Рішення № 64255385, 17.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/187/17 Справа № 205/3959/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року м. Дніпро 17 січня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Городничої В.С., Демченко Е.Л.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Компанія Приват-Лекс», Приватного підприємства «Екосвіт-Ю» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 вересня 2010 року, за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року та за зустрічним позовом ОСОБА_2, Приватного підприємства «Компанія Приват-Лекс», Приватного підприємства «Екосвіт-Ю» до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» про визнання частково недійсним договорів про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року та кредитного договору від 30 вересня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» у травні 2014 року звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2, ПП «Компанія Приват-Лекс» та ПП «Екосвіт-Ю» заборгованість за кредитним договором та договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між позивачем та ПП «Компанія Приват-Лекс» було укладено договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт, до якого у подальшому укладалося ряд додаткових договорів між сторонами про його зміну, якими було збільшено суму ліміту кредитування та кінцевий строк виконання кредитних зобовязань. Враховуючи кінцеві зміни договору банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 620 000 грн, у разі погашення тіла кредиту на суму 358 000 грн, загальна сума ліміту встановлюється в розмірі 3 262 000 грн. Позичальник зобовязується повернути кредити не пізніше 1 вересня 2012 року та сплатити відсотки за користування кредитами на умовах, передбачених цим договором. Зобовязання за даним договором було забезпечено договорами поруки укладеними з ОСОБА_2 та ПП «Екосвіт-Ю», до яких також вносилися відповідні зміни. Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав, відкривши кредитну лінію в режимі овердрафт. Позичальник свої обов'язки систематично не виконував, у зв'язку з чим станом на 05 травня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 6336321, 47 грн.

Також, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 3640000 грн. на споживчі цілі. Враховуючи подальші зміни даного договору остаточний строк погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним та комісій встановлюється до 01 жовтня 2012 року. Виконання умов договору забезпечено договорами поруки, укладеними з ПП «Компанія Приват-Лекс» та ПП «Екосвіт-Ю». Неналежне виконання боржником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 6 травня 2014 року склала 7 154 335,60 грн.

Посилаючись на порушення умов кредитних договорів, у звязку з чим виникла необхідність захисту свого цивільного права, позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені /т.І, а.с.1-5, т.ІІ, а.с.1-5/.

У вересні 2014 року ОСОБА_2, ПП «Компанія Приват-Лекс» та ПП «Екосвіт-Ю» предявили зустрічний позов, мотивуючи тим, що у 2007 року ПП «Компанія Приват-Лекс» отримало кредит у ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» у вигляді кредитної лінії в режимі овердрафт. У 2008 році ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» запропонував укласти новий кредитний з підвищеними відсотками за користування кредитом. 21 серпня 2009 року був укладений Договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт, плата за користування кредитними коштами була встановлена п. 1.3 договору у розмірі 25% річних. Крім того, було збільшення відсотків за кредитом до 30 % річних у разі порушення строків виконання умов договору. 31 січня 2011 року були внесені зміни до договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом. Отже, встановивши умови плати за користування наданими кредитними коштами 22 % річних, а при порушенні строків сплати 44 % відповідач поставив їх у невигідне становище. Враховуючи наведене, просили визнати недійсними п.п. 2.6.2 кредитної угоди про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року в редакції від 31 січня 2011року, визнати недійсним п.п. 1.4 кредитної угоди від 30 вересня 2010 року та зобовязати ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» провести перерахунок заборгованості по кредитним угодам від 21 серпня 2009 року та від 30 вересня 2010 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року позовні вимоги банку задоволено, стягнуто з ОСОБА_2, ПП «Компанія Приват-Лекс» та ПП «Екосвіт-Ю» на користь позивача заборгованість: за кредитним договором від 30 вересня 2010 року, станом на 6 травня 2014 року, у сумі 7 154 335,60 грн. та за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року, станом на 5 травня 2014 року, у сумі 6 336 312,47 грн. У задоволені зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат /т.ІІ, а.с.146-152/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у звязку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення /т.ІІ, а.с.156-164/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ч.1 ст.309 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 серпня 2009 року між позивачем та ПП «Компанія Приват-Лекс» було укладено договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О, за умовами якого відповідачу відкрито кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів, лімітом кредитування у сумі 3 000 000 грн., у разі своєчасного та належного оформлення договорів іпотеки, зазначені у п. 1.5 цього договору, ліміт кредитування збільшується до суми 4 500 000,00 грн.

У подальшому між сторонами укладалося ряд додаткових договорів про зміну договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафту, а саме такі зміни вносились відповідно до договорів від 20 листопада 2009 року, 29 січня 2010 року, 30 квітня 2010 року, 24 грудня 2010 року, 31 січня 2011 року, 29 липня 2011 року та 01 вересня 2011 року. Ними було змінено суму ліміту кредитування та кінцевий строк виконання кредитних зобовязань /т.І, а.с.28-36/.

