Ухвала суду № 64346817, 25.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р. Справа № 815/6861/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

при секретарі Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом з урахуванням заяви про уточнення возових вимог та ухвали Одеського Окружного адміністративного суду від 31.20.2016 року, до Головного управління МВС України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення у запас Збройних Сил України оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_2, поновлення ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, стягнення з Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 31.10.2016 року в розмірі 49900,40 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

На підставі приписів п.10 розділу ХІ Закону України №580-VIII та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказом ГУМВС України в Одеській області №1500о/с від 04.11.2015 року, капітана міліції ОСОБА_2 звільнено з 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 "г" (через скорочення штатів).З наказом позивач ознайомлений 24.11.2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим наказом, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази того, що позивач виявив бажання проходити службу в органах поліції, що, відповідно до ч.10 Розділу XI Закону України № 580-VIІI виключає можливість автоматичного переведення працівника міліції на службу в поліції та є підставою для його звільнення з органів внутрішніх справ за скороченням штатів, а тому спірний наказ прийнято відповідачем правомірно та обґрунтовано, і він скасуванню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в Голосі України 06 серпня 2015 року № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Так, пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 «Прикінцеві та перехідні положення» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

З наведеного вбачається, що на службу до поліції шляхом видання наказів можуть бути прийняті ті працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції про відсутність доказів того, що станом на 07 листопада 2015 року позивач виявив бажання на прийняття його на службу до поліції, що свідчить про невикористання позивачем свого права на подачу заяви про прийняття на службу до поліцію, а отже не підтвердив свою згоду проходити подальшу службу в поліції.

Доводи апелянта про те, що 03.11.2015 року він, разом з усіма працівниками відділу, подав рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області про звільнення з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у зв'язку із бажанням проходити службу в органах поліції, а також те, що 06.11.2015 року він, разом з усіма працівниками відділу, подав заяву на ім'я начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області про прийняття на службу у поліцію, які здав відповідному працівнику відділу кадрового забезпечення спростовується матеріалами справи.

Так, допитані у суді першої інстанції свідки начальник відділу Суворовського відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області ОСОБА_3 та старший інспектор Суворовського відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області ОСОБА_4, які в період виникнення спірних правовідносин працювали в Суворовському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області факт написання та подання позивачем заяви (рапорту) до ГУМВС України в Одеській області чи Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області не підтвердили.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, станом на 07.11.2015 року позивач заяв щодо бажання проходити службу в Національній поліції України до канцелярії управління кадрового забезпечення чи управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в Одеській області не надавав будь-які заяви позивача чи матеріали, що свідчать про повідомлення відповідачів щодо бажання позивача проходити службу в Національній поліції України в управлінні відсутні

Враховуючи все вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку матеріали справи не містять документальних доказів подання позивачем заяви (рапорту) з приводу бажання бути прийнятим на службу до поліції ані до Суворовського відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області, ані до управління МВС України в Одеській області, ані до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Крім того, колегія суддів зазначає про помилковість посилання апелянта на приписи "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" в обґрунтування задоволення позовних вимог в частині порушення відповідачем передбаченої цим Положенням процедури звільнення співробітників органів внутрішніх справ при скороченні штатів, оскільки станом на час виникнення спору набрали чинності положення Закону України № 580-VIІI, якими було встановлено спеціальну процедуру звільнення працівників міліції з органів внутрішніх справ, у зв`язку з ліквідацією останніх, та прийняття їх на службу до Національної поліції, які і підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Також колегія суддів зазначає про помилковість посилання апелянта в обґрунтування власної правової позиції на приписи Постанови Верховного Суду України, в яких зазначено, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Так, Постанови Верховного Суду України ґрунтувалися на діючому, на момент спірних правовідносин у тій справі, законодавстві, крім того ч.9 Розділу XI Закону України № 580-VIІI передбачена можливість працевлаштування працівників міліції та інших співробітників МВС внаслідок прийняття на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими. Зазначені положення Закону України № 580-VIІI передбачають можливість продовжити службу в новоствореному органі тих, працівників, які працювали в органах внутрішніх справ за певних умов, що фактично і є виконанням державою вказаного вище обов`язку щодо забезпечення можливості працевлаштування працівників ліквідованої установи.

З огляду на все вище зазначене, колегія суддів вважає, що звільнення позивача відбулось з дотриманням пп. 9, 10, 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" та п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114, приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення позивача відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах повноважень, законно та обґрунтовано, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача .

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В АЛ И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко