у власність земельна ділянка площею 0,10 га на території Корабельного району м. Миколаєва, для індивідуального житлового будівництва. На підставі цього рішення позивач отримав Державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 611 від 20.07.1993 р. (а.с. 5-6). У зв'язку із втратою оригіналу зазначеного державного акту, позивачу був виданий новий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 295145, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800295 від 22.04.2010 р. Цей державний акт був виданий на земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: м. Миколаїв, вул. Липова 22-а, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (а.с. 7, 8).

Зі змісту позовної заяви, матеріалів справи та пояснень представника позивача у суді апеляційної інстанції вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до отримання Державного акту від 22.04.2010 р. не виготовлялася.

У результаті виготовлення вищевказаної технічної документації було виявлено, що на земельній ділянці позивача розміщені дві опори повітряної лінії електропостачання № 50 та № 51 від ТП 1233 (а.с. 9). Згідно кадастрової зйомки від 10 червня 2014 р. загальна площа зони дії обмежень через встановлення опор електропередач на даній земельній ділянці складає 195 кв. м. (а.с. 23).

Судом встановлено, що спірні електроопори є складовою повітряної лінії електропередачі ПЛ 0.4-6 кВ від ТП-1233 по вул. Рибній - вул. Кленовій, довжиною 5,6 км., яка була безкоштовно передана філії ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" у повне господарське відання з метою її належного технічного обслуговування відповідно до п. 3 рішення Миколаївської міськради № 33/10 від 19.05.2005 р., та відповідно до наказу по Товариству від 15.08.2005р. вказані повітряні лінії електропередачі були прийняті баланс ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" (а.с. 10-11, 20).

З пояснень відповідачів вбачається, що на теперішній час технічна документація на зазначені повітряні лінії електропередачі не збереглася.

Доказів того, що на час видачі позивачу державного акта на право приватної власності на землю дана лінія електропередачі ще не була споруджена, ОСОБА_5 не надано, хоча доведення цих обставин є його обовязком відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, натомість, надана позивачем технічна документація із землеустрою містить зазначення у межах його земельної ділянки спірних електроопір, а в кадастровому плані ділянки зазначена зона дії обмежень , код 01.05. охоронна зона навколо (вздовж) обєкта енергетичної системи (повітряна ЛЕМ 0,4 квт.), площею 195 кв.м. (а.с. 23).

Відповідно до положень ст. 69 Земельного кодексу України в редакції 1991 року, чинної на час видачі позивачу первісного державного акту, вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, телефонно-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачаються правилами, затверджуваними у встановленому порядку.

Аналогічно встановлення охоронної зони вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередач передбачено і ст. 76 Земельного кодексу України в редакції 2001 року.

Статтею 112 Земельного кодексу України визначено, що охоронні зони створюються: уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

За змістом п.»е» ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані дотримуватися обмежень, пов'язаних з встановленням охоронних зон.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про електроенергетику" в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об'єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель. Розміщення споруд та інших об'єктів в охоронних зонах електричних і теплових мереж без здійснення передбачених нормативно-технічними документами технічних заходів безпеки не допускається.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об'єктів і об'єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об'єктів енергетики, в тому числі, охоронні зони об'єктів енергетики. Земельні ділянки в межах спеціальних зон об'єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням). Спеціальні зони об'єктів енергетики встановлюються на землях всіх категорій.

Статтею 22 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" встановлено, що охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередачі встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки ліній від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певній відстані залежно від напруги ліній електропередачі.

Згідно з п. 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209, на період будівництва та експлуатації електричних мереж земельні ділянки надаються забудовникам відповідно до Земельного кодексу України. У межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів до збереження зазначених об'єктів.

Тобто, діючим законодавством передбачено уздовж електролінії, яка проходить через земельну ділянку позивача, охоронна зона, в межах якої власник зобовязаний її використовувати з обмеженнями, передбаченими законодавством.

Зауважень чи приписів зі сторони державних контролюючих органів з питань енергонагляду щодо технічного стану зазначених повітряних ліній електропередачі або про недотримання Правил улаштування електроустановок при їх будівництві матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про недоведеність вимог ОСОБА_5 щодо наявності правових підстав для покладення на відповідачів обовязку перенести за їх рахунок спірні опори лінії електропостачання, розташовані на земельній ділянці за адресою: м.Миколаїв, вул. Липова, 22-а, що належить позивачу, за межі цієї земельної ділянки, оскільки факт знаходження на земельній ділянці позивача опір повітряної лінії електропередачі вказує на наявність спеціальної зони обєкту енергетики, який підлягає охороні згідно з вимогами чинного законодавства.

Отже, висновок місцевого суду про задоволення позову ОСОБА_5 - є помилковим.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» та Миколаївської міської ради - задовольнити.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», Миколаївської міської ради про зобовязання вчинити дії.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В. Коломієць

Суддя І.В. Лівінський

Cуддя Н.О. Шаманська