Ухвала суду № 64223321, 20.01.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-3665/11

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2017 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М.,

при секретарі Калашніковій Л.Д.,

за участю представника заявника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві скаргу ОСОБА_3, інтереси якої представлені ОСОБА_4, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» (ПАТ «Банк «Демарк»), Подільський районний відділ Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві (надалі Подільський РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві) на дії та рішення державного виконавця Ясінської Катерини Михайлівни, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник, як боржник у виконавчому провадженні, звернувся до Подільського районного суду м.Києва зі скаргою, в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця Подільського РВ ДВС м.Києва Ясінської К.М. з винесення постанови від 10.02.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також скасувати вказану постанову від 10.02.2016 р., винесену у виконавчому провадженні ВП № 34410688 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3665/11, виданого 04.09.2012 р. Подільським районним судом м.Києва на звернення стягнення зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Демарк». Також просить зобов'язати державного виконавця райВДВС винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скарага мотивована тим, що 26.09.2012 року головний державний виконавець відділу ДВС Подільського РУЮ у місті Києві відкрив виконавче провадження за заявою ПАТ "Банк "Демарк" на підставі виконавчого листа № 2-3665/11, виданого 04.09.2012 Подільським районним судом м. Києва, за яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 125-51 від 16.08.06 р. звернуто стягнення на заставне майно: садовий будинок № 100-А, розташований в садовому товаристві "Дружба" по вул. Газопроводній, 5 в м. Києві, земельну ділянку 100-А, для забезпечення стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 165599 доларів СІЛА 86 центів та суму пені по тілу кредиту та відсотками у розмірі 590906,30 грн, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. В супереч вимогам ч. 5 ст. 25, ст. 31 Закону «Про виконавче провадження» дану постанову Скаржнику не надіслано. Про існування виконавчого провадження ОСОБА_3 дізналась 13.07.2016 року, отримавши постанову від 20.05.2016 р. про призначення експерта для участі у кримінальному провадженні. 11.11.2016 р. представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження і виявив ряд постанов, які не доводились до відома ОСОБА_3, в т.ч. і постанова від 10.02.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеня державним виконавцем Ясінською К.М. Стверджує, що дану постанова не відповідає п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий лист, на підставі якого відкрито зазначене виконавче провадження, повинен був повернутий стягувачу тому, що на підставі п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на садовий будинок, що перебуває у власності Скаржника, не може бути звернене стягнення, так як не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави або предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Садовий будинок номер АДРЕСА_1, ня який звернуто стягнення, є єдиним житлом Боржника та використовується Боржником для постійного проживання.

В судовому засіданні представник заявника підтримала скаргу в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в скарзі обставинам. Наполягала, що державним виконавцем порушено при накладенні арешту на майно ОСОБА_3 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Додала, що з матеріалами виконавчого провадження представник ознайомились 11.11.2016 р.

Представник Подільського РВ ДВС м.Києва, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник заінтересованої особи - ПАТ «Банк «Денмарк», будучи повідомленим у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, посилаючись на таке. Як вбачається зі змісту та резолютивної частини скарги, основною її метою є повернення виконавчого листа стягувачу. Однак, оскарження постанови про накладення арешту на майно божника та її скасування не є підставою для повернення виконавчого документа. Якщо боржник не згода з наявністю відкритого виконавчого провадження та має намір зобов'язати державного виконавця повернути виконавчий лист, остання була зобов'язана оскаржувати постанову про відкриття виконавчого провадження, про наявність якого скаржник став обізнаним в липні 2016 р. А тому Банк вважає, що ОСОБА_3 пропустила строк на оскарження. Крім того, вважає скаргу боржника безпідставною, оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачено втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а також не позбавлено права кредитора (стягувача) на пред'явлення виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження, а лише тимчасово заборонено примусово реалізовувати відповідне майно з електронних торгів до закінчення дії мораторію. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не зупиняє дії відповідник положень Закону України ""Про виконавче провадження", зокрема тих, що передбачають порядок та право на пред'явлення виконавчого документу стягувачем, порядок відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника. Примусова реалізація майна боржника є однією із стадій виконавчого провадження, яку в даному випадку заборонено вчиняти державному виконавцеві до закінчення дії мораторію, але це жодним чином свідчить про те, що стягувач позбавлений права на пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження за його заявою. Більш того, зняття арешту з майна та повернення виконавчого листа стягувачу може призвести до незаконного відчуження майна боржником та подальшої втрати кредитором будь - якої можливості на задоволення своїх грошових вимог. Вважає, що звернення до суду зі скаргою щодо повернення виконавчого листа № 2-3665/11 від 04 вересня 2012 року стягувачу, є лише намаганням ОСОБА_3 ухилитись від виконання законного рішення суду та свої зобов'язань.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р. (в редакції Закону, що діяла на час винесення оскаржуваної постанови), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Судом встановлено, що в провадженні Подільського РВ ДВС м.Києва перебуває виконавче провадження ВП № 34410688, відкрите з примусового виконання виконавчого листа № 2-3665/11, виданого 04.09.2012 р. Подільським районним судом м.Києва про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16.08.2016 р. на заставне мано - садовий будинок № АДРЕСА_1, для забезпечення стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 165 599,86 доларів США та суму пені по тілу кредиту та відсоткам у розмірі 590 906,3 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Боржником у даному виконавчому провадженні є ОСОБА_3, стягувачем - ПАТ «Банк «Демарк».

Постановою державного виконавця Поідльського РВ ДВС м.Києва Ясінської К.М. від 10.02.2016 р. накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону та його відчуження, а саме: садовий будинок АДРЕСА_1

Порядок арешту майна, що проводиться державним виконавцем, регламентується ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р. (в редакції Закону, що діяла на час винесення постанови).

Відповідно до ст.57 ч.2 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, державним виконавцем накладений арешт на конкретне майно боржника, на яке звернуто стягнення саме за судовим рішенням.

Незаконність даної постанови державного виконавця заявник, що є боржником у виконавчому провадженні, пов'язує з Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (від 03.06.2014 р. № 1304-VII).

Відповідно до п.1 п.п.1 даного Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Між тим поняття «мораторій» визначається у чинному законодавстві як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч. 1 ст.263 ЦК України). Тим самим, мораторієм є тимчасове зупинення настання певних юридичних наслідків (виникнення чи припинення прав чи обовязків). Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є тимчасовою та повязується із скасувальною обставиною, що визначена у ч.3 Закону. Зазначеним Законом не визначено підстави відмови у захисті права внаслідок поширення дії Закону на правовідносини сторін, а лише передбачено у майбутньому створення сприятливих умов для боржників щодо їх зобов'язань перед кредиторами.

Верховний Суд України у справі №6-333цс15 від 10 червня 2015 року визначив, що мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений вказаним вище Законом, не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Таким чином, до закінчення дії мораторію, встановленого даним Законом, державним виконавцем не може бути примусово реалізоване відповідне майно, але ніяким чином не зупиняє обов'язку державного виконавця щодо проведення виконавчих дій, встановлених Законом України ""Про виконавче провадження".

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що дії державного виконавця Подільського РВ ДВС м.Києва Ясінської К.М. при винесенні постанови про арешт майна боржника від 10.02.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 24410688 відповідають вимогам чинного законодавства

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.

Суд також вважає безпідставною посилання представника заявника на необхідність повернення вищевказаного виконавчого листа на підставі ст.47 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999 р., що діяла на час звернення заявника до суду), оскільки даною правовою нормою встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, в разі, наявної встановленої законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, але за умови, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Крім того, статтею 12 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження право на заявлення клопотань під час виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник, як сторона виконавчого провадження, не звертався до державного виконавця з заявою (клопотанням) про повернення виконавчого листа № 2-3665/11, виданого 04.09.2012 р. Подільським районним судом м.Києва на звернення стягнення зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Демарк», в зв'язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Тому вимоги заявника щодо визнання незаконними дій і скасуваня постанови від 10.02.2016 р. та зобов'язання до повернення виконавчого листа є безпідставними та такими, що не грунтуються на законі, оскільки оскаржуване рішення та дії державного виконавця було прийнято та вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження, а права та свободи заявника не було порушено.

При призначенні вищевказаної скарги до розгляду, суд виходив з того, що заявником не пропущений строк на подання скарги, оскільки скарга подана до суду через пошту 21.11.2016 р. - протягом 10 днів з часу ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. В зв'язку з чим, суд не приймає до уваги заперечення представника заінтересованої особа ПАТ «Денмарк» в частині того, що заявником пропущений строк на оскарження.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені скарги ОСОБА_3, оскільки її вимоги не засновані на законі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 12, 30, 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р., ст.6 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст.383, 384, 386, 387 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_3, інтереси якої представлені ОСОБА_4, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк, Подільський районний відділ Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві на дії та рішення державного виконавця Ясінської Катерини Михайлівни - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва з подачею апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набуває законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяН. М. Ларіонова