Постанова № 64263763, 23.01.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.01.2017 справа №905/2471/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не зявились не зявились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь , Донецька область на рішення господарського суду Донецької областівід08.11.2016 р. у справі №905/2471/16 ( суддя Осадча А.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РемБудСервіс, м.Маріуполь, Донецька область до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м.Маріуполь , Донецька областьпростягнення грошового боргу у розмірі 30 270, 24 грн., 3% річних у розмірі 8 510,68 грн., пені у розмірі 7 805,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РемБудСервіс м. Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь про стягнення грошового боргу у розмірі 30 270,24 грн., 3% річних у розмірі 8 510,68 грн., пені у розмірі 7 805,30 грн.(т.1, а.с. 3-5)

08.11.2016 р. на адресу суду першої інстанції від позивача надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що в резолютивній частині позовної заяви помилково зазначено про стягнення суми грошового боргу, оскільки з самого тексту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання за договором, тому в резолютивній частині позовної заяви замість стягнення суми грошового боргу слід вважати вірним стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.(т.2,а.с.140)

Оскільки за текстом позовної заяви та додатків до неї, згідно розрахунку позовних вимог, вбачається, що сума 30 270,24 грн. є саме сумою інфляційних нарахувань (т.1, а.с.31-32), відповідач надавав до суду першої інстанції заперечення щодо порядку розрахування цієї суми як інфляційних нарахувань, суд першої інстанції прийняв заяву позивача щодо наявності помилки та розглядав позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 30 270,24 грн., 3% річних у розмірі 8 510,68 грн. та пені у розмірі 7 805,30 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2016р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РемБудСервіс", м.Маріуполь Донецької області до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" , м.Маріуполь Донецької області про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 30 270,24 грн., 3% річних у розмірі 8 510,68 грн., пені у розмірі 7 805,30грн. задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РемБудСервіс" інфляційні витрати у розмірі 25 613,41 грн., 3 % річних у розмірі 8 144,43 грн. пеню у розмірі 5 241,29грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 619,75 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 220,02 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (т.2, а.с.143-150)

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь, м.Маріуполь, Донецька область звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №09-9/35 від 15.11.2016 р. на рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2016 р., за змістом якої просить рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2016 р. по справі №905/2471/16 скасувати.(т.2, а.с.155-162) У даному випадку, скаржник послався на рішення від 20.09.2016 р., але в матеріалах справи зазначене рішення відсутнє. За змістом апеляційної скарги вбачається, що оскаржується рішення господарського суду Донецької області саме від 08.11.2016 р. та просить прийняти нове рішення з урахуванням доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 21.11.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддів Зубченко І.В., Попков Д.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 р. було прийнято апеляційну скаргу у справі №905/2471/16 до провадження. Справу призначено до розгляду на 26.12.16 р. о 12:00 год.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 р. було відкладено розгляд справи №905/2471/16 відкладено на 23.01.2017 р. об 14 год. 15 хв. у звязку із неявкою сторін, для зясування фактичних обставин справи.

Розпорядженням керівника апарату суду №86 від 18.01.17 р. по справі №905/2471/16 у звязку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_5 через перебування у відпустці на дату слухання справи 23.01.2017 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/2471/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.01.2017 р. сформовано склад колегії : головуючий - Чернота Л.Ф., судді Попков Д.О., Стойка О.В.

19.01.2017 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, зі змісту якого останній просить відмовити Приватному акціонерному товариству Металургійний комбінат Азовсталь, м.Маріуполь, Донецька область в задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2016 р. Судова колегія розглянула клопотання та долучила до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 23.01.2017 р., про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №905/2471/16.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2016 р. відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2014 року між ПАТ МК Азовсталь замовник- та ТОВ РемБудСервіс підрядник- укладено договір підряду №40/130, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобовязується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору ремонтно-будівельні роботи на обєктах УПЦ УП та РП в обємі, передбаченому затвердженими замовником кошторисами. (т.1, а.с.11-28)

Станом на час розгляду справи найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь, що враховано судом при розгляді справи(згідно Статуту відповідача (т.1, а.с.106-111)

Положеннями п.п. 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що ціна робіт за договором складає 639 870,00 грн. без врахування ПДВ. Крім того, замовник сплачує ПДВ за ставкою 20%, що діє на момент укладення договору у розмірі 127 974,00 грн. Всього вартість робіт за договором з врахуванням ПДВ складає 767 844,00 грн. Ціна робіт визначається кошторисами з урахуванням договірної ціни за обсягами (обєктами, етапами, видами) робіт, які є невідємною частиною договору (додатки №8, 9, 10, 11).

Строки виконання робіт за даним договором, а також їх окремих обємів (обєктів, етапів, видів) визначаються графіком виконання робіт, який оформлюється у вигляді додатку та є невідємною частиною даного договору (додаток №1, п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 16.4 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог статутних документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог). З моменту підписання даного договору всі переговори, що йому передували, переписка та угоди, повязані з предметом даного договору, втрачають силу. Даний договір діє до 31.05.2015року.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобовязань (в тому числі гарантійних) за даним договором (п.16.5 договору).

Сторонами договору підписано в якості невідємної частини останнього графік виконання ремонтно-будівельних робіт на обєктах УПЦ УП та РП(т.1 , а.с. 29)

Крім того, матеріали справи містять локальні кошториси №4236/3, №4043/2, №4043/5, №4043/4, №2512, №2508, №4245/2, №4245, №4783, №4043/3, №4626, №1013, №949, №1000, №2410, №4236/1, №4236/4, №4236/3-1, №4724, №4380, №4638, №4597, №4534, №4522, №4486, №3053, №4630, №4828, №4236/2, №1000/1, №4984., які підписані між сторонами по справі (т.2, а.с. 70-135)

Розділом 8 договору сторони узгодили порядок здачі-приймання виконаних робіт. а Не пізніше одного робочого дня з моменту виконання всіх робіт за даним договором чи за окремими обсягами (обєктами, етапами, видами), підрядник направляє замовнику повідомлення у письмовій формі про їх закінчення.

Якість виконаних за даним договором робіт повинна відповідати вимогам відповідних ДСН, ГОСТ (ДСТУ), ТУ, СНіП, ДБН, паспортам, сертифікатам і т.п., проектній та технічній документації на обєктах робіт, переданій підряднику. Приймання робіт після закінчення здійснюється замовником після отримання ним повідомлення підрядника у відповідності з п. 8.1 даного договору.

Положеннями п. 8.3. договору передбачено, що приймання виконаних робіт здійснюється на території замовника.

Зобовязання зі складання та оформлення актів КБ-2в з додатками покладається на підрядника. Належним чином оформлені оригінали актів КБ-2в з додатками передаються замовнику в семи екземплярах після підписання та скріплення печаткою кожного їх екземпляру підрядником з вказанням у адресній частині реквізитів даного договору.

Відповідно до 8.6. договору замовник зобовязаний протягом пяти робочих днів з моменту отримання актів КБ-2в з додатками здійснити огляд результатів виконання робіт підрядником та за відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані підрядником акти КБ-2в. Якщо при прийманні результатів виконання робіт будуть виявлені недоліки, сторони керуються п. 4.5 даного договору.

Договір підписаний повноважними представниками юридичних осіб, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений печатками підприємств.

Матеріалами справи встановлено, що 29.05.2015 року сторонами договору підписані акти приймання виконаних підрядних робіт №5358, №5358/1, №5443, №5520 за травень 2015 року на загальну суму 625 343,30 грн.(т.1, а.с. 34-65)

Вищенаведені акти підписано уповноваженими особами замовника та підрядника за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Господарським судом першої інстанції було встановлено, що акти містять посилання на договір, що беззаперечно свідчить про їх підписання саме на виконання договору підряду №40/130 від 02.12.2014 року. Акти підписані сторонами, складені у встановленій формі КБ-2в.

Відповідач не надав суду доказів у розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Отже, підписані між сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, за загальним правилом обов'язок замовника зі сплати підряднику обумовленої в договорі ціни в повному обсязі виникає після остаточної здачі йому результатів роботи.

Положеннями п. 4.1 договору встановлено, що оплата замовником виконаних робіт здійснюється поетапно (кожного місяця) протягом 45 банківських днів з дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками на основі наданих підрядником рахунків та податкових накладних. Оплата замовником виконаних підрядником робіт здійснюється в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний в даному договорі (п. 4.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, підрядником на виконання умов п. 4.1 договору виставлялись рахунки на оплату виконаних останнім робіт №СФ-0000004 (сукупний за актами №5443, 5358) на суму 544191,60грн., №0000005 (за актом №5358/1) на суму 10832,40грн., №0000006 від 29.05.2015 року (за актом №5520) на суму 70 318,80грн.

Позивач не надав до суду першої інстанції доказів направлення рахунків та податкових накладних на адресу відповідача.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити виконані роботи.

Суд першої інстанції встановив, що факт отримання рахунків відповідачем підтверджується посиланням на рахунки при здійсненні оплати виконаних робіт в графі призначення платежу платіжних доручень.

Також матеріалами справи, підтверджується факт отримання відповідачем та включення до податкового обліку за травень 2015 року податкових накладних №4, №5, №6 від 29.05.2016 року, які складені позивачем за наслідками господарських операцій з підписання відповідних актів.

Роботи за актами прийняті відповідачем без заперечень, та останнім сплачені, будь-яких листів з приводу відсутності додатків до договору матеріали справи не містять.

Вираховуючи строк зобовязання по оплаті виконаних робіт, що передбачений сторонами у п. 4.1 договору - оплата замовником виконаних робіт здійснюється поетапно (кожного місяця) протягом 45 банківських днів з дати підписання замовником актів КБ-2в (29.05.2015року) суд враховує наступне.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.(ст.254 ЦК України).

Посилаючись на ст.ст.67, 73 Кодексу законів про працю суд першої інстанції дійшов до висновку, що перший банківський день, з якого слід розпочинати нарахування, 02.06.2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що строк виконання зобовязання по оплаті виконаних робіт розпочався з 02.06.2015 року та закінчився 04.08.2016 року, як наслідок, прострочка виконання грошового зобовязання має місце з 05.08.2015 року.

Як вбачається з наданих позивачем виписок з банківського рахунку відповідачем з посиланням на договір та відповідний рахунок здійснено оплату виконаних підрядних робіт:

-17.08.2015року в сумі 50000,00грн. за рахунком №0000006

-21.09.2015 року в сумі 60000,00грн. за рахунком №0000006

-05.10.2015 року в сумі 50000,00грн. за рахунком №0000004

-26.10.2015 року в сумі 50000,00грн. за рахунком №0000004

-02.11.2015 року в сумі 100000,00грн. за рахунком №0000004

-29.12.2015 року в сумі 20000,00грн. за рахунком №0000004

-25.03.2016 року 50000,00грн. за рахунком №0000004

-25.04.2016 року 50000,00грн. за рахунком №0000004

-04.05.2016 року 75000,00грн. за рахунком №0000004

-10.05.2016 року 120342,80грн. за рахунком №0000004

Таким чином, відповідачем здійснена переплата за рахунком №0000006, яка врахована позивачем у погашення заборгованості за рахунками №0000004, №0000005.

Будь-яких заперечень щодо порядку зарахування здійснених оплат відповідач суду не висловив.

З огляду на співпаданння дати підписання актів, як наслідок співпадання строку оплати виконаних робіт, порядок зарахування здійснених оплат не є істотним для вирішення спору по суті.

Як наслідок, суд вважає за доцільне не розмежовувати здійснені відповідачем оплати за кожним рахунком окремо, а арифметично вираховувати з загальної суми заборгованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю РемБудСервіс, м.Маріуполь, Донецька область звернулось до суду першої інстанції із позовними вимогами про стягнення з відповідача інфляційних витрат за період серпень 2015 року травень 2016 року, 3% річних за період з 01.08.2015 року по 13.05.2016 року (282 дні з 01.08.2015 року), пеню за період з 01.08.2015 року по 01.02.2016 року.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань у сумі 30 270, 24 грн.

Суд першої інстанції здійснивши розрахунок інфляційних витрат, посилаючись на п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань дійшов до висновку про стягнення на користь позивача інфляційних в загальній сумі 25 613,41 грн. А саме, з урахуванням періоду з вересня 2015 р. по квітень 2016 р. та повного місяцю в якому наявна заборгованість. Судова колегія вважає такий висновок суду правомірним та обґрунтованим.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 510, 68 грн.

Господарський суд Донецької області, здійснивши перерахунок 3 % річних дійшов до вірного висновку, що стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі 8 144,43 грн. А саме, здійснивши розрахунок за період з 05.08.2015 р. по 13.05.2016 р.

На підставі п. 10.2. договору позивачем здійснено нарахування пені у сумі 7 805, 30 грн.

Суд першої інстанції перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені встановив, що позивачем при нарахуванні пені невірно визначена початкова дата нарахування.

Отже, вірний період з 05.08.2015 року по 31.01.2016 року (кінцева дата вказана позивачем у розрахунку) з урахуванням здійснених оплат.

Перерахувавши заявлену до стягнення пеню, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до стягнення підлягає пеня у сумі 7 487,55 грн.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені з огляду на наступне.

Позивач звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності в один рік за період нарахування пені. (з 05.08.2015р. по 31.01.2016 р.) У свою чергу, відповідач не звертався до суду з заявою про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності в частині наведеного періоду, у розумінні ст. 267 Цивільного кодексу України, що було враховано судом першої інстанції.

Під час розгляду справи в першій інстанції відповідачем з огляду на його тяжке фінансове становище було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення з нього пені на 80%.

Господарський суд, враховуючи специфіку діяльності підприємства відповідача та його фінансове становище, ступінь його вини у несвоєчасному виконанні зобовязань, незначне порушення строків оплати, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 30%, та стягнув з Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м.Маріуполь , Донецька область пеню в сумі 5 241,29 грн.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як розяснено у п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Господарським судом враховано, що входження міста Маріуполь, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, до складу Донецької області є загальновідомим фактом та не потребує доведення, отже, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідач підпадає під визначений у Розпорядженні перелік.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження складного фінансового стану підприємства відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: наказів №532 від 12.11.2015 року, №605 від 25.12.2015 року, розпорядження №467 від 29.03.2016 року, №483 від 30.03.2016 року, №508 від 01.04.2016 року, №1201 від 01.03.2016 року, №1295 від 07.03.2016 року, №1369 від 11.03.2016 року, №220 від 05.04.2016року, №178 від 10.03.2016 року, №1681 від 01.04.2016 року, №538 від 14.04.2016року, №227 від 04.04.2016 року, які свідчать про переведення працівників підприємства на неповний 32 годинний робочий тиждень, та вимушений простой у діяльності підприємства; балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2016 року, звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2016 року, що свідчать про збитковість діяльності підприємства;довідок про прийом майна, що належить ПрАТ "МК "Азовсталь", до Збройних Сил України Маріупольським ОМВК, актів на списання витрат №№63, 26, 77, 28, 33, 3, за січень 2015 року від 15.01.2015 року, за березень 2015року, за лютий 2015 року від 11.02.2015 року, за березень 2015 року від 23.03.2015 року, за квітень 2015 року, від 27.03.2015 року, за лютий 2015 року, №4 від 31.12.2014 року, які підтверджують факт вилучення транспортних засобів підприємств для потреб Збройних сил України та здійсненні заходи по ремонту майна, яке було зруйноване в ході проведення АТО.

На підставі викладеного та враховуючи повне виконання зобов'язання з оплати робіт, причини прострочення виконання зобовязання колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки частково на 30 %, тобто до суми 5 241, 29 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2 000,00 грн.

До складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата, що передбачено ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши наданні позивачем докази, розумну необхідність судових витрат для даної справи, а також що позов було задоволено частково, прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача 619,75 грн. витрат, пов'язаних з надання правової допомоги адвоката на підставі ст. 49 ГПК України.

Поряд з цим, посилання скаржника на необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з наявністю третейського застереження, викладеного в п. 15.2 договору, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки право на звернення до суду за захистом своїх прав, передбачене Конституцією України, не може бути заперечене, а коли між сторонами у договорі передбачене третейське застереження, але одна із сторін заперечує проти нього, то прерогатива має бути віддана відстоюванню права на захист своїх інтересів в судовому порядку.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції приписи п.15.2 договору застосовуються у разі наявності між сторонами майнового спору за основною сумою заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2016 року у справі №905/2471/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м.Маріуполь , Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2016 р. у справі №905/2471/16 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2016 р. у справі №905/2471/16 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано :5 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

1 у ДАГС

1 у справу

1 ГСДО