Рішення № 64257825, 14.12.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3605/16-ц

Провадження № 2/415/1639/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.16 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі: головуючого - судді Бойко С.Л.

при секретарі Тимофієвій О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення у житлове приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення у житлове приміщення - в будинок 51 по вул. Дібровка в м. Лисичанську, посилаючись на те, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3, остання просила у разі його смерті, не залишати її без житла, пообіцявши доглядати за ним, а він повинен відмовитись на її користь від будинку. Через деякий час ОСОБА_5 звернулася з заявою до суду про визнання його втратившим право користування будинком № 51 по вул. Дібровка в м. Лисичанську, тобто на будинок, який належав йому, як спадкоємцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, видного 15.08.2007 року Лисичанською державною нотаріальною конторою, реєстр № 3-157, який був ним подарований ОСОБА_5Рішенням Лисичанського міського суду від 04.02.2016 р. його позовні вимоги про вселення у спірний будинок були задоволені, однак рішенням апеляційного суду Луганської області від 21.04.2016 р. в частині позовних вимог про його вселення прийняте нове рішення про відмову у позові, оскільки не було зазначено в якості відповідача ОСОБА_4, який зареєстрований у спірному будинку. Оскільки він зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, та має право користуватися вищевказаним житлом. Відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні будинком, який був майном його батьків. Іншого житла він не має. Тому просить визнати за ним право користування будинком та вселити його в будинок 51 по вул. Дібровка в м. Лисичанську.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні обставинам, викладеним в позові.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні обставинам, викладеним в позові.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення судових повісток, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, однак поштове відправлення не вручено через не запит.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що ОСОБА_1 проживає по вул. Дібровка з народження. В цьому будинку жили його батьки. ОСОБА_5 прийшла в цей будинок не дуже давно. Відповідач отримує регрес, пенсію, поставив в будинку вікна, забор . ОСОБА_5 підговорила відповідача зробити на неї договір дарування, а тепер віддала йому його речі, не пускає його в будинок, і він проживає на різних квартирах, на вул. Курганній, номер будинку вона не знає. Яким чином вона перешкоджає йому проживати в будинку вона не знає. При передачі його речей вона не була присутня, але коли зустріла його на вулиці, відповідач показав їй мішок, в якому знаходились старі речі. В будинку він не проживає біля трьох місяців. При додатковому поясненні, зазначила, що відповідач менше 6 місяців не проживає в будинку.

Відповідно до ст.74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач та його представник не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідачів.

У звязку з наведеним, суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю відповідачів, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо поданих доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До членів сім»ї власника будинку ( квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК України, тобто дружина власника квартири, їх діти і батьки, в також інші особи.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 - 25.09.2007 року, ОСОБА_4 з 31.03.2015 р.

Із копії договору дарування від 04.10.2007 року , посвідченого ОСОБА_7, державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір про таке: ОСОБА_1 зобов»язується передати безоплатно у власність , а ОСОБА_5 приймає як дарунок житловий будинок № 51 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по вулиці Дібровка м. Лисичанська Луганської області. Будинок належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 15.08.2007 року Лисичанською ДНК, за реєстром № 301578 та зареєстрованого у Лисичанському комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером № 2528 в книзі № 6.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_5 на час розгляду справи є власником будинку на підставі договору дарування від 04.10.2007 року, а тому має законне право володіти, розпоряджатися та користуватися цим будинком на власний розсуд.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав № 73234075 від 17.11.2016 р., житловий будинок №51 по вул.Дібровка м.Лисичанська Луганської області належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, реєстр № 2-3128, 04.10.2007, Лисичанська ДНК.

З відповіді Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області № 50113/111/35-2016 від 12.12.2016 р. вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, звертався 07.10.2016 р. до Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області за фактом не повернення його колишньою дружиною речей нажитих за час спільного проживання. 09 жовтня 2016 р. звернення було розглянуто та про результати повідомлено заявника.

З висновку Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 09.10.2016 р. вбачається, що в ході перевірки було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з гр.ОСОБА_5 та мешкали за адресою: м.Лисичанськ, вул..Дібровка, 51. Після розлучення ОСОБА_5 не віддала частину речей, які у них зявилися за час шлюбу. Гр. ОСОБА_5 опитати за даним фактом не сталося можливим, як пояснив гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкає за адресою: м.Лисичанськ, вул..Дібровка, 53, що гр. ОСОБА_5 поїхала в Москву.

Також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 05 вересня 2005 року по 29.10.2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ЕД № 012549.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім»ї власника жилого будинку (квартири) , які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

До членів сім»ї власника будинку( квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК України, тобто дружина( чоловік) власника квартири,їх діти і батьки, а також інші особи.

ОСОБА_1 був зареєстрованим в цьому будинку ще з 13.02.1992 року, оскільки був саме власником цього будинку до моменту оформлення будинку на підставі договору дарування на ОСОБА_3, продовжував проживати в цьому будинку, а тому в установленому законом порядку, набув права користування ним.

29.10 2015 року шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Лисичанського міського суду №415/3803/15-ц. Припинення сімейних відносин із власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім»ї права користування займаним приміщенням. Особа, яка вселилась в будинок( квартиру), не може бути позбавлена прав на користування цим житлом після припинення сімейних відносин із власником будинку ( квартири) на підставі правових норм, якими регулюється право власності.

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визнання за ним право користування житловим приміщенням будинком 51 по вул. Дібровка в м. Лисичанську Луганської області та вселення підлягає задоволенню.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208-210, 221-215, 224-226, Цивільно-процесуального Кодексу України, ст.156 Житлового Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення у житлове приміщення задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування житловим будинком №51 по вул. Дібровка в м.Лисичанську Луганської області.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, в житловий будинок №51 по вул.Дібровка м.Лисичанська Луганської області.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп. на користь держави за такими реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу Лисичанський міський суд Луганської області, код ЄДРПОУ 05381343.

Заочне рішення може бути переглянуте Лисичанським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Лисичанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які не були присутні у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.

Головуючий суддя: С.Л. Бойко