Постанова № 64371733, 25.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6701/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача Качур О.М., представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Качур Оксани Миколаївни (треті особи ОСОБА_4 та товариство з обмеженою відповідальністю «Бесарабія Агро») про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року товариство з додатковою відповідальністю «Алкалія» (далі ТДВ «Алкалія») звернулось до суду з позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Качур Оксани Миколаївни (далі приватний нотаріус Качур О.М., приватний нотаріус). З урахуванням заяви про зміну позовних вимог позивач просив визнати протиправними та скасувати з моменту реєстрації рішення відповідача від 26 жовтня 2015 року № 25572034 та № 25573897 про державну реєстрацію за ТОВ «Бесарабія Агро» прав оренди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 150-155).

В обґрунтування позову зазначалось, що між ОСОБА_4 та ТДВ «Алкалія» було укладено договори оренди землі від 1 грудня 2010 року за № 90 та № 91, згідно яких позивачу в оренду строком на 10 років передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,19 га (кадастровий номер НОМЕР_2), які знаходяться на території Карналіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, державна реєстрація яких була проведена 18 травня 2012 року у відділі Держкомзему у Б.-Дністровському районі Одеської області. Позивачу стало відомо, що 26 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Качур О.М. прийняті рішення за № 25572034 та № 25573897 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації за ТОВ «Бесарабія Агро» прав оренди на вказані земельні ділянки площею 4,19 га та 1,35 га строком на 7 років. На думку позивача, названі рішення відповідача від 26 жовтня 2015 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року позовні вимоги ТДВ «Алкалія» задоволено. Скасовано рішення приватного нотаріуса від 26 жовтня 2015 року № 25572034 та № 25573897 про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Бессарабія Агро» земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, третя особа ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування рішень відповідача повинні пред'являтись до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, нотаріус на момент проведення державної реєстрації прав оренди на земельні ділянки за ТОВ «Бесарабія Агро» діяв в межах повноважень нотаріуса у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наданої йому Законом України «Про нотаріат». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про визнання нечинним постановленого по справі судового рішення із закриттям провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника третьої особи та відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ТДВ «Алкалія» було укладено договори оренди землі від 1 грудня 2010 року за № 90 та № 91, згідно яких позивачу в оренду строком на 10 років передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,19 га (кадастровий номер НОМЕР_2), які знаходяться на території Карналіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

26 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Качур О.М. прийняті рішення за № 25572034 та № 25573897 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації за ТОВ «Бесарабія Агро» прав оренди на названі земельні ділянки площею 4,19 га та 1,35 га строком на 7 років.

Задовольняючи позовні вимоги ТДВ «Алкалія», суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення приватного нотаріуса підлягають скасуванню з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 8 названого Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган державної реєстрації прав, зокрема, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно пунктам 1 та 2 ч. 2 ст. 9 Закону (у вказаній вище редакції) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення; відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 4 названої статті Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

На підставі ч. 1 ст. 15 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

- прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

- встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

- внесення записів до Державного реєстру прав;

- видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

- надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

На момент виникнення спірних правовідносин перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначався Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Відповідно до п. 15 названого Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно п. 20 названого Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 36 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

На підставі пп. 1 п. 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, серед іншого, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначено ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у вказаній вище редакції), відповідно до якої у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 названого Закону (у вказаній вище редакції) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Згідно абз. 3 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Листом Державної реєстраційної служби України від 6 серпня 2013 року за № 2951/05-15-13 «Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами» з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державного реєстратора зобов'язано запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 1 січня 2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

На підставі частин 1, 2, 4 та 5 ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Нотаріус під час здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Нотаріус під час здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки має доступ та користується Державним земельним кадастром у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також здійснює пошук у Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку та за його результатами за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру формує витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який підписує та посвідчує печаткою нотаріуса.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю Серії IV-ОД № 037333 є власником земельних ділянок площею 4,19 га (кадастровий номер № НОМЕР_3) та площею 1,35 га (кадастровий номер № НОМЕР_4), які знаходяться на території Карналіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (т. 1 а. с. 12-13).

26 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Качур О.М. прийняті рішення за № 25572034 та № 25573897 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації за ТОВ «Бесарабія Агро» прав оренди на названі земельні ділянки площею 4,19 га та 1,35 га строком на 7 років (т. 2 а. с. 71, 72).

При проведенні названої державної реєстрації права оренди на земельні ділянки приватним нотаріусом Качур О.М. було встановлено відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 19 жовтня 2015 року за № НВ-5102336942015 та № НВ-5102336912015, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 жовтня 2015 року за № 46236318 та № 46236853 (т. 1 а. с. 179-186).

Таким чином, приватним нотаріусом Качур О.М. було встановлено відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями до 1 січня 2013 року та після 1 січня 2013 року, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

За таких даних, у відповідача були відсутні підстави у розумінні ч. 1 ст. 24 названого Закону (у вказаній вище редакції) для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржених рішень від 26 жовтня 2015 року за № 25572034 та № 25573897 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації за ТОВ «Бесарабія Агро» права оренди на названі земельні ділянки площею 4,19 га та 1,35 га строком на 7 років, приватний нотаріус Качур О.М. діяла на підставі та в межах повноважень, що передбачені законодавством України, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, що виключає можливість визнання названих рішень протиправними.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві позивача про зміну (уточнення) позовних вимог від 29 березня 2016 року ТДВ «Алкалія» просила визнати протиправними та скасувати з моменту реєстрації рішення відповідача від 26 жовтня 2015 року № 25572034 та № 25573897 (т. 1 а. с. 155). Таким чином, вимога про скасування оскаржених рішень відповідача була пов'язана виключно з їх протиправністю.