Відповідно п. 1.1. договору, викладеного в останній редакції від 01 вересня 2011 року, відповідачу відкрито невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 620 000 грн., у разі погашення тіла кредиту на суму 358 000 грн., загальна сума ліміту встановлюється в розмірі 3 262 000 грн. /а.с.36/.

Згідно п.2.6.2 договору проценти за користування кредитами, наданими за цим договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору, але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в п.1.1. цього договору.

Процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 25% річних. У разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом або часткою кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником, встановлюється в розмірі 30% річних (п. 2.5, 2.6.2 договору).

Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою (п.2.6.2 договору).

Відповідно п.1.1, враховуючи внесені зміни 01 вересня 2011 року, позичальник зобовязується повернути кредити не пізніше 1 вересня 2012 року та сплатити відсотки за користування кредитами на умовах, передбачених цим договором.

Зобовязання за даним договором було забезпечено договорами поруки укладеними 21 серпня 2009 року з ОСОБА_2 № 210809-П, та 24 грудня 2010 року з ПП «Екосвіт-Ю» № 241210-П /т.І, а.с.43-44, 62-63/.

У подальшому між банком та поручителями укладалося ряд додаткових договорів про зміну основного кредитного договору, якими було збільшено суму ліміту кредитування та кінцевий строк виконання кредитних зобовязань /т.І, а.с.45-51, 64-66/.

Вказані договори поруки набувають чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором. Порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з моменту настання терміну повернення кредитних коштів, згідно з кредитним договором, не предявить вимоги до поручителя (п.6.1, 6.2 договорів поруки від 21 серпня 2009 року та від 24 грудня 2010 року).

У порушення умов договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року, боржник свої зобовязання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 05 травня 2014 року утворилася заборгованість в розмірі 6336321, 47 грн., яка складається з: 3619929, 45 грн. заборгованість за наданим кредитом; 2458582, 07 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 170136, 68 грн. сума інфляційної заборгованості за кредитом; 87673, 27 грн. сума інфляційної заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, що підтверджується відповідними розрахунками /т.І, а.с.38-42/.

У звязку з неналежним виконанням боржником своїх зобовязань за спірним договором банком неодноразово направлялися вимоги поручителям про стягнення заборгованості за кредитним договором починаючи з 03 жовтня 2012 року. Дані вимоги були отримані поручителями, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення з їх підписами /т.І, а.с.52-61, 67-76/.

30 вересня 2010 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 300910-UAH, за умовами якого відповідачу надано споживчий кредит у розмірі 3640000, 00 грн. на споживчі цілі /т.ІІ, а.с.10-14/

У подальшому між сторонами були укладені договори № 1 від 30 березня 2011 року та №2 від29 березня 2012 року про зміну кредитного договору від 30 вересня 2010 року, якими було змінено кінцевий строк виконання кредитних зобовязань /т.ІІ, а.с.17, 20/.

Відповідно п.1.3 плата за користування одержаним кредитом встановлюється у розмірі 22 % річних.

У разі порушення пункту 4.3 цього договору, плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту (його частини) згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником, встановлюється в розмірі 44 % річних, крім періоду з 01 квітня 2011 року по 29 липня 2011 року, в якому встановлюється у розмірі 22 % річних (п.1.4 кредитного договору).

Пунктом 7.1 договору визначено, що нарахування відсотків здійснюється в останній робочий день звітного місяця. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно протягом 5 календарних днів місяця, наступного за звітним.

Остаточний строк погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним та комісій встановлюється до 1 жовтня 2012 року (п.4.3 договору з врахуванням змін від 29 березня 2012 року) /т.ІІ, а.с.20/.

Відповідно п.8.1. договору за несвоєчасне погашення частки одержаного кредиту у відповідності до графіку погашення, а також відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,04%, але не більше подвійної ставки НБУ від суми простроченої заборгованості по кредиту та відсоткам.

У рахунок забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 30 вересня 2010 року були укладені договори поруки з ПП «Компанія Приват-Лекс» за №300910-UAH-П та з ПП «Екосвіт-Ю» за №300910-UAH-П-1, до яких також вносились відповідні зміни щодо розміру річної процентної ставки за договором та кінцевого строку виконання кредитних зобовязань /т.ІІ, а.с.61-64, 66-69/.

У порушення умов кредитного договору від 30 вересня 2010 року, боржник свої зобовязання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 06 травня 2014 року утворилася заборгованість в розмірі 7154335, 60 грн., яка складається з: 3538326, 52 грн. заборгованість за наданим кредитом; 2329963, 77 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 516595, 67 грн. пеня за несвоєчасне погашення часток кредиту; 235364, 09 грн. пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків; 206572, 94 грн. сума інфляції заборгованості за кредитом; 178016, 92 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту; 90313, 73 грн. сума інфляції заборгованості за нарахованими відсотками та 59181, 95 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків, що підтверджується відповідними розрахунками /т.ІІ, а.с.52-60/.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року та кредитним договором від 30 вересня 2010 року у звязку з неналежним їх виконання.Проте з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості у солідарному порядку з позичальника та всіх поручителів колегія суддів не може погодитись, з наступних підстав.

Частинами першою і другою статті 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статей 1, 12 ГПК України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

У справі, яка переглядається, вирішуючи позовні вимоги юридичної особи банку до юридичних осіб боржника та поручителів, а також фізичної особи боржника та поручителя, які виникли з окремих договорів кредиту й поруки та можуть бути самостійними й окремими предметами позову, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, безпідставно прийняв до провадження справу у спорі, що виник між юридичними особами і підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, та розглянув його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року по справі № 6-1472цс16.

Виходячи з того, що суд помилково прийняв до розгляду позовні вимоги про стягнення заборгованості з ПП «Компанія Приват-Лекс» та ПП «Екосвіт-Ю», рішення суду в цій частині на підставі ст. ст. 205, 310 ЦПК України необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити, повідомивши позивача, що розгляд його позовних вимог до даного відповідача віднесено до юрисдикції господарських судів.

В своїй апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що порука за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року припинена та вимоги про стягнення заборгованості з нього за вказаним договором не підлягають задоволенню, проте з даними твердженнями колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ст..628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Нормами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.2 договору поруки № 210809-П від 21 серпня 2009 року, укладеного між банком та ОСОБА_2, визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з моменту настання терміну повернення кредитних коштів не предявить вимоги до поручителів. Відповідно п.1.1 договору від 21 серпня 2009 року кінцевий строк повернення коштів встановлений 01 вересня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду з даними позовними вимогами 06 травня 2014 року /т.І, а.с.78-79/, тобто з дотриманням трирічного строку звернення до поручителів.

Крім того, в матеріалах справи містяться направлені вимоги банком ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в рахунок виконання умов договору поруки. Дані вимоги надсилались відповідачу неодноразово починаючи з 03 жовтня 2012 року та були отримані ним, що підтверджується його підписом у поштовому повідомлені.

Також слід зазначити, що останній платіж в рахунок погашення виниклої заборгованості за кредитним договором була здійснена 02 лютого 2011 року, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості /т.І, а.с.40/.

Отже, враховуючи, що з поручителем ОСОБА_2 було укладено ряд договорів про внесення змін в основне зобовязання з визначення остаточної дати повернення кредитних коштів, колегія суддів приходить до висновку, що строк для предявлення вимоги банком до поручителів слід визначити саме з 01 вересня 2012 року, тому банк звернувся з позовом з дотримання строку визначеного договором поруки.

Щодо тверджень апелянта про пропуск стоку позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року не заслуговують на увагу, оскільки даний спір відносно стягнення заборгованості з основного боржника ПП «компанія Приват-Лекс» підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо дотримання банком строків позовної давності за кредитним договором від 30 вересня 2010 року, слід зазначити що відповідно договору №2 про зміну даного кредитного договору було визначена дата остаточного погашення кредитної заборгованості 01 жовтня 2012 року та було надано додаток №2 графік погашення. Відповідно до даного графіку заборгованість погашається трьома визначеними платежами, перший з яких необхідно внести 29 січня 2012 року. З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду з позовом 13 травня 2014 року, тобто з дотриманням трирічного строку позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України.

Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ПП "Компанія Приват-Лекс", ПП "Екосвіт-Ю", суд першої інстанції правильно виходив з того, що факт підписання ОСОБА_2 кредитних угод свідчить про згоду останнього з їх умовами. Своїм підписом ОСОБА_2 підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування у ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро», в тому числі і про обов'язки позичальника, тип відсоткової ставки, орієнтовну сукупну вартість кредиту та інше.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не звернув уваги на те, що кредитний договір від 30 вересня 2010 року він з позивачем не укладав необґрунтовані та спростовуються змістом його зустрічного позову, в якому ОСОБА_2 підтвердив, що банк надав йому даний кредит, підписавши його з ним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення процесуального та матеріального права є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про закриттям провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» до ПП «Компанія Приват-Лекс», ПП «Екосвіт-Ю».

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року в частині солідарного стягнення з Приватного підприємства «Компанія Приват-Лекс» та Приватного підприємства «Екосвіт-Ю» заборгованості за кредитним договором № 300910-UAH від 30 вересня 2010 року та за Договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт №210809-О від 21 серпня 2009 року скасувати, провадження по справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Городнича В.С.

ОСОБА_4