Рішення № 64295716, 12.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/8572/15-ц Головуючий у І інстанції Білик Г. О.Провадження № 22-ц/780/270/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 45 12.01.2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Мережко М.В., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Броварський районний відділ управління ДМС у Київській області, Служба у справах дітей та сімї Броварської районної державної адміністрації Київської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зобовязання зняти з реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_4звернулась до суду із позовом, який мотивувала наступним:

Вона є власником будинку за № 66 по вул. Леніна в смт. В.Димерка Броварського району Київської області. В даному будинку з 11 серпня 2011 року зареєстровані відповідачі по справі, проте останні в будинку з листопада 2014 року не проживають, натомість проживають в цьому ж селищі за іншою адресою. В добровільному порядку знятись з реєстрації відповідачі не бажають, а їй доводиться сплачувати за них комунальні послуги (послуги за водовідведення, вивіз сміття), що перешкоджає її праву оформити та отримувати субсидію. З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просила суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування спірним будинком, а також зобовязати Броварський районний відділ управління ДМС у Київській області зняти відповідачів з реєстраційного обліку у вказаному будинку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3,подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовув повному обсязі. Скаргу обґрунтувала тим, що судом не було зясовано, чи забезпечений малолітній ОСОБА_3 іншим житломта чи має воно всі необхідні умови. Вказує, що позивачем не було надано належних доказів, що ОСОБА_3 без поважних причин понад один рік не проживає в спірному будинку, оскільки він в силу свого віку не може самостійно визначати своє місце проживання та вимушений жити там, де живе його мати. Крім того вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, так як подана до суду позовна заява не містила такої вимоги як визнання її з сином такими, що втратили право користування житловим будинком. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В той же час вказаним вимогам оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Погоджуючись з наведеними в рішенні суду першої інстанції висновками щодо наявності передбачених законом підстав для визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірним будинком, колегія суддів апеляційного суду тим не менш не може погодитися зі спірним рішенням в частині вимог до неповнолітнього ОСОБА_3.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В ході розгляду справи було встановлено, що відповідачі вселилися до спірного житла саме як члени сімї власника, однак не проживають в будинку більше одного року. При цьому ОСОБА_2 всупереч положенням ст.10 та ст. 60 ЦПК України не було представлено до суду доказів щодо наявності обставин, які б обєктивно перешкодили їй в проживанні за спірною адресою. За таких умов висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають вимогам закону та обставинам справи. В той же час, вирішуючи позов щодо малолітнього ОСОБА_3, суд не звернув увагу на положення ст. 160 СК України, відповідно до яких місце проживання дитини до 10 років визначається його батьками без врахування думки самої дитини. За таких умов дитина не проживає у спірному житловому приміщенні не з власної волі, що серед іншого саме й може вважатися тими поважними причинами, про які йдеться мова в ст. 405 ЦК України.

У відповідності до положень ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, було ухвалене з порушенням норм матеріального права України, відтак підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В той же час колегія суддів не вбачає процесуальних порушень щодо розгляду судом позовної вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право проживання в житловому приміщенні, яка була відсутня в первісній позовній заяві, оскільки в ході розгляду справи, ще до початку вирішення спору по суті, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої й було заявлено наведену вимогу. За таких умов доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді М.В. Мережко

ОСОБА_5