Постанова № 64330052, 25.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 876/7937/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засіданняГелецького П.В.,

представника відповідачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області до ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ :

31 серпня 2016 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області (далі ТУ ДСА) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області (далі ВПВР) ОСОБА_3 від 17.08.2016 року ВП № 51991685 про відкриття виконавчого провадження та постанову державного виконавця ВПВР ОСОБА_4 від 21.03.2014 року ВП № 42195529 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 803/1310/16 вказаний позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі УДВС) просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що лист позивача, на який посилається суд першої інстанції, щодо неможливості виконання судового рішення, носить інформативний характер. Заява про відкладення виконавчих дій ТУ ДСА у Волинській області не подавалася, а постанова про відкриття виконавчого провадження одержана боржником своєчасно. З цих підстав державним виконавцем постанова про відкладення провадження виконавчих дій не виносилася та відповідь на такий лист боржника не надавалася.

Крім того, апелянт зазначає, що наявність обґрунтованих причин невиконання позивачем рішення суду, на які він покликається, є підставою для незастосування до нього штрафних санкцій в порядку ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», однак не є підставою для не проведення стягнення з боржника виконавчого збору в порядку ст. 28 вказаного Закону, що стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Також апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що про оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 21.03.2014 року позивач дізнався 22.08.2016 року, про що він сам зазначає, разом з тим заяву про збільшення позовних вимог щодо скасування цієї постанови ним подано лише 15.09.2016 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, що є підставою залишення такої позовної вимоги без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ТУ ДСА, суд першої інстанції виходив із того, що постанову від 25.02.2014 року про відкриття виконавчого провадження ТУ ДСА отримало 26.02.2014 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на супровідному листі до вказаної постанови. При цьому, строк для самостійного виконання рішення суду був наданий боржнику до 05.03.2016 року.

04.03.2014 року позивачем було підготовлено та направлено державному виконавцю листа про неможливість виконання судового рішення у звязку з відсутністю у ТУ ДСА оригіналів листків непрацездатності ОСОБА_5, відкоригованих табелів обліку робочого часу Ківерцівського районного суду Волинської області за квітень-травень 2013 року, однак державним виконавцем клопотання не розглянуто та відповіді не надано.

Отже, у позивача були обєктивні причини з яких він не мав можливості виконати рішення добровільно у строк визначений відповідачем.

Крім того, державним виконавцем дії, спрямовані на примусове виконання зазначеного судового рішення, не вчинялись. За таких обставин суд вважає, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є протиправною і підлягає скасуванню, а отже підлягає скасуванню і постанова про відкриття виконавчого провадження по її виконанню.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, 26.02.2014 року до ТУ ДСА надійшла постанова державного виконавця від 25.02.2014 року про відкриття виконавчого провадження, винесена на підставі виконавчого листа № 99 2014, виданого 18.02.2014 року Волинським окружним адміністративним судом, про зобовязання ТУ ДСА нарахувати і виплатити ОСОБА_5 суддівську винагороду за період з 20.03.2013 року по 21.07.2013 року включно з урахуванням періодів тимчасової непрацездатності, а також матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки в розмірі посадового окладу за цей період. Даною постановою було встановлено термін для добровільного виконання судового рішення до 05.03.2014 року.

04.03.2014 року ТУ ДСА було направлено державному виконавцю листа про неможливість виконання судового рішення у звязку з відсутністю оригіналів листків непрацездатності ОСОБА_5, відкоригованих табелів обліку робочого часу Ківерцівського районного суду Волинської області за квітень-травень 2013 року.

13.04.2014 року ТУ ДСА знову інформувало державну виконавчу службу щодо неможливості виконання судового рішення через відсутність окремих документів та незрозумілість судового рішення, необхідністю його розяснення.

07.08.2014 року до позивача надійшов лист ВПВР від 31.07.2014 року, у якому повідомлялося, що державний виконавець 15.05.2014 року звернувся із заявою до Волинського окружного адміністративного суду про розяснення судового рішення і у цей же день виніс постанову про зупинення виконавчого провадження.

16.08.2016 року за заявою стягувача державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

22.08.2016 року до ТУ ДСА надійшла постанова державного виконавця від 17.08.2016 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення судового збору у сумі 2040 грн. і у цей же день позивачу стало відомо про існування постанови № 42195529 від 21.03.2014 року про стягнення судового збору в сумі 2040 грн., про він що сам зазначає у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 14.09.2016 року.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначено приписами ст. 181 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Приписами ч. 2 ст. 181 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Приписами ч. 1 ст. 203 КАС України передбачено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв.

Оскільки постанова № 42195529 від 21.03.2014 року є окремим предметом позову, то позовна заява з вимогою про її скасування повинна бути подана у строк, визначений ч. 2 ст. 181 КАС України, тобто у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог від 14.09.2016 року (а.с.42-43) ТУ ДСУ ствердило, що про існування оскаржуваної постанови від 21.03.2014 року йому стало відомо 22.08.2016 року, не вказавши при цьому будь-яких поважних причин пропуску встановленого ч. 2 ст. 181 КАС України строку.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, зроблений в ухвалі від 28.09.2016 року, про те, що оскільки ТУ ДСА з позовною заявою про скасування постанови державного виконавця від 17.08.2016 року звернулося вчасно, а у процесі розгляду справи 15.09.2016 року збільшило свої позовні вимоги вимогою про скасування постанови державного виконавця від 21.03.2014 року, то позивачем строк звернення до адміністративного суду не пропущено.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем пропущено встановлений законом строк для оскарження постанови державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Волинській області Критнюка Р.О. про стягнення з боржника виконавчого збору № 42195529 від 21.03.2014 року без наведення підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, апеляційний суд приходить до переконання про необхідність скасування постанови суду першої інстанції у цій частині та залишення без розгляду позовної заяви ТУ ДСА у цій частині позовних вимог.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону № 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 47, п.п. 2 і 8 ч. 1 ст. 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Постановою державного виконавця від 16.08.2016 року було повернуто виконавчий лист № 99 2014, виданий Волинським окружним адміністративним судом, стягувану ОСОБА_5 за його заявою ( а.с. 26).

Відтак, на переконання апеляційного суду, постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Волинській області від 17.08.2016 року ВП № 51991685 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 42195529 від 21.03.2014 року була прийнята у відповідності до вимог Закону № 606-XIV, тобто правомірно, а отже позовні вимоги ТУ ДСА про її скасування є безпідставними і помилково задоволені оскаржуваною постановою суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви у частині позовних вимог без розгляду та з відмовою у задоволенні їх решти.

Виходячи із приписів ч. 2 ст. 94 КАС України підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного провадження немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 803/1310/16 скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 17 серпня 2016 року ВП № 51991685.

Залишити без розгляду позовну заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області у частині вимог про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 21 березня 2014 року ВП № 42195529.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіР.П.Сеник

ОСОБА_6

Постанова у повному обсязі складена 27 січня 2017 року.