Ухвала суду № 64251278, 18.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого-судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», поданої представником МатякЗоряною Володимирівною, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Справа № 755/10507/15-ц № апеляційного провадження: №22-ц/796/256/2017Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І. У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № ІБ-672/15 від 20 березня 2015 року.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 20 березня 2015 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків було розглянуто справу і прийнято рішення по справі № ІБ-672/15, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Ідея Банк» та вирішено стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 11 387,58 грн., витрати по оплаті третейського збору в розмірі 95,00 грн. Дане рішення заявник отримав 02 квітня 2015 року, та вважає його незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки справа не підвідомча третейському суду. Посилаючись на зазначені обставини, заявник просила скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № ІБ-672/15 від 20 березня 2015 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року заяву задоволено.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків пусправі № ІБ-672/15 від 20 березня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу (м. Київ, третейський суддя Тропотяга Р.П.) скасовано.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 275 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, представник ПАТ «Ідея Банк» - Матяк З.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 24 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № Л71.188.77191, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 12360 грн.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № ІБ-672/15 від 20 березня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» з ОСОБА_2 стягнуто борг за кредитним договором в розмірі 11 387,58 грн., витрати по оплаті третейського збору в розмірі 95,00 грн.

В обґрунтування вимог про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 березня 2015 року, заявником зазначено, що рішення третейського суду прийнято з порушенням вимог Закону України «Про третейські суди», оскільки суперечить положенням п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди», якими передбачено, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, не підлягають розгляду третейськими судами.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення третейського суду прийнято після внесення змін до Закону України «Про третейські суди», кредитний договір був укладений зі споживачем банківських послуг, предметом спору були правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту, а тому спір не був підвідомчій третейському суду відповідно до закону.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає його законним і обґрунтованим.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам, частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення кредитного договору між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 24 травня 2012 рокута на час розгляду справи Постійно діючим третейським судом при Асоціації Українських банків 20 березня 2015 року, Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Судом першої інстанції було правильно застосовано правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-2074цс15, відповідно до якої у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам, який набрав чинності 12 березня 2011 року, на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів поширюється заборона на спори про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем - споживач.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами, кредит наданий на поточні потреби, а тому відсутні підстави вважати такий споживчим, колегія суддів не приймає до уваги оскільки споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб ( правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1716цс15).

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що укладений між сторонами кредитний договір, за яким ОСОБА_2 отримала кошти на власні побутові потреби є споживчим, а тому правовідносини, що виникли між сторонами кредитного договору, регулюються Законом України « Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 3895 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», оскільки банк, який звернувся до третейського суду, не є споживачем банківських послуг, тому й спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, тому що незалежно від предмета та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» ( правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1716цс15).

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду від 08 листопада 2016 року - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 311, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» - відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: