Ухвала суду № 64240265, 24.01.2017, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3561/16-ц

2/545/135/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2017 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючої судді Путрі О.Г.,

при секретарі - Кузуб Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство « Укрсоцбанк », відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту ,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу авто розподілу з 23.01.2017 рокусуддіПолтавського районного суду Полтавської області Путрі О.Г. передана на розгляд цивільнасправа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство « Укрсоцбанк » , відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту.

23.12.2016 р., 16.01.2017 р. та 20.01.2017 р. на адресу суду надійшли заяви від представника третьої особи ПАТ « Укрсоцбанк » ОСОБА_3 про відвід складу суду та суддям Полтавського районного суду Полтавської області та про направлення справи на розгляд до іншого суду ( а.с. 75,98, 115 ).

До початку зясування обставин у справі суддя Путря О.Г. заявила про самовідвід, посилаючись на те, що відповідач у справі ОСОБА_2 є батьком помічника судді Полтавського районного суду Полтавської області Сарибекян М.С., що може викликати сумнів в неупередженості щодо розгляду вказаного позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України, суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу ( самовідводу ), якщо є обставини, які викликають сумнів в об`активності та неупередженості судді.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав

людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини») і застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»).

Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах «розсудливого спостерігача». В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

В звязку з даними обставинами, з метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в обєктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, на підставі ч.4 ст.20 ЦПК України заявлений по справі самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.20, 23, 24 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву про самовідвід судді Путрі О.Г.по справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство « Укрсоцбанк », відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту.

Направити матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство « Укрсоцбанк », відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту до Октябрського районного суду м. Полтави.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд Полтавської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала в частині задоволеного самовідводу оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_4