Ухвала суду № 64294615, 25.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8831/16-ц Головуючий у 1-й інст. Колупаєв В. В.

Категорія 47 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділення земельної ділянки із спільної сумісної власності

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила виділити в натурі належні їй 52/100 земельної ділянки із земельної ділянки, що є у спільній частковій власності із відповідачами.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2016 року провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Не погодившись із зазначено ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, оскільки предявлений нею у 1996 році позов містив вимогу про поділ земельної ділянки, на відміну від даного позову, в якому ставиться питання про виділ спірної земельної ділянки із спільної часткової власності. Відтак, вважає, що вказані позовні вимоги не є тотожними і не позбавляють її права звернення до суду із позовом про виділення в натурі частини земельної ділянки.

Розглянувши справу в межах, визначенихст. 303 ЦПК України,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділення земельної ділянки із спільної сумісної власності (а.с. 1-4).

За клопотанням відповідача ОСОБА_2 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2016 року провадження у зазначеній справі закрито (а.с. 51).

Закриваючи, відповідно до п. 2 ч.1ст. 205 ЦПК,провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у справі за позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав Корольовським районним судом м. Житомира18 червня 2003 року постановлено ухвалу, якою було прийнято відмову ОСОБА_8 від позову до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_6 про усунення перешкод в закінченні будівлі будинку та розподілу земельної ділянки при домоволодінні № 106 по вул. Саєнко у м. Житомирі, яке набрало законної сили.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні пункту 2 частини першоїстатті 205 ЦПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у звязку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, за змістом вказаної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позовною заявою ОСОБА_1Г від 24.12.1996 року та ухвалою Корольовського районного м. Житомира від 18.06.2003 року підтверджується, що вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 у 1996 року були предявлені до ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_6, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначені як треті особи.

Натомість у цій справі позов предявлено до відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_6, тобто сторони у позовах відмінні, що виключає їх тотожність.

Окрім того у попередньому позові ОСОБА_1 ставила вимоги про розподіл присадибної земельної ділянки, а предметом цього позову є вимога про виділ їй в натурі частини земельної ділянки.

З огляду на це закриття судом провадження у справі на підставі пункту 2 частини першоїстатті 205 ЦПК Українисуперечить змісту цієї норми та перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого у сторін спору.

За наведених обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 312, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2016 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді