Рішення № 64295799, 18.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/559/16-ц Головуючий у І інстанції Василенко О. М.Провадження № 22-ц/780/539/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 18.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Таргоній Д.О.,

суддів: Білоконь О.В., Гуля В.В.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у травні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.03.2007 року в розмірі 14993,16 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 24.03.2007 року між сторонами у справі було укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, відповідач отримав кредитну картку 24.03.2007 року, яка діяла до липня 2008 року.

В порушення умов договору, відповідач не надавав банку кошти для погашення заборгованості та не здійснював платежі за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 25.04.2016 року становить: 18600,38 грн., яка складається з наступного: 3924,00 грн. заборгованість за кредитом; 8674,28 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6002,10 грн. заборгованість за пенею та комісією. Від цієї суми віднімається сума в розмірі 4797,37 грн., яка була задоволена судовим наказом Таращанського районного суду Київської області від 20.03.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПРИВАТБАНК», а різниця становить 13803,01 грн. Також, до розміру заборгованості входить 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 690,15 грн. штраф (процентна складова). Таким чином, розмір заборгованості становить 14993,16 грн.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом в розмірі 3924,00 грн. (три тисячі девятсот двадцять чотири гривні), заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 8674,28 грн. (вісім тисячшістсот сімдесят чотири гривні 28копійок), заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3924,00 грн. (три тисячі девятсот двадцять чотири гривні) і судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що в порушення вимог процесуального законодавства, суд першої інстанції належним чином усіх обставин справи не зясував, не перевірив обставин, за яких виникла заборгованість, а також вид та строк дії кредитної картки. Крім того, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам відповідача, яким було заявлено про застосування строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є позивач - публічне акціонерне товариствокомерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір № б/нза умовами якого, відповідач отримала кредит 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Умови вказаного договору, а також права та обовязки сторін визначені Умовами та правилами надання банківських послуг КБ «Приватбанк» (а.с. 14-19).

Звернувшись із заявою на видачу кредитної картки відповідач засвідчила свою згоду з запропонованими банком умовами, отже відповідач зобовязалася здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки, передбачені вказаними умовами, отримавши, як клієнт банку, кредитну картку.

Відповідно до п. 6.5. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У разі порушення клієнтом строків платежів по грошовому зобов'язанню більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми позову (п. 8.6 Умов).

ОСОБА_2 умов кредитного договору не виконала, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених кредитним договором, відтак згідно поданого банком розрахунку, станом на 25.04.2016 року має заборгованість в розмірі 18600,38 грн., яка складається з наступного: 3924,00 грн. заборгованість за кредитом; 8674,28 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6002,10 грн. заборгованість за пенею та комісією. Від цієї суми віднімається сума в розмірі 4797,37 грн., яка була задоволена судовим наказом Таращанського районного суду Київської області від 20.03.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПРИВАТБАНК», а різниця становить 13803,01 грн. Також, до розміру заборгованості входить 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 690,15 грн. штраф (процентна складова). Таким чином, розмір заборгованості становить 14993,16 грн.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідачем дійсно не виконувалися зобовязання за кредитним договором дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитом в розмірі 3924,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 8674,28 грн., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3924,00 грн., стягнувши таким чином в загальному розмірі 16522, 28 грн. При цьому, судом першої інстанції було застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, щодо зменшення розміру неустойки.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Згідно з Правилами користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

У відповідності до п.п. 3.1.1., 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на самій картці і дійсна така картка до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Як зазначено позивачем у тексті позовної заяви та вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, строк дії кредитної картки № 4405885031794933 липень 2008 року. (а.с. 72)

Матеріали справи не містять даних, підтверджуючих продовження строку дії договору, видачі відповідачу нової кредитної картки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача, а також виписки по особовому рахунку, наданих позивачем, відповідач ОСОБА_2 жодного разу не вносила платежів на погашення заборгованості по кредиту та відсоткам.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з вимогами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовоюкредитногодоговору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Таким чином, вирішуючи спір, на порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України, суд першої інстанції належним чином не звернув уваги на вимоги закону, які регулюють порядок застосування строку позовної давності, не повністю встановив обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору та дійшов необґрунтованого висновку часткове задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем ОСОБА_2 у суді І інстанції (а.с. 48).

Керуючись ст.ст. 257, 266, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: Таргоній Д.О.

ОСОБА_3

ОСОБА_4