Постанова № 64291175, 23.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р. Справа № 922/337/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників сторін:

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Артюх А.Л. - дов. № 3 795/20.3-09 від 29.12.2016 р.,

стягувача - Єфременко О.О. - дов. № 14-88 від 18.04.2014 р.,

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх. №09 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.12.2016 р. у справі № 922/337/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Антрацит, Луганська обл.,

про стягнення 17 164 877,68 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2016р. у справі № 922/337/15 (суддя Бринцев О.В.) скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено. Визнано незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я.О. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 № 469/6. Визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 № 469/6. Зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговську-Харитонову Я.О. прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області від 24.03.15 № 922/337/15 та відкрити виконавче провадження.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 06.12.2016р. у справі № 922/337/15 та прийняти нову, якою у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено вимоги п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02.06.2016р. та вимог абз. 1 ч. 4 розд. І Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. № 2832/5).

Стягувач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства.

Боржник в судове засідання не з'явився, в судове засідання не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, та на те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також на те, що відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності боржника у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України. Крім того, сторони відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України не заявляли клопотання про продовження строку розгляду справи, а господарський суд не має права за своєю ініціативою продовжувати строк розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені доводи в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2015 р. позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено повністю: Стягнуто з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ в сумі 13 696 749,83 грн. (тринадцять мільйонів шістсот дев'яносто шість тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 83 коп.); пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1 250 361,79 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч триста шістдесят одна гривня 79 коп.); три проценти річних в сумі 488 204,83 грн. (чотириста вісімдесят вісім тисяч двісті чотири гривні 83 коп.); інфляційні втрати в сумі 1 729 561,23 грн. (один мільйон сімсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят одна гривня 23 коп.); всього 17 164 877,68 грн. (сімнадцять мільйонів сто шістдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 68 коп.). Стягнуто з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 73.080,00 грн. судового збору.

24.03.2015 р. на виконання вищевказаного рішення суду видано відповідні накази, які надіслано на адресу стягувача.

30.09.2016 р. наказ суду у справі № 922/337/15 разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження подано до канцелярії Мін'юсту.

07.10.2016 року Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською-Харітоновою Я.О. повернуто виконавчий документ (наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2015 р. по справі № 922/337/14 - сума стягнення за яким становить 17.164.877,68 грн.) стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з порушенням правил підвідомчості рішень, з посиланням на пункт 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства України від 29.09.2016 № 2832/5) та на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII.

Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 року направлено на адресу стягувача 24.10.2016 р., отримано - 26.10.2016 р.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій заявник просить суд визнати незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я.О. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 № 469/6; визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 № 469/6; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговську - Харитонову Я.О. прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2015 р. № 922/337/15 та відкрити виконавче провадження.

Зазначена скарга мотивована незаконністю рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документа була подана стягувачем до канцелярії Мін'юсту 30.09.16, тобто в період дії Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.99 № 606-X1V (в редакції до 05.10.16) та до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VІІІ. А тому при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен був керуватися нормами старої редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV, в якому (ч. 1 ст. 21) встановлено, що виконання рішень сума зобов'язання яких становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті покладається на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; крім того зазначена редакція Закону взагалі не передбачала винесення державним виконавцем такого процесуального документу як повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Задовольняючи скаргу стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо застосування до правовідносин, які виникли 30.09.2016 року, закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, призвели до порушення останнім правил підвідомчості виконавчих проваджень та, відповідно, прав стягувача як сторони виконавчого провадження.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Законом України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже відповідно до приписів даної норми Конституції, органи і посадові особи, що здійснюють дії спрямовані на виконання судового рішення зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України "Про виконавче провадження" та іншими законами України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як свідчать матеріали справи, держаний виконавець повернув виконавчий документ (наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2015 р. по справі № 922/337/14 - сума стягнення за яким становить 17.164.877,68 грн.) стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з порушенням правил підвідомчості рішень, з посиланням на пункт 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства України від 29.09.2016 № 2832/5) та на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII

Проте, Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 № 606-X1V втратив чинність з 05.10.2016 року, згідно із Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII.

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року набрав чинності 05.10.2016 року.

Пунктом 7 перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VІІІ встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В силу вимог ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.99 р. N 1-рп/99 роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження - 30.09.2016 року, тобто до 05.10.2016 р., до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року.

Враховуючи вищенаведені норми права, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження (сума стягнення 17.164.877,68 грн.) державний виконавець повинен був керуватися нормами Закону України "Про виконавче провадження" N606-XIV від 21 квітня 1999 року, який був чинним до 05.10.2016 р. та яким до підвідомчості відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України віднесено, зокрема, виконавчі провадження сума зобов'язання яких становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (ч.1 ст. 21).

Крім того, цим Законом України "Про виконавче провадження" N606-XIV від 21 квітня 1999 року не було передбачено повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Також безпідставними є посилання державного виконавця на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.12 №512/5, оскільки зміни до зазначених положень Інструкції були внесені наказом Мін'юсту від 29.09.2016 № 2832/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України", який набрав чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", тобто 05.10.2016 року.

Таким чином, дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо застосування до правовідносин, які виникли 30.09.2016 року, Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, призвели до порушення останнім правил підвідомчості виконавчих проваджень та, відповідно, прав стягувача як сторони виконавчого провадження.

Враховуючи викладене та те, що дії державного виконавця під час розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду по справі № 922/337/15 та направлення стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 року свідчать про незаконність дій державного виконавця, а також те, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я.О. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 № 469/6; визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 № 469/6; зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговську-Харитонову Я.О. прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області від 24.03.15 № 922/337/15 та відкрити виконавче провадження.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи, а тому ухвала господарського суду Харківської області від 06.12.2016 р. у справі № 922/337/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106, 1212 ГПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.12.2016 р. у справі № 922/337/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.12.2016 р. у справі № 922/337/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.