Постанова № 64291176, 23.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р. Справа № 917/1776/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 29.12.2016 р.,

відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 17.11.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3467 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2016 р. у справі № 917/1776/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзадовод", м. Богодухів, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Полтавська область,

про стягнення 96 309,24 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.12.2016 р. (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзадовод" 96 309,24 грн. заборгованості, в тому числі 95 917,07 грн. основного боргу, 42,54 грн. пені, 349,63 грн. - 3% річних, а також 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2016р. по справі № 917/1776/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається зокрема на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно послався як на підставу виникнення спірної заборгованості на факт поставки позивачем відповідачеві товару за договором поставки товарів від 11.11.2015 р. № 11/11-15 за видатковими накладними № БУ-0000278 від 06.09.2016р. та № БУ-0000279 від 07.09.2016 р., оскільки зазначені накладні, всупереч статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пунктам 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., якими встановлено вимоги до первинних документів, не містять відомостей щодо посади та прізвища відповідальної особи покупця, яка від його імені підписала накладні або інші дані, що дають змогу ідентифікувати цю особу. Відповідач стверджує, що позивачем не було виконано обовязок з передання разом із товаром належним чином оформлених видаткових накладних та товаросупровідних документів, у звязку з чим відповідач на підставі ч. 3 статті 538 Цивільного кодексу України зупинив оплату фактично отриманого товару до належного оформлення його передачі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзадовод" - постачальник (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Овручцький молочноконсервний комбінат - покупець (відповідач) укладено договір поставки товарів №11/11-15, відповідно до предмету якого (п. 1.1. договору) постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (сироватку молочну демінералізовану), а покупець прийняти товар та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 5.3. договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання покупцем товару.

Згідно з п. 5.2. договору покупець здійснює оплату вартості товару за ціною вказаною у видатковій накладній підписаній сторонами.

Як свідчать матеріали справи, постачальником було здійснено поставку товару (сироватки) на загальну суму 124717,50 грн. за видатковими накладними №БУ-0000278 від 06.09.2016 року та №БУ-0000279 від 07.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем лише частково оплачено вартість вищевказаного товару на суму 28800,43 грн., станом на 31.10.2016 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію складає 124717,50грн. - 28800,43грн. = 95917,07грн. (основний борг).

На підставі 6.3. договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 42,54 грн. пені, а також на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 349,63грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 96 309,24 грн. заборгованості, в тому числі 95917,07 грн. основного боргу, 42,54 грн. пені,349,63 грн. -3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що дані позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними доказами.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обовязковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено вище, на виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачеві товару (сироватки) на загальну суму 124717,50 грн., що підтверджується належними та допустимими письмовими доказами: копіями видаткових накладних №БУ-0000278 від 06.09.2016 року, №БУ-0000279 від 07.09.2016 року та товарно-транспортними накладними № М279 від 07.09.2016 р., № М278 від 06.09.2016р., спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також зазначеною статтею та п. 2.2., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі Положення) передбачено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.1. зазначеного Положення первинний документ - документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію, фіксує та підтверджує її здійснення, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Видаткові накладні №БУ-0000278 від 06.09.2016 року, №БУ-0000279 від 07.09.2016 року, товарно-транспортні накладні № М279 від 07.09.2016 р., № М278 від 06.09.2016р., спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, відповідно до наведених норм є первинними документами, які фіксують та підтверджують господарську операцію з поставки позивачем відповідачеві товару на суму 124717,50 грн.

Незазначення у видаткових накладних №БУ-0000278 від 06.09.2016 року та №БУ-0000279 від 07.09.2016 року посади та прізвища особи, яка від імені відповідача підписала цей документ, не свідчить про неналежність та недопустимість цих доказів, зокрема про відсутність в цих документах відомостей щодо повноважної особи покупця, оскільки підпис такої особи скріплено печаткою відповідача та останній підтверджує факт отримання товару.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо невиконання позивачем обовязку з належного оформлення видаткових накладних та зупинення у звязку з цим оплати фактично отриманого товару до належного оформлення накладної.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо непередання йому позивачем разом із товаром товаросупровідних документів, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, до матеріалів справи не надано доказів звертання відповідача до позивача з повідомленням про відсутність документів, що підтверджують якість товару з встановленням розумного строку для їх передання, а також, не надано доказів повернення товару позивачу, доказів відмови від договору. Крім того, в матеріалах справи відсутній складений у відповідності до п. 14 Інструкції П-7 від 25.04.1966р. акт про фактичну якість і комплектність продукції, який складається в разі відсутності супроводжувальних документів та документів, що засвідчують якість та комплектність продукції із зазначенням того, які документи відсутні.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням часткової оплати відповідачем за отриманий товар по спірному договору в сумі 28800,43 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача 95 917,07 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення нарахованих на основний борг пені в сумі 42,54 грн., господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх задоволення, зважаючи на наступні підстави.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобовязання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 6.3. договору за прострочення здійснення платежів за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,001%, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нарахована позивачем пеня в сумі 42,54 грн. не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за періоди вказані позивачем в розрахунку, не порушує приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає задоволенню.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних в сумі 349,63 грн., суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що 3% річних нараховані правомірно на підставі ст. 625 ЦК України і тому, підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2016 р. у справі № 917/1776/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Полтавська область, на рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2016 р. у справі № 917/1776/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2016 р. у справі № 917/1776/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.