Постанова № 64234892, 23.01.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.01.2017р. справа №913/1064/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засіданняОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: не зявився;від відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від07.11.2016р. (повний текст підписано 14.11.2016р.)по справі№913/1064/16 (суддя Масловський С.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськдо Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею, м.Лисичанськ Луганської областіпростягнення 20429,61грн.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ (Позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею, м. Лисичанськ Луганської області (Відповідач) про стягнення 20429,61грн. за договором про постачання електричної енергії №108-в від 26.02.2014р., з яких: основної заборгованості в розмірі 11803,67грн., пені в розмірі 7362,53грн., 3% річних в розмірі 667,26грн. та інфляційних втрат в розмірі 596,15грн.

В перебігу розгляду справи Позивач своєю заявою (а.с.а.с.151,152 т.1) в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення пені в розмірі 7362,53грн., 3% річних в розмірі 667,26грн. та інфляційних втрат в розмірі 596,15грн., зазначаю при цьому, що сума заборгованості в розмірі 11803,67грн. за спожиту активну електроенергію була сплачена Відповідачем після подання позовної заяви - 28.09.2016р., що підтверджується виписками банку про оплату.

Означена заява була прийнята судом до розгляду і в подальшому позовні вимоги розглядалися з урахуванням зменшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. (повний текст підписано 14.11.2016р.) по справі №913/1064/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» були задоволені частково стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3% річних в розмірі 667,26грн. та інфляційних втрат в розмірі 596,15грн., тоді як провадження в частині стягнення основної заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 11803,67грн. було припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, а в частині стягнення пені в розмірі 7362,53грн. було відмовлено з підстав відсутності вини Відповідача у простроченні оплати спожитої електроенергії.

Рішення місцевого суду було вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх грошових зобовязань з оплати спожитої активної електроенергії за договором про постачання електричної енергії №108-в від 26.02.2014р., що зумовило правомірність нарахування на суму несвоєчасно оплаченої електроенергії інфляційних втрат та 3% річних, проте, враховуючи, що прострочення з оплати виникло не з вини Відповідача, суд відмовив у задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, як і припинив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 11803,67грн., враховую повну оплату цієї заборгованості Відповідачем після подачі позовної заяви до суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. по справі №913/1064/16 скасувати в частині відмови у стягненні 7362,53грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути означену суму пені з Відповідача.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки посилаючись на ст.614 Цивільного кодексу України останнім було залишено поза увагою положення ст.617 цього кодексу та положень ст.218 Господарського кодексу України, відповідно яких боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання ним зобовязань у разі недодержання його контрагентом своїх обовязків, що також вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 27.10.2011р. по справі №11/446, залишеною без змін постановою Верховного суду України від 15.05.2012р. по означеній справі. Окрім того, апелянт зазначає, що Відповідачем не було доведено належним чином вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Колядко Т.М., Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 13.12.2016р. та подальшим відкладенням на 23.01.2017р. об 10.45.

Протоколом автоматичної зміни складу суддів від 23.01.2016р. у звязку з перебування судді Зубченко І.В. у відпустці, її у складі колегії було замінено на суддю Радіонову О.О.

Фіксація судових засідань 13.12.2016р. апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, а судового засідання 23.01.2017р. у протоколі судового засідання, зважаючи не відсутність представників сторін.

Представник Скаржника у судове засідання 23.01.2017р. не зявився, але надав витребувані судом документи (а.с.а.с.214-234 т.1)

Представник Відповідача у судове засідання 23.01.2017р. також не зявився, надавши витребувані судом документи та клопотання про розгляд справи без своєї участі (а.с.а.с.1-18 т.2).

За висновком судової колегії, враховуючи достатність наявних у справі документів для належної правової оцінки розглядуваних правовідносин та не визнання явки представників обовязковою, відсутні підстави для подальшого відкладання розгляду цієї справи.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 26.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (Постачальник) та Лисичанським професійним торгово-кулінарним ліцеєм (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №108-в (Договір а.с.а.с.19-28 т.1), відповідно розділу 1 якого, Постачальник постачає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електричних установок Спожива з загальною дозволеною потужністю 40,0кВт, величини якої по кожному обєкту зазначені у додатку до договору «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача» (а.с.а.с.29,30 т.1), а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невідємною частиною.

В п.2.1 договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.2.2 договору, Постачальник зобов'язується:

- виконувати умови договору;

- постачати Споживачу електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених додатком «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам», з урахуванням вимог розділу 5 та умов розділу 6 договору (п.п.2.2.1.,2.2.2. договору).

В свою чергу, Споживач зобов'язується:

- виконувати умови договору та вимоги нормативно - технічних документів (п.2.3.1. договору);

- оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та здійснювати інші платежі згідно з умовами Додатку «Порядок розрахунків» (п.2.3.4. договору)

Умовами договору також передбачено, що одночасно з рахунками на оплату Постачальник надає Споживачу під розпис два екземпляри підписаного зі свого боку акту про використану електричну енергію, який складається за формою, наведеною у додатку «Форми «Акти про використану електричну енергію». Споживач повертає один екземпляр підписаного зі свого боку Акту про використану електричну енергію разом з Актом про зняття показів розрахункових засобів обліку за наступний розрахунковий період (п.2.3.3 договору)

Згідно п.3.1 укладеного договору, Постачальник має право:

- на отримання від Споживача своєчасної оплати за електричну енергію за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованими тарифами, та інших платежів, обумовлених договором (п.3.1.1 договору);

- виставляти рахунки відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначене за самостійно знятими Постачальником показами розрахункових засобів обліку (у разі не підтвердження Споживачем показів розрахункових засобів обліку Споживача, встановлених на обєктах Постачальника) (п.3.1.11 договору);

- надсилати Споживачу рахунки для здійснення платежів, передбачених договором, поштовим звязком або курєром або надавати вказані рахунки представнику Споживача під розпис. (п.3.1.12. договору)

Відповідно п.8 додатку «Порядок розрахунків» до договору, розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електричної енергії, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків Споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

В п.4.4.1. договору сторони узгодили, що у разі порушення Споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за не обліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нарахову ється пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення. Договірні величини споживання електричної енергії визначаються у додатках «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» на підставі відомостей Споживача про обсяги очікуваного споживання електричної енергії. (п.5.1. договору)

Згідно п.4.5.1 договору, сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобовязань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, до яких належать:

- виняткові погодні умови і стихійні лиха;

- непередбачені ситуації, викликані діями сторони, що не є стороною договору;

- умови, регламентовані відповідними органами виконавчої влади, а також повязані з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

Термін виконання зобовязань за цим договором у такому разі відкладається на строк дії обставин непереборної сили.

Сторона, для якої виконання зобовязань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж 5 календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили (п.4.5.2. договору)

Відповідно п.9.3 договору, останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014р., при цьому договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буду заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами були підписані та скріплені печатками акти прийняття-передавання товарної продукції, а саме:

-за листопад 2015р., обсяг активної електричної енергії 4611кВт/г на суму 8414,89грн. (а.с.33 т.1);

-за грудень 2015р., обсяг активної електричної енергії 4645кВт/г на суму 8476,94грн. (а.с.36 т.1)

Окрім того, в матеріалах справи наявні виставлені Позивачем рахунки на оплату спожитої активної електроенергії (а.с.а.с.32,35,37-51 т.1), отримані уповноваженим представником Відповідача, а саме:

- рахунок №108-в/РЕМ/11/1 від 18.11.2015р. на суму 8414,89грн;

- рахунок №108-в/РЕМ/12/1 від 18.12.2015р. на суму 8476,94грн;

- рахунок №108-в/РЕМ/1/1 від 18.01.2016р. на суму 7133,23грн;

- рахунок №108-в/РЕМ/2/1 від 18.02.2016р. на суму 8828,80грн;

- рахунок №108-в/РЕМ/3/1 від 21.03.2016р. на суму 6583,93грн;

- рахунок №108-в/РЕМ/4/1 від 18.04.2016р. на суму 5229,76грн;

- рахунок №108-в/РЕМ/5/1 від 18.05.2016р. на суму 4314,43грн;

- рахунок №108-в/РЕМ/6/1 від 21.06.2016р. на суму 4183,02грн;

- рахунок №108-в/РЕМ/7/1 від 18.07.2016р. на суму 737,02грн;

- рахунок №108-в/РЕМ від 16.09.2016р. на суму 1263,41грн;

Таким чином, загальна вартість поставленої Позивачем та прийнятої Відповідачем електричної енергії в період з листопада 2015р. - липень 2016р. склала 53902,02грн.

Відповідно до виписок по особовому рахунку Позивача (належним чином завірені копії виписок наявні в матеріалах справи (а.с.а.с.52-57 т.1), Відповідач перерахував Позивачу кошти в сумі 42098,35грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.а.с.3-5,9 т.2) тому несплачена Відповідачем заборгованість за спожиту електроенергію стала складати 11803,67грн.

Відтак, стягнення 11803,67грн. заборгованості та нараховані на неї 3% річних, інфляційні втрати та пеня стали предметом звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (Позивача) до Господарського суду Луганської області.

В матеріалах справи також наявне листування між Відповідачем - Лисичанським професійним торгово-кулінарним ліцеєм та органами Держказначейства щодо не проведення останніми оплати за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії» за зобовязаннями перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (а.с.а.с.83-95 т.1), зміст якого зводився до можливості проведення Казначейством розрахунків лише після перереєстрації кредитора на території підконтрольній українській влади згідно п.2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014р.

Між тим, Позивач після звернення з позовною заявою до суду в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог (а.с.а.с.151,152 т.1), остаточно вимагаючи стягнення пені в розмірі 7362,53грн., 3% річних в розмірі 667,26грн. та інфляційних втрат в розмірі 596,15грн., зазначаючи при цьому, що сума заборгованості в розмірі 11803,67грн. за спожиту активну електроенергію була сплачена Відповідачем після подання такої позовної заяви - 28.09.2016р., що підтверджується виписками банку про оплату (а.с.а.с.154-156 т.1).

Означена заява була прийнята судом до розгляду і в подальшому позовні вимоги розглядалися з урахуванням зменшення позовних вимог.

Таким чином, місцевий господарський суд своїм рішенням позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» задовольнив частково стягнув з Відповідача на користь Позивача 3% річних в розмірі 667,26грн. та інфляційних втрат в розмірі 596,15грн., тоді як провадження в частині стягнення основної заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 11803,67грн. було припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, а в частині стягнення пені в розмірі 7362,53грн. було відмовлено з підстав відсутності вини Відповідача у простроченні оплати спожитої електроенергії.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Як вбачається з природи та змісту укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №108-в від 26.02.2014р., який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України «Про електроенергетику», Господарським та Цивільним кодексами України та іншими відповідними нормативно-правовим актами, в тому числі Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Наразі, сутність заявлених позовних вимог (враховуючи заяву Позивача про зменшення розміру таких позовних вимог, яка була прийнята судом) полягає у стягненні з Відповідача нарахованих на суму заборгованості за спожиту активну електроенергію пені, 3% річних та інфляційної індексації. При цьому, апеляційний суд зауважує, що припинення провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 11803,67грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, яка була заявлена Позивачем cпочатку - до заяви про зменшення розміру позовних вимог, не відповідає вимогам як Господарського процесуального кодексу України так і п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог була прийнята місцевим судом до розгляду в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначалось як у вступній так і в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Таким чином позовні вимоги повинні розглядатися виходячи із нової ціни позову, тобто без врахування вимог про стягнення 11803,67грн., з огляду на що припинення провадження в цій частині є безпідставним, а оскаржуване рішення щодо таких вимог, які не є предметом розгляду (п.3 резолютивної частини) підлягає скасування апеляційним господарським судом на підставі ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Лисичанський професійний торгово-кулінарний ліцею в порушення умов договору не вчасно виконав свої зобовязання з оплати спожитої активної електроенергії за договором №108-в від 26.02.2014р., що Відповідачем наразі не заперечується та підтверджується наявними в справі рахунками на оплату.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасного розрахунку з оплати спожитої активної електроенергії за договором №108-в від 26.02.2014р. Нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобовязання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобовязання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

В свою чергу, за змістом ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобовязання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.4.4.1. укладеного договору.

Таким чином, перевіривши розрахунки позовних вимог, які були надані Позивачем на підтвердження права вимоги (а.с.а.с.14-18 т.1) та розрахунки суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується з правомірністю стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 667,26грн. та інфляційних втрат в розмірі 596,15грн.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що у світлі приписів п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, окрім того, посилання місцевого господарського суду та Відповідача на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розумінні ст.614 Цивільного кодексу України через відсутність вини останнього у зволіканні Третьої особи органу Держказначейства щодо не проведення проплати за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії» за зобовязаннями перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» суперечить спеціальним приписам ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, яка забороняє будь-яке звільнення від відповідальності за неможливості виконання боржником грошового зобовязання через відсутність вини (п.1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.).

Окрім того, п.2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014р., на який посилався орган держказначейства був визнаний незаконним та не чинним з моменту прийняття постановою Окружного адміністративного суду України м. Києва по справі №826/18826/14 від 11.02.2015р. (а.с.а.с.220-224 т.1), залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015р. (а.с.а.с.225-234 т.1)

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що Відповідач не позбавлений можливості звернутися із позовом про відшкодування завданих зволіканням органів Держказначейства коштів, однак майнові інтереси Позивача в контексті розглядуваної справи порушені саме діями Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею, який не забезпечив своєчасного у розумінні п.30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" виконання грошового зобовязання.

Враховую наведене, рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні пені в розмірі 7362,53грн. підлягає скасування, а означена сума правомірно заявлена до стягнення з Відповідача.

В свою чергу, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Означена процесуальна норма реалізується судом в контексті дотримання ним норм ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, які вимагають дослідження та встановлення наступних обставин: ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наявність збитків внаслідок невиконання зобов'язань та співвідношення розміру збитків із розміром стягуваних штрафних санкцій.

Відтак, враховуючи сплату Відповідачем основного боргу за спожиту активну електричну енергію в повному обсязі, обставини виникнення заборгованості, статус Відповідача (навчальний заклад), обставини проведення АТО та недоведеність Позивачем збитків від несвоєчасного виконання Відповідачем свого грошового зобовязання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування п.3. ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та зменшення розмір неустойки (пені) на 90%. Належна до стягнення з Відповідача сума пені з урахуванням такого зменшення становить 736,25грн.

Таким чином, з огляду на допущені місцевим судом порушення норм процесуального права та визначення належних до стягнення сум, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги і часткового скасування переглядуваного рішення в частині припинення провадження щодо стягнення 11803,67грн. за спожиту активну електроенергію та відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, що за змістом ст.49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює і розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та перерозподіл витрат зі сплати судового збору за подання позову між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ на рішення Господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. (повний текст підписано 14.11.2016р.) по справі №913/1064/16 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. (повний текст підписано 14.11.2016р.) по справі №913/1064/16 скасувати в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 11803,67грн. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 736,25грн., у зв'язку з чим п.3 резолютивної частини рішення виключити, а п.2 викласти в наступній редакції:

« 2.Стягнути з Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею (код ЄДРПОУ 02540723, місцезнаходження: 93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Леніна, буд. 47) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (код ЄДРПОУ 31443937, місцезнаходження: 91021, Луганська обл., м. Луганськ, квартал Гайового, буд. 35А) інфляційних втрат в розмірі 596,15грн., 3% річних в розмірі 667,26грн., пеню в розмірі 736,25грн. та судовий збір в розмірі 319,45грн.»

3. Стягнути з Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею (код ЄДРПОУ 02540723, місцезнаходження: 93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Леніна, буд. 47) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (код ЄДРПОУ 31443937, місцезнаходження: 91021, Луганська обл., м. Луганськ, квартал Гайового, буд. 35А) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 351,40грн.

4. Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ про примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О.Попков

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1-2 - сторонам, 3-у справу, 4 - ДАГС, 5 - ГСЛО