Постанова № 64371734, 26.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/721/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області та 3-ї особи Державної судової адміністрації України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

18.04.2016р. ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ТУ ДСА України в Миколаївській області та 3-ї особи Державної судової адміністрації України, в якому просила суд :

- визнати неправомірними дії ТУ ДСА в Миколаївській області щодо не нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в розмірі, передбаченому ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014р.);

- зобов'язати ТУ ДСА в Миколаївській області здійснити перерахунок і виплату їй заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в розмірі, передбаченому ст. 144 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014р.).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України від 07.07.2010 p. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 14.10.2014 p. №1697-VII «Про прокуратуру» в період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р., вона повинна була отримувати оклад у розмірі 30% посадового окладу судді місцевого суду, премії та інші надбавки залежно від розміру посадового окладу, однак відповідачем, в порушення вимог діючого законодавства, зазначені виплати у таких розмірах не виплачувались.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Миколаївській області щодо не нарахування та не виплати їй заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в розмірі, передбаченому Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру»). Зобов'язано ТУ ДСА України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 в повному обсязі з урахуванням премій та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу за період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р. включно відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру»).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТУ ДСА в Миколаївській області 10.10.2016р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивачка - ОСОБА_2 (29.03.1990 р.н.), з 02.08.2013 року до 31.12.2014 року працювала на посаді секретаря судових засідань Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Посада «секретаря судових засідань» відповідає 6-й категорії посад державних службовців.

Посадовий оклад позивачки, як секретаря судових засідань, у період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 року складав 1218 грн., виходячи з якого, позивачу у спірний період нараховувалась заробітна плата, до складу якої, в свою чергу, входили: доплата за ранг, надбавки за вислугу років та за високі досягнення у праці, премії (у разі встановлення).

З 01.01.2015 року позивачка знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною.

26.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, доповнено абзацом другим: розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 % посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Не погоджуюсь з діями та рішеннями відповідача, щодо невиплати заробітної плати у розмірі встановленому вказаними вище змінами, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з протиправної бездіяльності відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх необгрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за приписами ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ (чинного на момент виникнення та реалізації спірних відносин) оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Верховною Радою України 14.10.2014 року прийнято Закон України №1697-VII «Про прокуратуру».

Згідно з пп. 59 п. 5 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону, ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено абзацом 2 змісту: «При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».

П.1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII визначено, що цей Закон набирає чинності через 6 місяців з дня його опублікування, крім п. 5 розділу XII (крім пп. 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII опубліковано у газеті «Голос України» 25.10.2014 року (№206).

Таким чином, зміни, внесені пп. 59 п. 5 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» до ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», набули чинності з 26.10.2014 року.

Отже, з 26.10.2014 року ч.1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було викладено у такій редакції: «Розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

При цьому, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.».

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст.13 Закону №108/95-ВР).

За правилами ст.142 Закону №2453-VІ, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

З 01.01.2015 року п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015 року установлено, що норми і положення Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, на час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена Постановою КМУ №268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09.09.2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абз. 2 пп.1 п.13 розділу XIII Закону №1697-VII та пп.2 п.13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з ч.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи наведене, оскільки з 26.10.2014 року по 09.09.2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абз. 2 ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ та ч.1 ст.147 цього ж Закону у редакції з 28.03.2015 року не передбачено, то управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, т.б. також відсутні і підстави для перерахунку позивачці таких виплат і за період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р..

Слід також зазначити, що аналогічної правової позиції з цього спірного питання дотримується і Верховний суд України, зокрема, у своїх постановах від 12.07.2016 року (справа №820/4648/15), від 20.09.2016 року (справа №825/2609/15-а), від 08.11.2016 року (справа №822/5728/15).

А відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.1,2 ч.1 ст.237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи викладене, рішення суду 1-ї інстанції про протиправність дій управління ДСА при обчисленні й виплаті заробітної плати не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а наведені вище положення дають підстави для висновку, що Державна судова адміністрації України не наділена правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, здійснювати перерахунок посадового окладу позивачу та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

До того ж, необхідно зазначити, що у відповідності до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, за вказаних обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку із чим, судове рішення окружного суду, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко