Ухвала суду № 64337358, 26.01.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/1354/16-ц Номер провадження 22-ц/786/212/17Головуючий у 1-й інстанції Кравець С. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс» про визнання недійсними договорів оренди землі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі площею 5,81 га., що розташована на території Михайлівської сільської ради Машівського р-ну Полтавської обл., кадастровий номер НОМЕР_1, від 18.03.2014 року укладений між ОСОБА_3 і ТОВ "Приват-Агро-Альянс", посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського округу Удовіченко М.Ю. за № 617.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з аналогічним позовом, просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі площею 5,8598 га., що розташована на території Машівської селищної ради Машівського р-ну Полтавської обл., кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 06 грудня 2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Приват-Агро-Альянс», посвідчений приватним нотаріусом Машівського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М. за № 2656 .

В обґрунтування заявлених вимог у позовах стверджується про те, що позивачі, зважаючи на значний вік та недостатню правову інформованість, в момент укладання договору не знали про встановлений Указом Президента України № 92/2002 від 02.02.2002 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" розмір плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинен, який має становити не менше 3% від вартості земельної ділянки.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року цивільні справи з провадженнями № 2/540/397/16, 2/540/398/16 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ «Приват-Агро-Альянс» про визнання недійсним договору оренди землі - об'єднано в одне провадження в цивільну справу з провадженням 2/540/397/16.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку доводам позивачів щодо невідповідності укладених договорів оренди вимогам закону, а саме Указу Президента України №92/2002 «При додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв)» від 02.02.2002 року, а це є підставою визнання договорів недійсними відповідно до ст.203 ЦК України.

Суд першої інстанції безпідставно відхилив докази про існування обтяжень відносно земельних ділянок, щодо яких укладені договори оренди.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,81 га., що розташована на території Михайлівської сільської ради Машівського р-ну Полтавської обл., кадастровий номер НОМЕР_1( а.с.7-8)

18 березня 2014 року між ОСОБА_3 та відповідачем ТОВ «Приват-Агро-Альянс» укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського округу Удовіченко М.Ю. за № 617( а.с.5-6).

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,8598 га., що розташована на території Машівської селищної ради Машівського р-ну Полтавської обл., кадастровий номер НОМЕР_2(а.с.26)

06 грудня 2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Приват-Агро-Альянс» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років, який посвідчений приватним нотаріусом Машівського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М. за № 2656 (а.с.23-25).

Пунктом 4.1 спірних договорів передбачено, що розмір орендної плати за один рік користування земельної ділянки складає 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно п.4.3. договорів орендна плата виплачується одноразово та складає: 89 390, 21 грн. для ОСОБА_3 і 112 573, 09 грн. для ОСОБА_4.(а.с.5, 23 зворот).

З довідок про доходи позивачів та платіжних доручень вбачається, що позивачі отримали у грудні 2013 та травні 2014 роках від відповідача обумовлену договорами одноразову виплату орендної плати (а.с.68-70, 105-108).

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дав їм правильну юридичну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в зв'язку з відсутністю порушення прав позивачів при укладанні договорів оренди в частині визначення розміру орендної плати, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачі погоджувалися з зазначеними умовами, прийняли ці умови та орендну плату, упродовж більше як двох років після цього ці умови їх влаштовували.

Відповідно до ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона має довести перед судом існування тих обставин, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 18 цього Закону договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору) істотними умовами договору землі являлися: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Зміст оспорюваних договорів відповідає вимогам ст.15 ЗУ «Про оренду землі».

Невідповідність визначеного сторонами за взаємною згодою розміру орендної плати відносно розміру, зазначеного у п.1 Указу Президента України №92/2002 «При додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв)» від 02.02.2002 року, не є підставою для визнання договорів недійсними, оскільки сторони не позбавлені можливості змінити ці умови в порядку, передбаченому п.12.1 укладених договорів.

Окрім того, аналіз п.1 Указу у його взаємозв'язку з п.2 цього ж Указу свідчить про те, що вимога про встановлення орендної плати у розмірі не менше трьох відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря, не є імперативною нормою, яка змінює або ж доповнює основний спеціальний нормативний акт, а саме ЗУ «Про оренду землі».

Твердження апеляційної скарги про безпідставне неприйняття судом нових доказів про існування інших обставин недійсності оспорюваних договорів колегія суддів визнає неспроможними, оскільки заява про приєднання доказів вчинена з порушенням приписів ч.2 ст.27, ст.131 ЦПК України. Зміна ж підстав позову відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України допускається до початку розгляду справи по суті.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308 ч.1, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: С.Б.Бутенко

О.І.Обідіна

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов