Ухвала суду № 64261003, 24.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 р. Справа № 876/8803/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

участю секретаря Чопко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Електра" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2016 №0003711401 та №0003701401, -

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Електра" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2016 №0003711401 та №0003701401.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилається на хибність висновків, викладених у акті перевірки від 22.07.2016 №281/03-20-14-01/38911544), на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з питань правових відносин з ТзОВ "Вишукана Реклама", ТзОВ "Торговий дім "Дольче Віта", ТзОВ "Омега" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у ланцюгах постачання, які виплинули на суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за 2014 рік в розмірі 64200 грн., за 2015 рік - 1222857 грн., а також податку на додану вартість за травень 2014 року в сумі 9140,00 грн., липень 2014 року - 40133,00 грн., вересень 2014 року - 18640,00 грн., грудень 2014 року - 3420,00 грн., лютий 2015 року - 7950,00 грн., березень 2015 року - 3180 грн., квітень 2015 року - 18030,00 грн., травень 2015 року - 11090,00 грн., червень 2015 року - 971014 грн., липень 2015 року - 754350,00 грн., серпень 2015 року - 15402,00 грн., вересень 2015 року - 23982,00 грн., жовтень 2015 року - 8250,00 грн., грудень 2015 року - 1650,00 грн.

Зазначає, що висновки контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань базуються на тому, що фінансово-господарські операції з контрагентами не носять реального характеру та не спрямовані на досягнення економічного результату та ґрунтуються лише на основі аналізу податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем ДФС, складених актів про відсутність за місцезнаходженням даних контрагентів та актів зустрічних звірок, які відображені у змісті акту перевірки позивача.

Позивач вважає такі висновки безпідставними та необґрунтованими, оскільки реальність проведених операцій підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, які в ході проведення перевірки контролюючим органом безпідставно взяті до уваги не були.

Оскаржуваною постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року позовну заяву - задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, щоспірні суми податкових зобов'язань виникли по взаємовідносинах, які не мали реального характеру та не спрямовані на досягнення економічного результату. Зокрема, вказують на ту обставину, що під час проведення перевірки позивача було використано акт перевірки ТзОВ "Вишукана реклама", яким встановлено неможливість придбання даним товариством товарно-матеріальних цінностей, а тому неможливо підтвердити їх подальшу реалізацію позивачу, крім того, встановлено дефектність документів, які підтверджують виконання договору про надання рекламних послуг позивачу, неможливо встановити наявність наданих рекламних послуг на інтернет-сайтах, оскільки дані сайти є неактуальними.

По взаємовідносинах позивача із ФОП ОСОБА_1 було використано акт від 29.06.2016 №2493/14-02/39154249, яким встановлено неможливість придбання даним контрагентом реалізованих позивачу товарів, також даним актом встановлена пов'язаність осіб ФОП ОСОБА_1 та посадових осіб її контрагентів ТзОВ "Вишукана Реклама" та ПП "Ісіс Авто".

По взаємовідносинах із ТзОВ "Торговий дім "Дольче Віта" було використано податкову інформацію, складену ДПІ в Дарницькоиу районі міста Києва від 03.12.2015 №160/0/63-15/26-51-07-04, відповідно до якої встановлено знаходження підприємства за іншою адресою, вжитими податковим органом заходами неможливо встановити власні або орендовані складські приміщення, основні фонди, власні або орендовані транспортні засоби. Крім того, під час проведення перевірки позивача не були надані для огляду придбані у ТзОВ "Торговий дім "Дольче Віта" товарно-матеріальні цінності, які були на залишку згідно даних бухгалтерського обліку станом на 31.03.2016.

По взаємовідносинах позивача із ТзОВ "Омега ЛТЛ" під час проведення перевірки не було надано документів, які підтверджують якість придбаних трансформаторів струму, документів, які підтверджують транспортування товару та договір постачання. Крім того, за звітний період декларування ПДВ даний контрагент визначався для відпрацювання як ймовірний учасник схем ухилення від оподаткування.

За таких обставин, вважають, що позивачем неправомірно віднесено до складу витрат витрати ТМЦ, які є непідтвердженими по факту здійснення господарських операцій, що вплинуло на заниження податку на прибуток в загальній сумі 1287057,00 грн. та занижено податок на додану вартість в загальні сумі 1886231,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що платник податку - отримувач послуг чи товарів на час здійснення господарської операції із придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його котрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Даний факт узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак наявність ознак фіктивності у діяльності контрагента МПП "Богемія" чи порушення останнім правил здійснення господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку сама по собі не свідчить про нікчемність усіх правочинів, укладених товариством. Крім того, Європейський Суд з прав людини в рішенні також зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідачем суду не представлено судових рішень, щодо визнання договорів, які укладались визначеними суб'єктами господарювання, нікчемними правочинами, а також доказів, зокрема, які свідчать про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо протиправної діяльності із створення вказаних суб'єктів підприємницької діяльності з метою фіктивного підприємництва на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності для мінімізації сплати податків, чи доказів, які підтверджують початок досудового розслідування таких протиправних дій або вироків судів, що набрали законної сили, за обвинуваченням осіб у вчиненні кримінальних правопорушень.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що в період з 24.06.2016 по 15.07.2016, з продовженням терміну перевірки строком на 5 днів ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Вест Електра" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.09.2013 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 25.09.2013 по 31.03.2016, за результатами якої складено Акт №281/03-20-14-01/38911544 від 22.07.2016.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.123 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1287057,00 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 64200,00 грн., за 2015 рік в сумі 1222857,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 1886231,00 грн. в тому числі за травень 2014 року в сумі 9140,00 грн., липень 2014 року - 40133,00 грн., вересень 2014 року - 18640,00 грн., грудень 2014 року - 3420,00 грн., лютий 2015 року - 7950,00 грн., березень 2015 року - 3180 грн., квітень 2015 року - 18030,00 грн., травень 2015 року - 11090,00 грн., червень 2015 року - 971014 грн., липень 2015 року - 754350,00 грн., серпень 2015 року - 15402,00 грн., вересень 2015 року - 23982,00 грн., жовтень 2015 року - 8250,00 грн., грудень 2015 року - 1650,00 грн.

Як вбачається із Акту перевірки, підставою для даного висновку стало те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат за фінансово-господарськими операціями, які не підтверджені по факту їх здійснення та не спричинили настання реальних наслідків.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.09.2016 №0003711401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 2357878,75 грн., в тому числі 1886231,00 грн. - за основним платежем та 471557,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення від 05.09.2016 №0003701401, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1303107,00 грн. в тому числі 1287057 грн. основного платежу та 16050,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 05.09.2016 №0003711401 та №0003701401 з огляду на таке.

Судом встановлено, що спірні суми податкових зобов'язань позивачем були сформовані на підставі фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламно-торгова фірма "Вишукана Реклама" (далі - ТзОВ "РТФ "Вишукана Реклама"), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.), з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дольче Віта" (далі - ТзОВ "ТД "Дольче Віта") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега ЛТД" (далі - ТзОВ "Омега ЛТД").

Як слідує із матеріалів справи, у червні 2015 року ТзОВ "Вест Електра" здійснювало фінансово- господарські операції із ТзОВ "РТФ "Вишукана Реклама" згідно договору про надання комплексу рекламних послуг від 29.05.2015 №29/0-1 КРП та додатку до нього від 29.05.2016 на загальну суму 1200000,00 грн., та договору поставки від 17.06.2016 №17/06/15- ПБМ на суму 2000283,20 грн., в тому числі ПДВ - 333380,53 грн.

Відповідно до умов договору від 29.05.2015 №29/0-1 КРП та додатку до нього ТзОВ "РТФ "Вишукана Реклама" надає комплекс рекламних послуг, зокрема, виготовлення та роздача рекламних флаєрів, аудіо та візуальна реклама на рухомому транспорті, аерореклама в повітрі, політ двійками, розміщення реклами на інтернет-сайтах, виготовлення та роздача корпоративних візиток; даний комплекс рекламних послуг здійснюється виконавцем по затвердженій сторонами адресній програмі в місцях масового скупчення людей; послуги надаються протягом червня. Податкова накладна та Акт виконаних робіт оформляються по закінченню терміну надання комплексу рекламних послуг - в кінці червня 2015 року, розрахунок за надані послуги проводиться після червня 2015 року на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний в акті виконаних робіт.

На підтвердження факту виконання даної операції позивачем суду представлено копії Адресної програми, текстів відтворення на паперовому носії, який дає найбільш повне уявлення розміщення аудіо реклами на рухомому транспорті у червні 2015 року, оригіналів-макетів, контрольних макетів, скріншоти із інтернет-сайтів, звіту про надання рекламних послуг за червень 2015 року, а також акту виконаних робіт від 30.06.2015 на суму договору, в тому числі ПДВ - 200000,00 грн.

Оплата за надані послуги проведена згідно платіжних доручень від 14.07.2016 №1616 на суму 800000,00 грн. та від 30.06.2015 №1538 на суму 400000,00 грн.

Відповідно до умов договору від 17.06.2016 №17/06/15- ПБМ позивачем придбавалися у ТзОВ "РТФ "Вишукана Реклама" будівельні матеріали в асортименті згідно специфікації від 17.06.2015 №1 на загальну суму 2000283,20 грн., в тому числі ПДВ 333380,53 грн.

Позивач підтверджує здійснення даних операцій копіями видаткової накладної від 30.06.2015 №5, актів приймання-передачі матеріальних цінностей від 30.06.2015 №Р141, від 29.06.2015 №Р139, від 29.06.2015 №Р138, від 26.06.2015 №Р137, від 25.06.2015 №Р135, від 25.06.2015 №Р134, від 24.06.2015 №Р132, від 24.06.2015 №Р131, від 23.06.2015 №Р129, від 22.06.2015 №Р127, від 22.06.2015 №Р126, від 22.06.2015 №Р125, від 22.06.2015 №Р124, від 19.06.2015 №Р122, від 19.06.2015 №Р121, від 19.06.2015 №Р120, від 18.06.2015 №Р119, від 18.06.2015 №Р118, від 18.06.2015 №Р117, від 18.06.2015 №Р116, від 17.06.2015 №Р114, від 17.06.2015 №Р115.

Транспортування та навантаження товару здійснювалось позивачем, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних від 30.06.2015 №Р141, від 29.06.2015 №Р139, від 29.06.2015 №Р138, від 26.06.2015 №Р137, від 25.06.2015 №Р135, від 25.06.2015 №Р134, від 24.06.2015 №Р132, від 24.06.2015 №Р131, від 23.06.2015 №Р129, від 22.06.2015 №Р127, від 22.06.2015 №Р126, від 22.06.2015 №Р125, від 22.06.2015 №Р124, від 19.06.2015 №Р122, від 19.06.2015 №Р121, від 19.06.2015 №Р120, від 18.06.2015 №Р119, від 18.06.2015 №Р118, від 18.06.2015 №Р117, від 18.06.2015 №Р116, від 17.06.2015 №Р114, від 17.06.2015 №Р115.

Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 14.07.2016 №1617.

Судом також встановлено, що у червні 2015 року відповідно до договору поставки від 05.06.2015 №05/16-15-П, укладеного між ТзОВ "Вест Електра" та ФОП ОСОБА_1, придбавались будівельні матеріали в асортименті згідно зі специфікацією №1 до даного договору на загальну суму 2625799,00 грн, в тому числі ПДВ - 437633,16 грн.

Факт придбання та отримання зазначених товарів позивач підтверджує копіями первинних документів бухгалтерського обліку, які наявні в матеріалах справи: видаткової накладної від 30.06.2015 №РН-0000001 на суму 2002607,06 грн., в тому числі ПДВ - 333767,84 грн,, від 30.06.2015 №РН-0000002 на суму 623191,94 грн., в тому числі ПДВ - 103865,32 грн.; актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортних накладних від 30.06.2015 №53, від 30.06.2015 №52, від 26.06.2015 №51, від 24.06.2015 №50, від 24.06.2015 №49, від 23.06.2015 №48, від 23.06.201 №47, від 23.06.2015 №46, від 23.06.2015 №45, від 17.06.2015 року №41, від 17.06.2015 №40 від 17.06.2015 №39, від 16.09.2015 №38, від 16.06.201 №37, від 16.06.2015 №36, від 15.06.2015 №35, від 15.06.2015 №34, від 15.06.2015 №33, від 11.06.2015 №31 від 11.06.2015 №30, від 11.06.2015 №29, від 10.06.2015 №28 від 10.06.2015 №27, від 10.06.2015 №26, від 10.06.2015 №25, від 10.06.2015 року №24, від 09.06.2015 №23, від 09.06.2015 №22, від 09.06.2015 №21, від 09.06.2015 №20, від 05.06.2015 №19.

Оплата за поставлений товар здійснена відповідно до платіжних доручень від 15.07.2015 №1625, від 16.07.2015 №1636, від 26.07.2015 №1694, від 1745 від 04.08.2015.

Як слідує із матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивачем також здійснювались фінансово-господарські операції із ТзОВ "ТД "Дольче Віта" згідно договору поставки від 09.02.2015 №3/02-02 та договору про надання послуг від 05.02.2015.

Згідно з умовами договору поставки від 09.02.2015 №3/02-02 ТзОВ "ТД "Дольче Віта" постачались ТзОВ "Вест Електра" товарно-матеріальні цінності відповідно до специфікації на загальну суму 2737000,00 грн., передача товару покупцю здійснювалась на умовах FCA- Київ згідно правил "Інкотермс" в редакції 2010 року та оформляється актами приймання-передачі товару.

На підтвердження реальності вчинення даних операцій позивачем суду надано копії первинних документів: акту прийому-передачі товару від 31.07.2015, платіжних доручень від 31.07.2015 №1724 на суму 1000000,00 грн., від 31.07.2015 №1725 на суму 1000000,00 грн., від 31.07.2015 №1726 на суму 737000,00 грн., товарно-транспортної накладної від 31.07.2015 №Р274.

Відповідно до умов договору про надання послуг від 05.02.2015 ТзОВ "ТД "Дольче Віта" зобов'язується за завданням позивача за винагороду вчинити комплекс дій щодо підбору постачальників обладнання та матеріалів для заміни вакуумних вимикачів та ріелтерного захисту по програмі "Ретрофіт", поставка вказаного обладнання та матеріалів постачальниками, відібраними згідно умов договору, здійснюється на підставі укладених договорів поставки безпосередньо між постачальниками та ТзОВ "Вест Електра".

Факт виконання даного договору підтверджується копіями акту надання послуг (здачі-прийняття робіт) від 30.07.2015 на суму 1640000,00 грн. з ПДВ., звіту про виконання договору з переліком підібраних постачальників та укладених договорів.

Оплата за надані послуги здійснена згідно з платіжним дорученням від 30.07.2015 №1723 на суму 1640000,00 грн.

Також судом встановлено, що ТзОВ "Вест Електра" згідно з договором від 01.04.2014 №1/07-14 ЗП, укладеним між позивачем та ТзОВ "Омега ЛТД" придбавались трансформатори струму. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві за переліком згідно виставлених рахунків, а покупець - прийняти продукцію, яка поставляється у його власність і своєчасно оплати її вартість, постачання продукції здійснюється партіями, умови постачання продукції - FXW склад постачальника (м. Луцьк, пр-кт Відродження, 22А) згідно Інкотермс-2010.

На підтвердження даної операції позивачем суду представлено копії первинних документів: видаткових накладних №РН від 22.04.2015 №РН-000000008 на суму 78480,00 грн, в тому числі ПДВ 13080,00 грн., від 22.04.2015 №РН-000000009 на суму 29700,00 грн., в тому числі ПДВ 4950,00 грн., від 18.07.2014 №РН-000000012 на суму 161460,00 грн., від 18.07.2014 №РН-000000013 на суму 79338,00 грн., в тому числі ПДВ 13223,00 грн., від 23.03.2015 №РН-000000003 на суму 19080,00 грн., в тому числі ПДВ 3180,00 грн., від 17.05.2015 №РН-000000001 на суму 47700,00 грн., від 22.08.2014 №РН-000000021 на суму 111840,00 грн., в тому числі ПДВ 18640,00 грн., від 04.12.2014 №РН-000000027 на суму 20520,00 грн,. в тому числі ПДВ 3420,00 грн., від 28.12.2015 №РН-000000030 на суму 9900,00 грн., в тому числі ПДВ 1650,00 грн., від 22.10.2015 №РН-000000027 на суму 49500,00 грн., в тому числі ПДВ 8250,00 грн., від 14.09.2015 №РН-000000021 на суму 49500,00 грн., в тому числі ПДВ 8250,00 грн., від 14.09.2015 №РН-000000020 на суму 42912,00 грн., в тому числі ПДВ 7152,00 грн., від 14.06.2015 №РН-000000022 на суму 51480,00 грн., в тому числі ПДВ 8580,00 грн., від 31.08.2015 №РН-000000018 на суму 42912,00 грн., в тому числі ПДВ 7152,00 грн., від 31.08.2015№РН-000000019 на суму 49500,00 грн., в тому числі ПДВ 8250,00 грн., від 23.07.2015 №РН-000000015 на суму 99600,00 грн., в тому числі ПДВ 16600,00 грн., від 23.07.2015 №РН-000000016 на суму 49500,00 грн., в тому числі ПДВ 8250,00 грн.; податкових накладних від 04.12.2014 №1, від 21.06.2014 №1, від 22.08.2014 №2, від 18.07.2014 №4, від 18.07.2014 №3, від 26.05.2014 №3, від 28.12.2015 №2, від 22.10.2015 №3, від 14.09.2015 №3, від 14.09.2015 №2, від 14.09.2015 №4, від 28.02.2015 №2, від 28.02.2015 №3, від 22.07.2015 №2, від 22.07.2015 №3, від 22.04.2015 №4, від 22.04.2015 №2, від 05.05.2015 №1, від 29.05.2015 №3, від 20.03.2015 №1, від 17.02.2015 №1.

Оплата за придбаний товар проведена в безготівкові формі згідно платіжних доручень від 29.05.2014 №386 на суму 54840,00 грн., від 18.07.2014 №491 на суму 19800,00 грн., від 18.07.2014 №492 на суму 53820,00 грн., від 28.07.2014 №518 на суму 59538,00 грн., від 28.07.2014 №519 на суму 107640,00 грн., від 21.08.2014 №561 на суму 57600,00 грн. від 16.09.2014 628 на суму 26910,00 грн., від 17.09.2014 №638 на суму 420,00 грн., від 22.10.2014 №736 №26910,00 грн., від 16.12.2014 №844 №20520,00 грн., від 17.02.2015 №1037 на суму 47700,00 грн., від 20.03.2015 №1178 на суму 19080,00 грн., від 20.04.2015 №1300 на суму 78480,00 грн., від 22.04.2015 №1309 на суму 29700,00 грн., від 05.05.2015 №1382 на суму 17040,00 грн., від 29.05.2015 №1452 на суму 49500,00 грн., від 22.07.2015 №1663 на суму 149100,00 грн., від 28.08.2015 №1895 на суму 92412,00 грн., від 24.09.2015 №2032 на суму 51480,00 грн., від 01.10.2015 №210 на суму 92412,00 грн., від 26.11.2015 №2393 на суму 49500,00 грн., від 20.01.2016 №2673 на суму 9900,00 грн.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ТзОВ "РТФ "Вишукана Реклама", ФОП ОСОБА_1, "ТД "Дольче Віта" та "Омега ЛТД" відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що встановлену в ході проведення перевірки дефектність документу по взаємовідносинах з ТзОВ "РТФ "Вишукана Реклама", а саме: зазначення у грифі погодження оригіналу-макету розміщеної на прапорі візуальної реклами іншої юридичної особи та її посадової особи (а.с. 172, 173 т. 1 ) не можна розглядати як самостійну підставу для неможливості відображення в податковому обліку даних згідно цієї операції за наявності інших первинних документів, які підтверджують факт її виконання.

Крім того, як вбачається із копій даних документів, фактично вони були погоджені директором ТзОВ "Вест Електра" ОСОБА_2 із проставленням печатки позивача.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції узгоджується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Разом з тим, згідно із статтею 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених актів вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Також нормами податкового законодавства чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із досліджених в судовому засіданні первинних документів по господарських операціях позивача з ТзОВ "РТФ "Вишукана Реклама", ФОП ОСОБА_1, ТзОВ "ТД "Дольче Віта" та ТзОВ "Омега ЛТД" вбачається, що останні повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальне виконання сторонами своїх господарських зобов'язань.

Як слідує із акту перевірки, однією з підстав для висновків контролюючого органу про відсутність факту здійснення господарської операції з ТзОВ "РТФ "Вишукана Реклама" згідно з договором від 29.05.2015 №2-/05-1 про надання комплексу рекламних послуг з розміщення реклами на інтернет-сайтах є посилання відповідача на ту обставину, що в ході проведення перевірки неможливо встановити наявність даних рекламних буклетів на сайтах, оскільки сайти, які зазначені у звітах про надання послуг, є неактуальними.

Проте, відповідачем суду не представлено доказів у вигляді скрін-шотів, інтернет-посилань тощо, які наочно демонструють відсутність рекламної інформації в пошуковій системі інтернет-браузера. Також з акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу про відсутність реального характеру фінансово-господарських операцій із ТзОВ "Омега ЛТД" ґрунтуються на тому, що товариством під час перевірки не надано документів, які підтверджують якість продукції, її транспортування та отримання відповідальними особами. Такі твердження відповідача суд вважає безпідставними, оскільки у договорі від 01.04.2014 №1/07-14 ЗП встановлено умови постачання продукції - FXW склад постачальника (м. Луцьк, пр-кт Відродження, 22А) згідно Інкотермс-2010.

Суд також не приймає до уваги посилання податкового органу на відсутність сертифікатів якості та якісних посвідчень на трансформатори струму, при цьому зазначає, що найменування такого товару відсутнє у переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Держспоживстаидарту України № 28 від 01.02.2005, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за №446/10746.

Крім того, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на транспортування товару, доручення на отримання товару та сертифікатів відповідності на нього не може бути безумовною самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення витрат на придбання товару чи оплату послуги до складу валових витрат за умови наявності належним чином оформлених первинних документів, які є підставою для формування даних податкового обліку відповідно до вимог податкового законодавства.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні представники відповідача на підтвердження своєї правової позиції щодо фіктивності операцій з ТзОВ "РТФ "Вишукана Реклама" по наданню комплексу рекламних послуг та з ТзОВ "ТД "Дольче Віта" по наданню послуг з підбору постачальників посилались на відсутність економічної вигоди.

З письмових пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні, вбачається, що у 2014 році оборот товариства становив 9,2 млн. грн., після здійснення рекламних заходів у 2015 році - 101 млн. грн., практично у 84 рази більше, ніж затрачені кошти на послуги реклами, збільшилась кількість робочих місць, а також вагомим є те, що до позивача почали звертатись безпосередньо виробники продукції, що зробило товариство більш конкурентоспроможним.

Як зазначає позивач, договір з ТзОВ "ТД "Дольче Віта" по програмі "Ретрофіт" (заміна вакуумних вимикачів у підстанціях) укладений був з метою швидкого пошуку вимикачів та комплектуючих з метою повного та своєчасного виконання зобов'язань перед ПАТ "Волиньобленерго" по укладеному договору поставки у лютому 2015 року, надані послуги окупились, оскільки ТзОВ отримала дохід більше 10% "Вест Електра" із вказаних операцій.

Вказані обставини не спростовані представниками відповідача в судовому засіданні.

Висновки контролюючого органу відносно відсутності реального характеру фінансово-господарських операцій ТзОВ "ВЕСТ ЕЛЕКТРА" із ТзОВ "РГФ "Вишукана Реклама", ФОП ОСОБА_1, ТзОВ "ТД "Дольче Віта", як слідує із акту перевірки, ґрунтуються на основі аналізу інформації з автоматизованих інформаційних систем податкового органу, довідок та актів за результатами перевірок контрагентів, проведених іншими податковими органами, їх податкової звітності, а також актів про відсутність даних контрагентів за їх місцезнаходженням, службової інформації іншого контролюючого органу .

Водночас під час проведення перевірки ТзОВ "Вест Електра" первинні документи, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку даним платником податків, були перевірені вибірково. З акту також вбачається, що первинні документи по фінансово-господарських операціях позивача з ФОП ОСОБА_1 не перевірялись взагалі, а висновки про порушення позивачем податкового законодавства були зроблені лише на підставі акту перевірки цього контрагента, правомірність висновків якого та оцінку встановлених у ньому обставин може дати суд у разі оскарження прийнятого на його підставі рішення.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення витрат на придбання товару чи оплату послуги до складу валових витрат, у зв'язку з тим, що постачальники попередніх ланок у ланцюгах постачання не знаходяться за юридичною адресою, не подавали звітність до податкового органу, не сплачували податки до бюджету, а також, що в ході проведених звірок неможливо встановити походження придбаної продукції, у ланцюгах постачання відсутнє придбання, реалізація товару та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Також, суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім цього, платник податку - отримувач послуг чи товарів на час здійснення господарської операції із придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його котрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Даний факт узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак наявність ознак фіктивності у діяльності контрагента МПП "Богемія" чи порушення останнім правил здійснення господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку сама по собі не свідчить про нікчемність усіх правочинів, укладених товариством. Крім того, Європейський Суд з прав людини в рішенні також зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідачем суду не представлено судових рішень, щодо визнання договорів, які укладались визначеними суб'єктами господарювання, нікчемними правочинами, а також доказів, зокрема, які свідчать про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо протиправної діяльності із створення вказаних суб'єктів підприємницької діяльності з метою фіктивного підприємництва на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності для мінімізації сплати податків, чи доказів, які підтверджують початок досудового розслідування таких протиправних дій або вироків судів, що набрали законної сили, за обвинуваченням осіб у вчиненні кримінальних правопорушень.

Слід також зазначити, що постановою про закриття кримінального провадження за окремими кримінальними правопорушеннями та зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 15.08.2016, що надана позивачем та наявна в матеріалах справи, кримінальне провадження №32015030000000097 відносно посадових осіб ТзОВ "Вест Електра" за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України було закрито у зв'язку із відсутністю в діях посадових осіб позивача ознак складу кримінального правопорушення, передбачених частиною першою статті 212 України.

Як вбачається із даної постанови, досудовим розслідуванням було встановлено, що висновки контролюючого органу, які викладені у змісті акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "РТФ "Вишукана Реклама", за результатами якої було складено акт №2493/14-02/39154249 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "РТФ" "Вишукана реклама", про завищення ТОВ "РТФ "Вишукана реклама" податкових зобов'язань у процесі здійснюваної ними господарської діяльності в період з квітня 2014 по вересень 2015 та в рамках проведених фінансово-господарських операцій із ТзОВ "Вест Електране знайшли свого підтвердження в ході проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено фактів, які б могли свідчити про наявність в діях посадових осіб ТОВ "РГФ "Вишукана реклама" та ТзОВ "Вест Електра" прямого умислу, спрямованого на ухилення від сплати податків шляхом заниження податкових зобов'язань за період квітень 2014- вересень 2015 року, досудовим розслідуванням документально не встановлено сам факт ухилення від сплати податків, і як наслідок, дії посадових осіб ТзОВ "ВЕСТ ЕЛЕКТРА" не призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, що вказує на відсутність об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою 212 КК України.

При розгляді даної справи суд також враховує, що однією з обов'язкових умов для формування даних податкового обліку є зв'язок операцій з господарською діяльністю платника.

З наявної в матеріалах справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що видами діяльності позивача, серед інших, є електромонтажні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, інші види роздробної торгівлі поза магазинами, вантажний автомобільний транспорт, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво доріг та автострад.

З письмових додаткових пояснень позивача від 19.10.2016 слідує, що придбані позивачем протягом 2014 - 2015 рр. у контрагентів ТзОВ "РТФ "Вишукана Реклама", ФОП ОСОБА_1, ТзОВ "ТД "Дольче Віта" та ТзОВ "Омега" використовувались частково для потреб товариства (а саме: на об'єктах будівництва, підрядником яких був позивач) та частково з метою подальшої реалізації іншим контрагентам з націнкою до 30% від ціни, за які вони були придбані.

В матеріалах справи наявні представлені позивачем докази, що підтверджують факти використання в господарській діяльності позивача придбаних будівельних матеріалів, зокрема, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 32-45 т. 3), а також, тих які підтверджують подальшу реалізацію придбаних у ТзОВ "Омега ЛТД" трансформаторів струму Публічному акціонерному товариству "Волиньобленерго": видаткових накладних від 09.06.2015 №237 від 15.05.2015 №198, від 27.05.2015 №169, від 27.04.2015 №168, від 21.07.2014№322, від 21.07.2014 №321, від 26.03.2015 №133, від 20.02.2015 №71, від 27.08.2014 №361, від 27.08.2014 №360, від 10.12.2014 №489, від 30.12.2015 №534, від 28.10.2015 №467, від 17.09.2015 №334, від 17.09.2015 №333, від 03.09.2015 №309, від 27.07.2015 №270, від 27.07.2015 №269 та довіреностей на отримання відповідальними особами ПАТ "Волиньобленерго" зазначених товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, висновки ГУ ДФС у Волинській області про заниження ТзОВ "Вест Електра" податку на прибуток на загальну суму 1287057,00 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 64200,00 грн., за 2015 рік в сумі 1222857,00 грн.; та податку на додану вартість в загальній сумі 1886231,00 грн. в тому числі за травень 2014 року в сумі 9140,00 грн., липень 2014 року - 40133,00 грн., вересень 2014 року - 18640,00 грн., грудень 2014 року - 3420,00 грн., лютий 2015 року - 7950,00 грн., березень 2015 року - 3180 грн., квітень 2015 року - 18030,00 грн., травень 2015 року - 11090,00 грн., червень 2015 року - 971014 грн., липень 2015 року - 754350,00 грн., серпень 2015 року - 15402,00 грн., вересень 2015 року - 23982,00 грн., жовтень 2015 року - 8250,00 грн., грудень 2015 року - 1650,00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи. За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 05.09.2016 №0003711401 та №0003701401 є протиправними та підлягають скасуванню.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ч. 3 160 ст. 195, 196, 199, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року у справі № 803/1430/16 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар