Постанова № 64257830, 23.01.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/5680/16-п

провадження № 3/415/19/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.17 року місто Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Березін А.Г., при секретарі Болотовій І.В.,за участю прокурора Зіньковського А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, що надійшли з Управління захисту економіки в Луганській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого секретарем Лисичанської міської ради, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, вул.ім.В.СосюриАДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий 30.05.2000 р. Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,

за вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді секретаря Лисичанської міської ради, згідно п. п «в» п. 1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи субєктом відповідальності за корупційні правопорушення, не повідомив Лисичанську міську раду Луганської області (депутатський корпус) про наявність у нього реального конфлікту інтересів, та вчинив дії і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно рішень № 1/1 та 1/2 першої сесії від 12.11.2010 року шостого скликання Лисичанської міської ради було обрано міським головою ОСОБА_2 та секретарем міської ради ОСОБА_3

22.11.2012 року на підставі рішення № 39/705 девятої сесії шостого скликання Лисичанської міської ради було дострокове припинення повноважень Лисичанського міського голови ОСОБА_2 у звязку з обранням його народним депутатом України.

24.01.2013 року рішенням № 42/757 сорок другої сесії шостого скликання Лисичанської міської ради секретаря міської ради ОСОБА_3 за власним бажанням було звільнено із займаної посади та рішенням № 42/758 обрано нового секретаря Лисичанської міської ради шостого скликання ОСОБА_1, який працював на вказаній посаді по 17.11.2015 року.

Відповідно до п. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до"Про військово-цивільні адміністрації". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах, тобто у даному випадку на ОСОБА_1 який перебував на посаді секретаря міської ради, в період з 24.01.2013 року по 17.11.2015 року були покладені виконував обовязки міського голови.

Згідно ч. 2 п. 1 постанови Кабінету міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» № 268 від 09.03.2006 року, «умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування», рішення про преміювання сільських, селищних, міських голів приймається відповідною радою.

Так, 28.03.2013 року відповідно до рішення № 45/797 сорок пятої сесії шостого скликання Лисичанської міської ради «Про умови оплати праці секретаря міської ради» було визначено щомісячне преміювання секретаря Лисичанської міської ради ОСОБА_1 у розмірі 100 % посадового окладу в період виконання їм повноважень міського голови.

09.10.2015 року секретар міської ради ОСОБА_1 підписав розпорядження № 317 «Про заохочення», згідно якого останньому була нарахована та виплачена премія в розмірі 50 %, тобто самостійно призначив собі премію та визначив її розмір.

Згідно отриманої інформації з Лисичанської міської ради (№ 3786/01-16 від 18.10.2016 року) встановлено, що розпорядження №317 на розгляд сесій Лисичанської міської ради не виносилось.

Разом з тим ОСОБА_1 не повідомляв Лисичанську міську раду (депутатський корпус) про наявність в нього реального конфлікту інтересів під час виконання повноважень.

Відповідно до відповіді з Лисичанської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 є посадовою особою місцевого самоврядування 4 категорії 8 рангу.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради здійснюючи депутатські повноваження, повинен «не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях».

Також, голова міської ради відповідно до своїх службових повноважень є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою, а також видає розпорядження у межах своїх повноважень (п. 13 та п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Таким чином у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів, а саме суперечність між його особистим майновим інтересом бажанням поліпшити своє матеріальне становище шляхом збільшення кінцевого розміру отриманого доходу та його службовими повноваженнями, як секретаря ради, що впливає на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання своїх службових повноважень.

Тобто реальний конфлікт інтересів в даному випадку полягає в тому, що приватний інтерес ОСОБА_1 у вигляді бажання поліпшити своє матеріальне становище, реально зіткнувся з його службовими повноваженнями в ході підписання розпорядження № 317 від 09.10.2015 року з питання преміювання працівників Лисичанської міської ради (де в списку був секретар міської ради, тобто ОСОБА_1, який в той час виконував обязки міського голови).

Своїми діями Власов порушив вимоги п. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» - прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів в службовій діяльності, повязаного з виникненням суперечностей між його особистими інтересами та службовими повноваженнями, які впливали на обєктивність прийняття рішення. У даному випадку ОСОБА_1 повинен був утриматися від підписання розпорядження № 317 від 09.10.2015 року з питання преміювання працівників Лисичанської міської ради (де він особисто є в списку) та визначення собі проценту премії і повідомити про наявність у нього реального конфлікту інтересів Лисичанську міську раду Луганської області (депутатський корпус), тобто був зобовязаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, чого не було здійснено ОСОБА_1

У суді ОСОБА_1 винним себе у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 ч.2 КУпАП не визнав та пояснив, що протягом 2010-2015 років він був депутатом Лисичанської міської ради, а секретарем міської ради з 08.02.2013 року по 17.11.2015 року.

Протоколом про адміністративне правопорушення не зафіксовано факту існування фізичної особи, яка має по відношенню до нього, як депутата і секретаря Лисичанської міської ради, владних управлінських повноважень, тобто є безпосереднім керівником.

Отже, Лисичанська міська рада є колегіальним органом місцевого самоврядування, а тому не може оцінюватися у якості керівника депутата чи секретаря міської ради.

В умовах реального конфлікту інтересів він, як секретар міської ради, тобто як особа, що не має безпосереднього керівника, не повинен був діяти відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», а відтак не повинен був повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізнався чи повинен був дізнатися про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів Національне агентство з запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, оскільки, відповідно до ч.1 ст.59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», він був повинен самостійно публічно повідомити про конфлікт інтересів під час засідання міської ради, на якому розглядалось відповідне питання, якщо б бажав брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішення відповідною радою, що ним і було здійснено.

За тих самих підстав на міського голову, депутата, секретаря міської ради не розповсюджується загальна заборона, передбачена п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» - не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки він мав керуватися спеціальною нормою, а саме ч.1 ст.59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка дозволяла йому приймати участь в голосуванні, тобто діяти та приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів, за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання міської ради, на якому розглядалося відповідне питання, що безпосередньо випливає з положень ч.7 ст.28 та ч.1 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції».

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про перевагу його особистих інтересів над суспільно-корисними інтересами при виконанні ним службових повноважень, а також, що вказані повноваження він використовував на шкоду державним, суспільним чи громадським інтересам у момент підписання розпоряджень про преміювання службовців міської ради.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», під реальним конфліктом інтересів розуміється суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним.

Обов'язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, може визнаватися корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб.

Крім того, корупційні правопорушення характеризуються умисною формою вини.

Ст. 172-7 ч.2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно примітки 2 у вказаної статті, під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що виливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність особистих інтересів чи обставин, які можуть вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняті я рішень, привести до невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов'язків, тому зобов'язана була повідомити про це своєму керівникові, однак не зробила цього.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

На час підписання розпоряджень міського голови про преміювання він перебував на посаді секретаря Лисичанської міської ради по 17.11.2015 року. Рішення про преміювання службовців ради - розпорядження міського голови «Про заохочення» №317 від 09.10.2015р. і «Про преміювання за жовтень 2015 року» № 339 від 27.10.2015р. підписано ним у відповідності до вимог чинного законодавства України та без мети незаконного одержання будь-яких переваг, в тому числі і на користь третіх осіб. Преміюванням за цими розпорядженнями було прийняте саме на виконання і в межах процентів, встановлених Рішенням 45-ої сесії від 28.03.2013р. №45/797 «Об условиях оплаты труда секретаря городского совета» і Рішенням 77-ої сесії від 25.12.2014р. №77/1243 «Про умови оплати праці».

Рішення 77-ої сесії від 25.12.2014р. №77/1243 «Про умови оплати праці» приймалося міською радою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» і визначало не індивідуальні одноразові виплати, а встановлювало структуру і умови оплати праці службовців Лисичанської міської ради. Воно мало характер локального нормативного акту, оскільки встановлювало, з яких виплат складається щомісячна заробітна плата відповідних посадових осіб, незалежно від того, хто персонально на час прийняття рішень займає відповідну посаду. Натомість Рішення 45-ої сесії від 28.03.2013р. №45/797 «Об условиях оплаты труда секретаря городского совета»» було актом індивідуальної дії, оскільки встановлювало преміювання конкретної посадової особи - секретаря ради ОСОБА_1

Підписання ним розпоряджень міського голови про преміювання було його прямим службовим обов'язком як посадової особи (ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Отже наведені розпорядження міського голови №317 від 09.10.2015р. і № 339 від 27.10.2015р. є об'єктивними та неупередженими.

Він, підписавши ці розпорядження про преміювання, виконав свої прямі функціональні обов'язки, корисливого чи іншого особистого інтересу не мав і не надав такого інтересу третім особам та не мав будь-якого умислу на заподіяння шкоди державі.

Підписання ним розпорядження про преміювання не утворює корупційного правопорушення та конфлікту інтересів, оскільки в даному випадку це його прямий службовий обов'язок як посадової особи, а належне виконання функціональних обов'язків не породжує будь-якого правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення не містить доказів прийняття ним одноособово рішення про преміювання з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг, або інших переваг, в тому числі і на користь третіх осіб.

Крім того, матеріали справи не містять даних про наявність суперечностей між його приватним інтересом та його службовими повноваженнями під час прийняття рішення про преміювання службовців міської ради.

Безпідставними є твердження прокурора про те, що він одноособово приймав рішення про преміювання службовців, оскільки вказані розпорядження приймались за попереднім погодженням з Лисичанською міською радою - Рішення 45-ої сесії від 28.03.2013р. №45/797 «Об условиях оплаты труда секретаря городского совета» і Рішення 77-ої сесії від 25.12.2014р. №77 1243 «Про умови оплати праці».

Помилковим є твердження прокурора, що відповідальність за корупційне діяння, передбачене ст. 172-7 КУпАП, тобто порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає за сам факт не повідомлення безпосереднього керівника про реальний конфлікт інтересів, оскільки сам факт повинен містити в собі ознаки складу корупційного правопорушення, а це: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї ознаки свідчить про відсутність складу корупційного правопорушення.

Системний аналіз правових норм, які регулюють питання корупційних правопорушень свідчить про те, що багато дій є прямим обов'язком державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тому слід врахувати, що такі дії належать до корупційних правопорушень лише за умови, що вони вчинені з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, в тому числі і на користь третіх осіб. За відсутності такої мети, в тому числі і за недоведеністю такої мети відповідними доказами, протокол про вчинення корупційного правопорушення за ст. 172-7 КУпАП складений не може бути, а справа за таке діяння, що надійшла до суду, має бути закрита за відсутності складу правопорушення.

Матеріали справи не містять і прокурором не представлено будь-яких даних, які б свідчили про спричинення чи настання можливості спричинення безпосередньо ним шкоди чи порушення інтересів держави, громади або окремої особи, або ж наявність у нього корисливого інтересу, тому доводи прокурора про наявність в його діях кваліфікуючих ознак адміністративного корупційного правопорушення є безпідставними.

Заступник начальника відділу протидії організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Луганській області ДЗЕ Національної поліції України, підполковник поліції ОСОБА_4, який склав протокол №34 віл 27.10.2016р. не надав належної оцінки обставинам справи та безпідставно дійшов висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Отже в його діях відсутні ознаки складу корупційного правопорушення, тобто відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторони складу правопорушення, оскільки він підписавши розпорядження про преміювання службовців ради, виконав свої прямі функціональні обов'язки, корисливого чи іншого особистого інтересу не мав і не надав такого інтересу третім особам та не мав будь-якого умислу на заподіяння шкоди державі.

При підписанні розпоряджень міського голови про преміювання він діяв па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідно до положень ст. 19 Конституції України.

За таких обставин провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-7 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Не дивлячись не невизнання своєї провини правопорушником ОСОБА_1, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, передбаченого ст. 172-7 ч.2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні встановленими та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності, які не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.

На ОСОБА_1, відповідно до п. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який перебував на посаді секретаря міської ради, в період з 24.01.2013 року по 17.11.2015 року було покладено виконання обовязків міського голови.

Відповідно до відповіді з Лисичанської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 є посадовою особою місцевого самоврядування 4 категорії 8 рангу (а.с.17).

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради здійснюючи депутатські повноваження, повинен «не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях».

Також, голова міської ради відповідно до своїх службових повноважень є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою, а також видає розпорядження у межах своїх повноважень (п. 13 та п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

28.03.2013 року відповідно до рішення № 45/797 сорок пятої сесії шостого скликання Лисичанської міської ради «Про умови оплати праці секретаря міської ради» було визначено ежемісячне преміювання секретаря Лисичанської міської ради ОСОБА_1 у розмірі 100 % посадового окладу в період виконання їм повноважень міського голови (а.с.61).

09.10.2015 року секретар міської ради ОСОБА_1 підписав розпорядження № 317 «Про заохочення», згідно якого останньому була нарахована та виплачена премія в розмірі 50 % (а.с.42-43).

Згідно інформації з Лисичанської міської ради (№ 3786/01-16 від 18.10.2016 року) встановлено, що вищевказане розпорядження на розгляд сесій Лисичанської міської ради не виносилось (а.с.46).

Разом з тим ОСОБА_1 не повідомляв Лисичанську міську раду (депутатський корпус) про наявність в нього реального конфлікту інтересів під час виконання повноважень (а.с.46).

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює на посаді начальника відділу юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради з 2014 року по теперішній час. Щодо питання письмового повідомлення про існування реального конфлікту інтересів колишнім секретарем Лисичанської міської ради ОСОБА_1 в період з 27.04.2015 р. по 27.10.2015 р. можу пояснити наступне. Згідно рішення сесії Лисичанської міської ради №42/758 від 24.01.2013 р. було обрано секретарем міської ради ОСОБА_1, який працював на даній посаді до 17.11.2015 р. Крім того ОСОБА_1 у звязку з достроковим припиненням повноважень Лисичанським міським головою ОСОБА_2, з моменту обрання на посаду ОСОБА_1 останній виконував обовязки міського голови відповідно до ЗУ «Про місцеві самоврядування в Україні». ОСОБА_1 був посадовою особою місцевого самоврядування 4 категорії 8 рангу. В період праці на вищезазначеній посаді ОСОБА_1 в порушення Постанови КМУ «268 від 2006 р., в період з 27.04.2015 р. по 27.10.2015 р. сам особисто за своїм розпорядженням здійснював преміювання, як себе особисто, так і працівників. Так, згідно п.6 Постанови КМУ №268 вказано, що преміювання міських голів, здійснюється за рішенням ради, чого в даному випадку не було зроблено. ОСОБА_1 письмово не повідомляв міську раду (депутатський корпус) про існуючий реальний конфлікт інтересів в ході підписання розпорядження щодо його особистого преміювання.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює на посаді секретаря Лисичанської міської ради. Рішенням №42/758 ОСОБА_1 було обрано секретарем Лисичанської міської ради. В період з 24.01.2013 р. по 17.11.2015 р. на останнього були покладені обовязки міського голови відповідно до ЗУ «Про місцеві самоврядування в Україні». В період виконання обовязків міського голови ОСОБА_1 підписав розпорядження №317 про преміювання як себе особисто, так і працівників. Вважє, що розпорядження №317 повинно виноситись на розгляд сесії Лисичанської міської ради.

Оцінивши та дослідивши приведені докази в їх сукупності, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 172-7 КУпАП України, як вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Невизнання своєї провини правопорушником ОСОБА_1 суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів, а саме суперечність між його особистим майновим інтересом бажанням поліпшити своє матеріальне становище шляхом збільшення кінцевого розміру отриманого доходу та його службовими повноваженнями, як секретаря ради, що впливає на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання своїх службових повноважень.

Тобто, реальний конфлікт інтересів в даному випадку полягає в тому, що приватний інтерес ОСОБА_1 у вигляді бажання поліпшити своє матеріальне становище, реально зіткнувся з його службовими повноваженнями в ході підписання розпорядження № 317 від 09.10.2015 року «Про заохочення», згідно якого останньому була нарахована та виплачена премія в розмірі 50 %.

В даному випадку ОСОБА_1 повинен був утриматися від підписання вищезазначеного розпорядження з питання преміювання працівників Лисичанської міської ради (де він особисто був в списку) та визначення собі проценту премії і повідомити про наявність у нього реального конфлікту інтересів Лисичанську міську раду Луганської області (депутатський корпус), тобто був зобовязаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, чого не було здійснено ОСОБА_1

При призначенні стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 на час вчинення адміністративного правопорушення працював секретарем Лисичанської міської ради, інвалідом не являється, вперше притягується до адміністративної відповідальності.

Обставин, які помякшують та обтяжують відповідальність правопорушника, передбачених ст.ст. 34, 35 КУпАП, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням особи та майнового стану, відсутності тяжких наслідків від вчиненого правопорушення, а також з метою запобігання вчинення інших правопорушень, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу у межах санкції ч.2 ст. 172-7 КУпАП України.

Відповідно до ст.ст. 4, 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави у розмірі 320 (триста двадцять) гривен.

Керуючись ст.ст. 33, 172-7 ч.2, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та накласти стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь держави судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривен (отримувач коштів УДКСУ у місті Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030101).

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд.

Суддя: А.Г.Березін