Ухвала суду № 64330009, 25.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 876/7878/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівПопка Я.С., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

третьої особиОСОБА_2,

представника третьої особиОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року у справі за його позовом до відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування припису,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» (далі ТОВ «ЄвроЛьвів») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати припис відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації (далі ВОКС) від 20.08.2015 року № 5/799 щодо усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року у справі № 813/6271/15 у задоволенні позову було відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач ТОВ «ЄвроЛьвів» просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок суду про неналежність наявного у позивача погодження історико-містобудівного обґрунтування є безпідставним. Історико-містобудівне обґрунтування (далі ІМО) на замовлення ТОВ «ЄвроЛьвів» у 2009 році було розроблено Українським регіональним спеціалізованим науково-реставраційним інститутом «Укразахідпроектреставрація». Копія ІМО з відмітками про його погодження управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради та Державною службою з питань національної культурної спадщини долучена до матеріалів справи. Крім того, наявність погодження ІМО підтверджується також листом Державної служби з питань національної культурної спадщини від 20.01.2010 року № 22-61/21.

У оскаржуваній постанові суд не зазначив у чому полягає неналежність погодження ІМО, не зазначені мотиви неврахування наданого позивачем примірника ІМО з відмітками пропогодження та безпідставно надано перевагу листам Міністерства культури, який не виступає ані органом, який погоджував вказаний документ, ані правонаступником такого органу).

Висновок суду щодо втрати чинності ІМО суперечить чинному законодавству та не відповідає дійсним обставинам справи.

Проектна документація на будівництво була розроблена на замовлення ТОВ «ЄвроЛьвів» ТОВ «Нарольський і партнери» і затверджена замовником будівництва відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Щодо висновку відповідача у приписі від 20.08.2015 року про необхідність погодження проекту будівництва із відповідачем, то ч. 3 ст.7 Закону України «Про архітектурну діяльність», якою встановлено, що проектна документація на будівництво обєктів не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Відтак, вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності необхідного погодження проектної документації, як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_2 та її представник у ході апеляційного розгляду заперечили обґрунтованість доводів апелянта, надали суду письмові та усні пояснення, у яких просили залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що скаргу слід залишити без задоволення з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ЄвроЛьвів», суд першої інстанції виходив із того, що 20.08.2015 року ВОКС було видано ТОВ «ЄвроЛьвів» припис № 5/799 щодо усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини», у якому зазначено про виявлені при перевірці стану дотримання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» під час ведення підготовчих земельних робіт за адресою м. Львів, вул. І.Богуна,11 порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині відсутності погоджень проектної документації на будівництво в межах історичного ареалу міста Львова, зобовязано позивача припинити земляні роботи за вказаною адресою та у найкоротший термін подати у ВОКС науково-проектну та дозвільну документацію на ведення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином за вказаною адресою.

Оспорюваний ТОВ «ЄвроЛьвів» припис винесений ВОКС правомірно, в межах наданих законодавством України повноважень, оскільки на момент його винесення у позивача відсутня належним чином погоджена відповідними органами охорони культурної спадщини документація щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином на вул. І. Богуна, 11 у м. Львові, а також відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Згідно із ст. 5 Закону «Про охорону культурної спадщини», норми якого є спеціальними щодо спірних правовідносин, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема:

погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на памятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини;

надання дозволів на проведення робіт на памятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Пунктами 9, 14 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції віднесено:

погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані памяток місцевого значення, їх територій і зон охорони;

видання розпоряджень та приписів щодо охорони памяток місцевого значення, припинення робіт на памятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Приписами ч. 2 ст. 32 цього ж Закону передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 4 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 318, відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Міністерство культури України та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення ІМО.

Відповідно до рішення Львівської міської ради № 423 від 23.03.2006 року «Про затвердження зон охорони та режимів використання обєктів археологічної спадщини на території історичного центру Львова» територія, обмежена вул. ОСОБА_4, вул. ОСОБА_5, вул. І. Богуна належить до зони обмеженого використання - категорія «Б» (зона охорони археологічного культурного шару міста). Для цієї зони встановлюється режим обмеженого використання території під нове будівництво з обовязковим попереднім проведенням фундаментальних археологічних досліджень.

Відтак, на земельній ділянці по вул. І. Богуна, 11 у м. Львові відповідно до п. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні та земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

20.08.2015 року ВОКС було видано оспорюваний припис № 5/799 ТОВ «ЄвроЛьвів» щодо усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини», у якому зазначено про виявлення порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині відсутності погоджень проектної документації на будівництво в межах історичного ареалу міста Львова під час ведення підготовчих земельних робіт за адресою м. Львів, вул. І. Богуна, 11. До ВОКС не надходили звернення щодо розгляду проектної документації на ведення земляних підготовчих робіт по згаданому будівництву і жодні погодження відділом не надавались. З огляду на це позивача було зобовязано припинити зазначені земляні роботи та подати у ВОКС науково-проектну та дозвільну документацію на ведення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином.

Суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що надані 21.08.2015 року ТОВ «ЄвроЛьвів» на виконання вимог зазначеного припису ВОКС документи не підтверджують наявність у позивача погодженої належним чином документації на будівництво в межах історичного ареалу міста Львова.

Листом від 28.08.2015 року № 5/821 ВОКС зобовязав ТОВ «ЄвроЛьвів» долучити до наданих матеріалів наступні документи:

витяг з протоколу засідання консультативної ради управління охорони історичного середовища Львівської міської ради щодо розгляду ІМО розташування житлового будинку на вул. І. Богуна, 11 у м. Львові;

висновок управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 16.07.2013 року № 04-1023;

висновок Державної служби з питань національної культурної спадщини від 20.01.2010 № 22-61/21 та лист-погодження ІМО;

висновки органів охорони культурної спадщини про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Богуна, 11 у м. Львові в оренду;

висновки органів охорони культурної спадщини щодо погодження робочого проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином на вул. Богуна, 11 ум. Львові зі знесенням торгівельного кіоску.

Витребовувані документи ТОВ «ЄвроЛьвів» були надані лише частково.

При цьому апеляційний суд акцентує увагу на тому, що листом від 20.01.2010 року № 22-61/21 Державна служба з питань національної культурної спадщини погодила за відповідних умов лише проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на вул. І.Богуна, 11 у м. Львові для розміщення житлового будинку з вбудованими торгово-офісними приміщеннями та вказала, що дозвіл на проведення будівельних робіт слід отримати у встановленому порядку у Державній службі з питань національної культурної спадщини.

Наявна у матеріалах справи копія ІМО, розробленого Українським регіональним спеціалізованим науково-реставраційним інститутом «УКРЗАХІДРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ» для міської ділянки за адресою м. Львів, вул. Богуна,11, на думку апеляційного суду, не може вважатися належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки вона належним чином не звірена з оригіналом, який позивачем у ні у розпорядження відповідача, ні у розпорядження суду не надано, що ставить під сумнів існування такого документу.

Окрім того, позивачем не долучено до матеріалів справи витягу з протоколу засідання консультативної ради управління охорони історичного середовища Львівської міської ради щодо розгляду ІМО розташування житлового будинку на вул. І. Богуна, 11 у м. Львові та лист-погодження Державної служби з питань національної культурної спадщини вказаного ІМО, не представлено відповідний дозвіл на проведення земляних робіт по вул. І. Богуна, 11 у м. Львові.

При цьому відповідно до листів Міністерства культури України від 16.01.2015 року, 10.07.2015 року, 17.07.2015 року Державною службою з питань національної культурної спадщини висновків чи погоджень ІМО будівництва житлового будинку з вбудованими торговельно-офісними приміщеннями за адресою м. Львів, вул. Богуна, 11 не надавалося, така документація на розгляд до Міністерства не надходила.

Одночасно апеляційний суд враховує те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2016 року у справі № 813/4617/15 та визнано протиправними дії Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо реєстрації декларації про початок будівельних робіт 30.11.2015 року ЛВ №083153081799 «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином на вул. Богуна,11 у м. Львові зі знесенням торгівельного кіоску» та скасовано вказану декларацію.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що доводи ТОВ «ЄвроЛьвів» щодо протиправності оскаржуваного припису ВОКС не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду справи, оскільки такий був винесений відповідачем у межах наданих йому законодавством України повноважень з урахуванням фактичних обставин справи.

Відтак, суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року у справі № 813/6271/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіЯ.С.Попко

ОСОБА_6

Ухвала у повному обсязі складена 27 січня 2017 року.