Ухвала суду № 64315934, 18.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №756/7970/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року за заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/1213/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Маринченко М.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року видано дублікат виконавчого листа № 2/756/140/14 за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі по тексту - ПАТ «ОТП Банк») заборгованості за кредитним договором №ML-003/153/2007 від 11 липня 2007 року в розмірі 878 636,79 доларів США, що еквівалентно 7 022 943,86 грн. за курсом НБУ станом на 27 травня 2013 року, та 166 047,71 грн., а також 3 441,00 грн. судового збору.

Поновлено ПАТ «ОТП Банк» строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2/756/140/14, виданого за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2014 року, зміненого рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №ML-003/153/2007 від 11 липня 2007 року в розмірі 878 636,79 доларів США, що еквівалентно 7 022 943,86 грн. за курсом НБУ станом на 27 травня 2013 року, та 166 047,71 грн., а також 3 441,00 грн. судового збору.

Не погодившись із такою ухвалою суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки ПАТ «ОТП Банк» не було доведено поважності причин пропуску строку. ПАТ «ОТП Банк» вчасно отримало виконавчий лист та діючи на власний розсуд не пред'явило його до виконання. Звертає увагу на те, що довідка банку №01-05-3-12-4-10/4583-1-БТ від 20 жовтня 2016 року не вказує на поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

В суді апеляційної інстанції Ступенко Ю.В. в інтересах ПАТ «ОТП Банк» проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, направив на електронну адресу Апеляційного суду міста Києва заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з його хворобою, яка була передана головуючому судді лише 18 січня 2017 року о 10 год. 55 хв., в той час, як розгляд справи закінчився о 10 год. 38 хв., про що свідчить журнал судового засідання. Крім того, будь-яких належних доказів на підтвердження причин неявки в судове засідання представником відповідача суду не надано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором ML-003/153/2007 від 11 липня 2007 року у розмірі 878 636,79 доларів США, що еквівалентно 7 022 943,86 грн. за курсом НБУ станом на 27 травня 2013 року, та 166 047,71 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 3 441,00 грн. (т.1, а.с.251-253, т.2, а.с.164-166).

09 червня 2015 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось до суду з заявою про видачу виконавчих листів (т.2, а.с.228-229).

22 червня 2015 року ПАТ «ОТП Банк» отримало направлені на адресу банку виконавчі листи, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі (т.2, а.с.232).

У листопаді 2016 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось до Оболонського районного суду м. Києва з заявою, в якій порушено питання про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2/756/140/14, виданого 18 червня 2015 року Оболонським районним судом м. Києва, на виконання заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2014 року, зміненого рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року (т.2, а.с.242-243).

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оригінал виконавчого листа втрачено, а тому строк пред'явлення виконавчого листа до виконання був пропущений банком з поважних причин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (ст.3 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом при постановленні ухвали було дотримано вказані норми процесуального права, які складають фундаментальну основу побудови цивільного судочинства.

Як вбачається з довідки банку №01-05-3-12-4-10/4583-1-БТ від 20 жовтня 2016 року, підписаної головою правління банку та головним бухгалтером, виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 878 636,79 доларів США, що еквівалентно 7 022 943,86 грн. за курсом НБУ станом на 27 травня 2013 року, та 166 047,71 грн., а також 3 441,00 грн. судового збору, було втрачено і до виконання не пред'явлено (т.2, а.с.245).

Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні по справі Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина суду. Таким чином, остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, повинно бути виконаним, що відповідає принципу верховенства права, який договірні сторонни зобов'язалися поважати, ратифікуючи вказану Конвенцію.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29 липня 1998 року п. 37).

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат. Суд, який видав виконавчий лист про стягнення аліментів, має право за поданням державного виконавця, приватного виконавця у разі встановлення кількох місць роботи чи отримання доходів боржника видати дублікат виконавчого листа. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.

Відповідно до ч.1 ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Аналогічне положення містить ч.6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

На підставі зазначеного та враховуючи обставини, вказані у поданій заяві, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа до виконання.

При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «ОТП Банк» не надано жодних належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на пред'явлення виконавчих документів до виконання є безпідставними та не можуть бути прийнятті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в частині видачі дубліката виконавчого листа до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль