Постанова № 64346815, 25.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1336/16

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.судді -Лукянчук О.В.при секретарі -Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (надалі - відповідач, Уповноважений), в якому (з врахуванням зміни позовних вимог від 22.07.2016 року) просив:

- визнати неправомірною бездіяльність щодо надання відповіді на заяву від 23.10.2014 року в термін, встановлений Законом України «Про звернення громадян»;

- визнати неправомірною дію відповідача щодо повідомлення недостовірної інформації про постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 року №814/2720/14;

- зобов'язати Уповноваженого утримуватись від найменування по батькові осіб, в національних традиціях яких немає звичаю зафіксувати по батькові;

- визнати протиправною дію Уповноваженого щодо найменування позивача по-батькові у листі від 24.12.2014 року;

- визнати протиправною бездіяльність щодо поновлення права позивача отримати паспорт виданий українською мовою.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач звернувся із заявою до Уповноваженого про забезпечення права отримати паспорт оформлений українською й німецькою мовами або тільки українською мовою, але відповідач допустив неправомірну бездіяльність, оскільки перевищив термін розгляду заяви, крім того у своїй відповіді відповідач надав позивачу інформацію, що не відповідає дійсності. Також позивач зазначає, що у отриманому листі, відповідач назвав його по батькові, чим, порушив право позивача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Уповноваженого щодо надання позивачу відповіді на заяву від 23.10.2014 року в термін, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян». В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач та Уповноважений подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати частково.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі ч.3 ст.189 КАС України, у зв'язку із невідповідністю апеляційної скарги вимогам ч.2 та ч.4 ст.187 КАС України.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року апеляційну скаргу позивача повернуто апелянтові, у зв'язку із не усуненням недоліків поданої апеляційної скарги встановлених ухвалою від 10.10.2016 року.

В апеляційній скарзі Уповноваженого ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції від 06.09.2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Уповноваженого щодо надання позивачу відповіді на заяву від 23.10.2014 року в термін, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян», та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи визначені ч.1 ст.195 КАС України межі апеляційного перегляду, постанова суду першої інстанції підлягає апеляційному перегляду лише в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Уповноваженого щодо надання позивачу відповіді на заяву від 23.10.2014 року в термін, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.10.2014 року, в якій просив захистити його право на отримання паспорта українською й німецькою мовами або тільки українською, також просив забезпечити його право мати паспорт українською й німецькою мовами або тільки українською.

20.11.2014 року відповідач надіслав позивачу лист, в якому зазначив, що з метою перевірки фактів, викладених у зверненні і відповідно зі ст.101 Конституції України, ст.ст.13, 17, 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» до Державної міграційної служби надіслано відповідний запит. Розгляд звернення взято на контроль та про результати розгляду буде повідомлено додатково.

24.12.2014 року відповідач надав відповідь по суті звернення позивача, в якому зазначив, що зразок паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №353 від 04.06.1994 року, передбачає можливість внесення відомостей про особу лише українською мовою та її дублювання на другій стороні паспорта російською мовою. Крім того, зазначив, що питання обміну паспорта громадянина України на інший документ, який буде викладено тільки українською і німецькою мовами, або лише українською виносилось на розгляд Миколаївського окружного адміністративного суду (постанова від 23.9.2014 року справа №814/2720/14), за результатами розгляду якого у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В запереченнях Уповноважений зазначає, що 20.11.2014 року позивача було повідомлено про направлення запиту до Державної міграційної служби України у строк зазначений в ст.20 Закону України «Про звернення громадян», тому надіслання відповіді позивачу 24.12.2014 року не є бездіяльністю, оскільки Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не визначено строку, в межах якого уповноважений повинен здійснювати своє провадження в інтересах заявника.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірної бездіяльності Уповноваженого щодо надання позивачу відповіді на заяву від 23.10.2014 року в термін, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян», суд першої інстанції виходив з того, що Уповноваженим було порушено строки розгляду звернення громадян України встановленні Законом України «Про звернення громадян», а надсилання листа позивачу від 20.11.2014 року з повідомленням про звернення до міграційної служби та взяття питання на контроль не є відповіддю по суті відповідно до ст.19 цього Закону.

Колегія суддів не може погодитись з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Згідно з ч.3 ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» при розгляді звернення Уповноважений:

- відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

- направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

- відмовляє в розгляді звернення.

Оскільки зазначеним Законом не врегульовано порядок відкриття провадження Уповноваженим та строки його здійснення, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини було прийнято Наказ №18/02-13 від 12.08.2013 року про затвердження Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Пунктом 1.4 вказаного Порядку передбачено, що під час провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання таких дій та прийняття рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2014 року позивач звернувся до Уповноваженого з проханням забезпечити його право на отримання паспорта, оформленого українською та німецькою мовами, або тільки українською, оскільки Державна міграційна служба України відмовила у видачі такого паспорта.

За результатами розгляду вказаного звернення Секретаріатом Уповноваженого прийнято рішення про направлення запиту до Державної міграційної служби України для з'ясування підстав відмови останньою у видачі позивачу паспорта, про що його було повідомлено листом Секретаріату Уповноваженого від 20.11.2014 року №2/9-1236153.14/14-03.

Після отримання відповіді Державної міграційної служби України позивачу було надано остаточну відповідь листом представника Уповноваженого від 24.12.2014 року №9.11/7-1237258.14/14-28 з урахуванням інформації Державної міграційної служби України.

Таким чином, відповідно до ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Секретаріатом Уповноваженого було відкрито провадження за зверненням позивача, в рамках якого ініційовано проведення перевірки, про що заявника було повідомлено листом від 20.11.2014 року, тобто в місячний термін, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян». Після закінчення перевірки про її результати позивача було повідомлено окремим листом Представника Уповноваженого від 24.12.2014 року.

Отже враховуючи наведені обставини та норми права, Секретаріатом Уповноваженого вимоги Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та Закону України «Про звернення громадян» під час провадження за зверненням позивача порушені не були.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Уповноваженого щодо надання позивачу відповіді на заяву від 23.10.2014 року в термін, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян», з прийняттям по справі нової постанови про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання ОСОБА_5 відповіді на заяву від 23 жовтня 2014 року в термін, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_5 про визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання відповіді на заяву від 23.10.2014 року в термін, встановлений Законом України «Про звернення громадян».

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 січня 2017 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Ю.М. Градовський