Ухвала суду № 64261002, 23.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 р. № 876/9355/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №819/1433/16 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Шумської міської ради, Відділу державної реєстрації Шумської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ТзОВ «Шумськ-Інвест» про скасування рішення державного реєстратора,-

В С Т А Н О В И В:

10.11.2016 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до Шумської міської ради, Відділу державної реєстрації Шумської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ТзОВ «Шумськ-Інвест», просили: скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шумського районного управління юстиції Тернопільської області №6771755 від 15.10.2013 про державну реєстрацію 11.10.2013 за територіальною громадою міста Шумськ в особі Шумської міської ради права комунальної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою з інформаційної довідки від 27.05.2016: Тернопільська область, Шумський район, м.Шумськ, вулиця «Ринкова площа», будинок 34, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 та скерувати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що апелянт звернувся з інформаційним запитом до Шумської міської ради та відділу надання адміністративних послуг Шумської райдержадміністрації 12.07.2016. Відповідь, а саме належним чином засвідчену копію рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Шумською міською радою на земельну ділянку за 11.10.2015 запитувачу інформації не надали. Також в адміністративному позові зазначалось, що інформація з відповіді Шумської міської ради від 14.07.2016, в якій стверджується про те, що така держреєстрація мала місце 11.07.2013, суперечить інформації за 15.07.2016, в якій стверджується, що держреєстратором ця реєстрація проведена 15.10.2013. Відповідь від Шумської міської ради за 10.10.2016 підтвердила те, що міська рада виклала у відповідь за 14.07.2016 - державна реєстрація мала місце не 15.10.2013, а 11.10.2013, так як 15.10.2013 міська рада отримала Витяг з Держреєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, позивачам про існування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шумського РУЮ Тернопільської області №6771755 від 15.10.2013 стало відомо з відповідей на інформзапити від 12.07.2016, що судом першої інстанції враховано не було.

Представником Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області подано клопотання про розгляд справи без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду та підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними з матеріалів справи не вбачається. При цьому судом першої інстанції зазначено, що дослідивши адміністративний позов та матеріали, додані до нього, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки про вказані обставини позивачам могло бути відомо протягом трирічного строку. Позивачі мали правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у строки, встановлені ст.99 КАС України, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зі змісту з ч. 2 ст. 99 КАС України випливає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою звернення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 із позовом до суду стали відповіді на інформаційний запит ОСОБА_2 від 12.07.2016 до Шумської міської ради та відділу надання адміністративних послуг Шумської райдержадміністрації щодо державної реєстрації права власності за Шумською міською радою на земельну ділянку площею 1,1365 га.

Як зазначають позивачі, з вказаних відповідей їм стало відомо, що рішенням державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію права власності (комунальна, номер запису в Реєстрі про право власності 2871219, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 180849961258) зареєстровано за Шумською міською радою право власності на земельну ділянку площею 1,1365 га. При цьому, відповіді мали розбіжності щодо дати проведення реєстрації - 11.10.2013 та 15.10.2013, тоді як належним чином засвідченої копії вказаного рішення долучено до відповідей не було, що і стало підставою викладення в позовній заяві звернення до суду про витребування реєстраційної справи для огляду в судовому засіданні та приєднання до матеріалів справи належним чином засвідченої копії. Докази в спростування тверджень позивачів щодо відсутності у їх розпорядженні копії оскаржуваного рішення в матеріалах справи відсутні.

Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду є передчасними, оскільки згідно вимог ст.100 та ст.107 КАС України вирішуючи питання про відкриття провадження у справі головуючий суддя, для з'ясування питання поважності (неповажності) пропуску строків звернення до суду, має повноваження як залишити позовну заяву без руху, надавши строк для подачі доказів поважності причин пропуску такого строку, або ж відкрити провадження у справі та зажадати подачі таких доказів для вирішення даного питання в попередньому судовому засіданні чи в судовому засіданні.

Дані вимоги процесуального закону судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не були враховані.

Окрім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що в силу приписів ч.3 ст. 162 КАС України, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч.1 ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, висновки суду щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях не підтверджених належними та допустимими доказами.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Враховуючи вказані законодавчі положення, аналізуючи позовну заяву та додані до неї матеріали суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції не надав належну оцінку всім обставинам у справі та прийшов до помилкового передчасного висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить переконання, що приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №819/1433/16 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 24.01.2017р.