Проте, задовольнивши позовні вимоги ТДВ «Алкалія», суд першої інстанції, всупереч положенням ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, в резолютивній частині постанови не виклав висновок по суті вимоги про визнання протиправними оскаржених рішень відповідача.

При цьому в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача визнав, що за результатами розгляду справи відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними рішень відповідача, однак ці рішення підлягають скасуванню у зв'язку з неприпустимістю одночасного існування подвійної державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Саме з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок оскаржені рішення відповідача скасовані судом першої інстанції.

Разом з цим, згідно листа Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області від 23 червня 2016 року за № 9-1510-0.13-2222/2-16 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, наявній у Відділі, записи про державну реєстрацію договорів оренди землі між ОСОБА_4 та ТДВ «Алкалія» від 1 грудня 2010 року за № 90 та № 91 відсутні. У відмітках на примірниках названих договорів, що містяться у Відділі Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, зазначено про проведення їх державної реєстрації у відділі Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області, про що в Держаному реєстрі земель вчинено записи від 18 травня 2012 року № 512080004001039 та № 512080004001040 (т. 2 а. с. 1-2).

Відповідно п. 8.1 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 2 липня 2003 року № 174 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за № 641/7962), чинного станом на 18 травня 2012 року, тобто на зазначену вище дату реєстрації договорів оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_4 та ТДВ «Алкалія», реєстраційний номер присвоюється державному акту на право власності на земельну ділянку, державному акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі в момент здійснення його державної реєстрації.

Згідно п. 8.2 названого Тимчасового порядку, який визначає структуру реєстраційного номера, реєстраційний номер складається: з дворозрядного числа, яке відповідає номеру розділу книги реєстрації; двохрозрядного числа, що відповідає двом останнім цифрам року; трирозрядного числа, яке є кодом оператора (реєстратора), що здійснює державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі; п'ятирозрядного числа, що починається з одиниці з початку нового року та збільшується на одиницю при внесенні відомостей про новий державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі.

Таким чином, на підставі наведених вище положень Тимчасового порядку, реєстраційний номер складається з 12 цифр, при цьому 3 та 4 цифрами реєстраційного номеру є дві останні цифри року реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі.

Проте, зазначені на договорах оренди землі від 1 грудня 2010 року № 90 та № 91 реєстраційні номери складаються з 15 цифр, що суперечить наведеним вище положенням п. 8.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель. При цьому, виходячи з зазначеного на договорах року реєстрації, 3 та 4 цифри реєстраційних номерів повинні бути « 1» та « 2» відповідно (останні дві цифри 2012 року), однак в зазначених на договорах реєстраційних номерах 3 та 4 цифрами є « 2» та « 0».

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області від 23 грудня 2015 року за № Н-94/0-100/19-15, відповідно до якого станом на грудень 2015 року у Відділі взагалі відсутня інформація з приводу зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_4 та ТДВ «Алкалія» (т. 1 а. с. 187).

За таких обставин, враховуючи суперечності у інформації, викладеній в листах Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області від 23 грудня 2015 року за № Н-94/0-100/19-15 та від 23 червня 2016 року за № 9-1510-0.13-2222/2-16, а також невідповідність зазначених на договорах оренди землі реєстраційних номерів вимогам п. 8.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, суду першої інстанції необхідно було вжити заходи для усунення названих суперечностей та повного з'ясування обставин, пов'язаних з реєстрацією договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_4 та ТДВ «Алкалія».

За відсутності з'ясування вказаних вище обставин, висновок суду першої інстанції про належну реєстрацію договорів оренди землі від 1 грудня 2010 року за № 90 та № 91, укладених між ОСОБА_4 та ТДВ «Алкалія», є передчасним, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а, отже, про наявність передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України безумовної підстави для скасування постанови суду першої інстанції.

З наданої до суду апеляційної інстанції копії рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 3 серпня 2016 року по справі № 495/4375/16-ц, яке набрало законної сили, вбачається, що названим судовим рішенням встановлено факт не набрання чинності договорами оренди землі від 1 грудня 2010 року за № 90 та № 91, укладеними між ОСОБА_4 та ТДВ «Алкалія», з підстав відсутності їх державної реєстрації, у зв'язку з чим судом відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ТДВ «Алкалія» про розірвання названих договорів оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлення судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, факту відсутності державної реєстрації договорів оренди землі між ОСОБА_4 та ТДВ «Алкалія» від 1 грудня 2010 року за № 90 та № 91, свідчить про відсутність на даний час факту подвійної реєстрації, що виключає можливість задоволення позовних вимог ТДВ «Алкалія» про скасування оскаржених рішень відповідача.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

При цьому апеляційна скарга третьої особи підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з відсутністю підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з додатковою відповідальністю «Алкалія» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 30 січня 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко