Постанова № 64315138, 19.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2017 року № 826/15679/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишина В.М. Качура І.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києва до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи: Міністерство фінансів України, ГУ ДКСУ в м. Києві простягнення заборгованості О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва звернулося до суду з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля), треті особи: Міністерство фінансів України, ГУ ДКСУ в м. Києві про стягнення заборгованості в розмірі 71 815 509,75грн., що виникла в наслідок не погашення відповідачем отриманої Державним комітетом України по нафті і газу, у 1993-1998 роках бюджетної фінансової допомоги.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 задоволено позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києва до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи: Міністерство фінансів України, ГУ ДКС України в м. Києві про стягнення заборгованості.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2016 скасовано вказані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 11.08.2016 справу прийнято до провадження та призначено до вирішення в судовому засіданні.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що за договором від 25.03.1994 № 11 Міністерство Фінансів України зобов'язалося надати Державному комітету України по нафті і газу бюджетну (правонаступником якого є Міненерговугілля) позичку в сумі 1500 млрд.крб. для фінансування обсягів робіт та поставок матеріально-технічних і продовольчих ресурсів у нафтовидобувні регіони Російської Федерації на умовах сплати 10% річних. За умовами пункту 1.2 цього Договору позичальник (Державний комітет України по нафті і газу) зобов'язався повернути одержані кошти та нараховані проценти до 01.08.1995.

Факт перерахування зазначених коштів Міністерством Фінансів України на рахунок названого позичальника підтверджується платіжними дорученнями з відмітками Національного банку України (копії яких містяться у матеріалах справи).

Листом від 12.10.2012 № 06-08/5134-13239 Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві направило Інспекції подання для здійснення претензійно-позовної роботи по підприємствах-позичальниках, що мають прострочену заборгованість за бюджетними позичками, із зазначенням у доданому до цього листа переліку підприємств Міненерговугілля з оспорюваною сумою заборгованості по названому договору.

11.12.2012 позивач надіслав на адресу Міненерговугілля податкову вимогу від 25.10.2012 № 5255 на суму вказаної заборгованості.

11.09.2014 Головним управлінням Державної казначейської служби у м. Києві внесені до позивача подання № № 1220, 1221, 1222, 1223 щодо сплати відповідачем основного боргу за бюджетною позичкою в сумі 7 999 720,98 грн., нарахованої пені на основу суму заборгованості в розмірі 26 417 532,23 грн., відсотків за користування позичкою в сумі 16 732 963,51 грн. та 20 665 293,03 грн. нарахованої пені на заборгованість по цим відсоткам.

Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачем не подано.

Відповідно до ч.9 ст.17 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України (надалі - ПК України) або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання..

3 метою забезпечення виконання ст.17 БК України Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №174 від 02.03.2011 р., якою затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (надалі - Порядок №174).

Згідно п.1 Порядку №174 цей Порядок: регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги (пп.4 п.2 Порядку №174).

Заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою - зобов'язання перед державою, що виникають у суб'єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги (пп.5 п.2 Порядку №174).

Прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги (пп.9 п.2 Порядку №174).

Відповідно до п.6 Порядку №174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.

Положеннями п.10 Порядку №174 передбачено, що з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом, зокрема, нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до п.15 Порядку №174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені п.10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Таким чином, стягнення заборгованість за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня здійснюється органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника на підставі подання територіальних органів Державної казначейської служби.

Як зазначено вище, ГУ ДКСУ у м. Києві звернулося до ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві із поданнями №1220 - №1223 від 11.09.2014 р. для здійснення до Міненерговугілля заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за Договором №11 на загальну суму 71 815 509,75 грн.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.п. 95.2, 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як зазначено вище, 11.12.2012 позивач надіслав на адресу Міненерговугілля податкову вимогу від 25.10.2012 № 5255 на суму вказаної заборгованості, яка отримана відповідачем 14 грудня 2012 року.

Крім того, суд також звертає увагу, що сума заборгованості за договором, надані позивачем та ГУ ДКСУ у м. Києві розрахунки такої заборгованості, а також податкова вимога №5255 від 25 жовтня 2012 року відповідачем не оскаржувались, оскільки доказів зворотнього суду не надано.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Міненерговугілля простроченої заборгованості за Договором від 25.03.1994 № 11 на загальну суму 71 815 509,75 грн. грн., шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках.

Щодо доводів відповідача, що Міненерговугілля не є правонаступником зобов'язання Міненерго за Договором від 25.03.1994 № 11, суд зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента України "Про утворення Міністерства енергетики України" від 01 грудня 1997 року №388/97, утворено Міністерство енергетики України на базі Міненерго і Державного комітету України по використанню ядерної енергії, що ліквідуються. Міністерство енергетики України є правонаступником прав і обов'язків ліквідованих Міненерго та Державного комітету України по використанню ядерної енергії.

Указом Президента України №1573/99 від 15 грудня 1999 року утворено Міністерство палива та енергетики України - на базі Міністерства вугільної промисловості України, Міністерства енергетики України, Державного департаменту з питань електроенергетики України, Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України та Державного департаменту з питань ядерної енергетики України, що ліквідуються.

Крім того, Указом Президента України №598/2000 від 14 квітня 2000 року установлено, що Міністерство палива та енергетики України є правонаступником Міністерства енергетики України, Державного департаменту з питань електроенергетики України, Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України та Державного департаменту з питань ядерної енергетики України.

В подальшому, Указом Президента України №1085/2010 від 09 грудня 2010 року утворено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, реорганізувавши Міністерство палива та енергетики України, Міністерство вугільної промисловості України, а також установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Міненерговугілля є правонаступником зобов'язання Міненерго за Договором від 25.03.1994 № 11.

Щодо доводів відповідача про наявність судового рішення між тими ж сторонами та з того ж предмету спору, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що хвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2012 о закрито провадження у справі № 11/35-а (К-9932/09) за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (правопопередника Інспекції) до Міністерства палива та енергетики України (правопопередника Міненерговугілля) про стягнення заборгованості за договором від 25.03.1994 № 11 про надання бюджетної позички Державному комітету України по нафті і газу.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що підставою для звернення позивача до суду слугували подання Державної податкової адміністрації у м. Києві від 20.10.2006 № 466, №467, №168, №469, №492.

Натомість зі змісту даного позову вбачається, що підставою для звернення до суду слугували подання Головним управлінням Державної казначейської служби у м. Києві від 11.09.2014 № 1220, 1221, 1222, 1223 та вимога від 25.10.2012 № 5255.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що предмет даної справи є відмінним від предмету вирішення справи №11/35а.

Пунктом 1 підроз. 10 р. ХХ ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному гл.9 р.II цього Кодексу.

Главою 9 р. II ПК України регулюються питання погашення податкового боргу платника податку.

Відповідно до викладеного розглядувані законодавчі норми хоча й не перетворюють заборгованість суб'єктів господарювання перед державою на різновид грошових зобов'язань із податків, але встановлюють, що така заборгованість погашається в однаковому з податковим боргом порядку.

При цьому органами стягнення є органи доходів та зборів, які під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють на виконання своїх владних повноважень щодо погашення податкового боргу, визначених ПК України.

Позови, спрямовані на погашення податкового боргу, підлягають розгляду адміністративними судами на підставі п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України.

Враховуючи тотожність порядку погашення податкового боргу та погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню), справи за позовами щодо стягнення заборгованості перед державою, зазначеної в Перехідних положеннях до ПК України, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1385/12/13-13 від 10 жовтня 2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Міністерство фінансів України, про стягнення боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (код ЄДРПОУ 37471933) заборгованість в розмірі 71 815 509,75 грн. (сімдесят один мільйон вісімсот п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'ять грн. 75 коп.) шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, прострочену заборгованість згідно договору, а саме: основний борг за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №11 від 25.03.1994 р. у сумі - 7 999 720,98 грн. на рахунок №31135419746026 одержувач: Державна казначейська служба України, код одержувача 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України у м. Києві, МФО 820172 (код бюджетної класифікації 00264900, символ звітності 419); пеню нараховану на заборгованість по основному боргу за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №11 від 25.03.1994 р. у сумі 26 417 532,23 грн. на рахунок №31114115702028 (одержувач: Державна казначейська служба України, код одержувача 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України у м. Києві, МФО 820172 (код бюджетної класифікації 24060300, символ звітності 115); відсотки нараховані за користування позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №11 від 25.03.1994 р. у сумі - 16 732 963,51 грн. на рахунок №31112128702028 (одержувач: Державна казначейська служба України, код одержувача 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України у м. Києві, МФО 820172 (код бюджетної класифікації 24110800, символ звітності 128); пеню, нараховану на заборгованість по відсотках за несвоєчасне повернення позички, наданої у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №11 від 25.03.1994 р. у сумі - 20 665 293,03 грн. на рахунок №31114115702028 (одержувач: Державна казначейська служба України, код одержувача 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України у м. Києві, МФО 820172 (код бюджетної класифікації 24060300, символ звітності 115).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур