Рішення № 6419306, 26.12.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 31/14926.12.08 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Васильківський шкірзавод", м. Васильків Київської області

ДоНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

Третя особаАкціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ Провизнання векселів такими, що не підлягають оплаті Судді: Н.І. Качан (головуючий)

Т.М.Ващенко,

М.М.Нарольський

Представники сторін та представник, які приймали участь у розгляді спору:

Від прокуратуриНекрасов О.М.

Від позивачаКузьменко А.М. -пред. по довір., Лабунська М.П. - пред. по довір.

Від відповідача Кость І.Ю.- пред. по довір. Від третьої особи Сироїд А.В. - пред. по довір. Від ДВСБобій В.О. НотаріусСидоренко А.В. приватний нотаріус ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачем подано позов про визнання 12-ти векселів такими, що не мають вексельної сили та не підлягають оплаті, визнання недійсними протестів векселів вчинених 12.10.1999р. та виконавчих написів на них від 26 жовтня 2007р., такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою суду від 14.03.2008р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.04.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2008р. розгляд справи було відкладено на 24.04.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2008р. було зупинено провадженні у справі до вирішення пов'язаної з нею справи Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2008р. задоволено клопотання позивача, поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд спору на 18.06.2008р.

У судовому засіданні 18.06.2008р. було оголошено перерву до 23.06.2008р., в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.06.2008р. продовжено термін розгляду спору та перенесено наступне судове засідання на 27.08.2008р.

Ухвалою суду від 25.06.2008р. вжито заходи до забезпечення позову та зупинено стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Васильківський шкірзавод" (ЄДРПОУ 00307862, що знаходиться за адресою: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 74.) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(Код ЄДРПОУ 20077720, що знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) за виконавчими написами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округ Сидоренка А.В. зареєстрованих в реєстрі за №№ 5116, 5117, 5118, 5119, 5120, 5121, 5122, 5123, 5124, 5125, 5126, 5127 від 26 жовтня 2007 року, що вчинені, як несплата в строк заборгованості за простими векселями: № 3219940193 від 12.10.1999 року; № 3219940194 від 12.10.1999 року; № 3219940195 від 12.10.1999 року; № 3219940196 від 12.10.1999 року; № 3219940197 від 12.10.1999 року; № 3219940198 від 12.10.1999 року; № 3219940199 від 12.10.1999 року; №3219940200 від 12.10.1999 року; № 3219940201 від 12.10.1999 року; № 3219940202 від 12.10.1999 року; № 3219940203 від 12.10.1999 року; № 3219940204 від 12.10.1999 року.

27.08.2008р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення колегіального розгляду справи, у зв'язку з чим матеріали справи були передані керівництву суду.

Ухвалою від 29.08.2008р. В.о. Голови Господарського суду міста Києва Л.Б. Іванової, клопотання про призначення колегіального розгляду справи задоволене, справу № 31/149 було передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: Качан Н.І. (головуючий), Ващенко Т.М., Нарольський М.М.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.09.2008р. розгляд справи відкладено на 09.10.2008р., на 14.11.2008р., на 28.11.2008р., на 11.12.2008р, на 15.12.2008р., 26.12.2008р.

У судовому засіданні 26.12.2008р. розгляд спору продовжено та оголошено повний текст рішення.

Заявлені позовні вимоги Позивач мотивував тим, що у жовтні 2007р. Васильківською міською державною нотаріальною конторою за заявою Відповідача було вчинено протести про несплату векселів, емітованих Позивачем. На підставі вказаних протестів у січні 2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчі написи на цих векселях на загальну суму 30 млн. грн.

На думку Позивача, вказані векселі є такими, що емітовані з порушенням норм чинного на той час законодавства України. Зокрема, на вексельних бланках оспорюваних векселів відсутні зазначення тиражу та місця випуску векселів, а в самих векселях не вказано в установленому порядку строку платежу. Спірні векселі було підписано головою правління Позивача ОСОБА_1, який, згідно Статуту Позивача у редакції, чинній на момент випуску векселів, Положення "Про правління ВАТ "Васильківський шкірзавод" та особистого Трудового контракту не мав повноважень щодо підписання таких векселів.

Векселі було емітовано Позивачем з метою оплати за придбання інших векселів у третьої особи, проте згідно чинного на той час законодавства векселі могли бути емітовані лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи або надані послуги.

Протести про несплату векселів, позивач вважає, було вчинено державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори з порушенням зазначених вимог, зокрема, повідомленні про здійснення оплати векселів не відповідало вимогам чинного законодавства України. А виконавчий напис нотаріуса на векселях за твердженням Позивача було вчинено з порушенням законодавства, а саме: зазначений напис розміщено на спеціальному бланку, який належним чином не був прикріплений до бланку векселя. Під час огляду оригіналів векселів ці доводи позивача не підтвердилися.

У зв'язку з цим, Позивач просив суд визнати векселі на загальну суму 30 млн. грн., емітовані Позивачем, такими, що не мають вексельної сили та не підлягають оплаті, визнати недійсними протести вказаних векселів, а також визнати виконавчі написи приватного нотаріуса (Сидоренка А. В.) щодо стягнення недоплаченої у строк заборгованості за вказаними векселями такими, що не підлягають виконанню повністю.

В судовому засіданні представник Позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

У процесі розгляду справи Позивачем у порядку ст. 22 ГПК України було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, та доповнення до позову у яких Позивач просив суд визнати недійсними протести векселів, здійснені державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори, визнати векселі, емітовані Позивачем на суму 30 млн. гривень, такими, що не мають вексельної сили та не підлягають оплаті, визнати такими, що не підлягають виконанню повністю, виконавчі написи приватного нотаріуса Сидоренка А.В. щодо стягнення несплаченої у строк заборгованості за переліченими 12 векселями.

Відповідач позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та доповнень щодо підстав позову не визнав та у порядку ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву Відповідач вказав на те, що він є законним векселедержателем векселів, отриманих від Акціонерного банку «Укргазбанк», на підставі договору про довірче управління цінними паперами.

На думку Відповідача, спірні векселі на момент їх видачі відповідали всім вимогам чинного законодавства України. Відсутність певних відомостей, на які вказується у позові вважає згідно законодавства не є підставою для визнання цих векселів такими, що не підлягають оплаті.

Дії голови правління Позивача Гуцала В. Л. щодо підписання векселів вважає були у подальшому схвалені Позивачем як юридичною особою шляхом передачі зазначених векселів на користь Акціонерного банку «Укргазбанк» та підписання відповідних актів приймання-передачі векселів. У жовтні 2007 р. кожен з 12-ти векселів було опротестовано у неплатежі в установленому порядку в державній нотаріальній конторі. У подальшому по кожному з опротестованих векселів було вчинено виконавчі написи нотаріуса відповідно до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Таким чином, Відповідач вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У процесі розгляду справи Відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності при вирішенні спору, у якому просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку.

Крім того, відповідач заявляв клопотання щодо додаткового дослідження доказів зібраних по справі, зокрема, відомостей звітів про фінансові результати діяльності підприємства позивача за період з 2002 року по 2008 рік та балансів за той же період. Особливу увагу суду, звернув на необхідність залучення в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1.

Зазначені клопотання відповідача розглядались судом під час судових засідань. Більшість з них визнана судом не обґрунтованими та залишено без задоволення.

Третя особа у своїх письмових поясненнях підтримав правову позицію Відповідача, зазначену у відзиві на позовну заяву, та вважає векселі такими, що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а дії органів нотаріату щодо вчинення протесту у неплатежі векселів та виконавчих написів нотаріуса визнав такими, що відповідали встановленому порядку вчинення таких дій. З огляду на це, третя особа вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Прокуратура міста Києва, у письмових поясненнях по справі зазначила про необґрунтованість позовних вимог Позивача та вважала їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірні векселі відповідали вимогам чинного законодавства, а тому дії нотаріуса були правомірними та вчинялися у повній відповідності з вимогами діючого на той час законодавства.

До матеріалів справи залучені письмові пояснення приватного нотаріуса від 16.04.2008р.

У залі судового засідання за участю представників сторін проведено огляд оригіналів векселів , які були представлені представником державної виконавчої служби на виконання ухвали суду та знаходяться у зупинених виконавчих провадженнях.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи та проводилася фіксація процесу за допомогою технічних засобів, якими засвідчено здійснення учасниками господарського процесу процесуальних дій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу та осіб, які запрошувались для надання пояснень і відповідей на питання суду, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 1999 р. між Позивачем та третьою особою було укладено Договір №075-Т купівлі-продажу цінних паперів (надалі - «Договір», копія якого є у матеріалах справи). Відповідно до п. 1.1. Договору третя особа прийняла на себе зобов'язання передати Позивачу у власність Векселі, емітовані Закритим акціонерним товариством «Барі»за №3001312739, №3001312740, №3001312743, №3001312744, №№3001312745-3001312755 у кількості 12 шт. загальної номінальної вартості 30 млн. грн.

12 жовтня 1999 р. між Позивачем та третьою особою було укладено Додаткову угоду до Договору, якою сторони погодили проведення розрахунку шляхом передачі Позивачем третій особі векселів, емітованих Позивачем за №№3219940193-3219940204 на загальну суму 30 млн. грн. з датою погашення 08.10.2007р. Зазначені векселі було складено головою правління Позивача ОСОБА_1 та передано Позивачем третій особі згідно Акту №2 прийому-передачі до Договору від 12.10.1999 р. (копія знаходиться у матеріалах справи).

09.10.2007 р. державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Нещасною Т. М. було направлено на адресу Позивача письмове повідомлення, яким вимагалося від Позивача у строк до 10.10.2007 р. здійснити оплату векселів або повідомити про причину несплати векселів.

10 жовтня 2007 р. державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Нещасною Т. М. за заявою Відповідача було вчинено протести про несплату векселів (копії протестів є у матеріалах справи).

26 жовтня 2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А. В. було вчинено виконавчі написи щодо стягнення з Позивача заборгованості за векселями, на користь Відповідача (копії відповідних виконавчих написів, зареєстрованих у реєстрі за №№5116-5127 є у матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників осіб, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», який був чинним на момент видання оспорюваних векселів, векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Таким чином, відповідно до положень вищевказаного закону, на підставі векселя та дій, пов'язаних з його видачею, у певної особи (векселедавця) виникають відповідні обов'язки перед іншою особою (векселедержателем/власником векселя).

Відповідно до норм ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР , який був чинним на момент видачі оспорюваних векселів, вексель, на підставі якого у особи-векселедавця виникли певні обов'язки перед іншою особою (векселедержателем/власником векселя) визнавався односторонньою угодою.

З огляду на це, на вексель як на угоду поширювалися всі вимоги ЦК УРСР стосовно дійсності угод, а також положення стосовно визнання таких угод недійсними (нікчемними).

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Станом на момент видачі спірних векселів порядок здійснення вексельного обігу в Україні, в тому числі, порядок оформлення векселів, регулювався нормами, Положення про переказний і простий вексель, затвердженого постановою Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів СРСР від 07.08.1937 р. №104/1341 (надалі -«Положення»), Правилами виготовлення і використання вексельних бланків, затвердженими спільною постановою Кабінету Міністрів України, Правилами Національного банку України від 10.09.1992 р. №528 (надалі - «Правила») та Положеннями про операції з векселями.

Відповідно до норм Правил векселі в Україні станом на момент складання оспорюваних векселів підлягали складанню на спеціальних вексельних бланках. Пунктом 4 розділу І Правил встановлювалися вимоги щодо таких вексельних бланків, відповідно до яких вексельні бланки повинні були містити наступні вихідні дані: повну, скорочену або умовну назву поліграфічного підприємства-виробника; місце і рік випуску; номер замовлення; тираж.

Вимоги до змісту та обов'язкові реквізити простого векселя станом на момент складання оспорюваних векселів містилися у п. 75 Положення, відповідно до якого простий вексель повинен містити наступні реквізити: найменування "вексель", яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений; просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; зазначення дати і місця складання векселя; підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Згідно з п. 76 Положення документ, у якому відсутній який-небудь з реквізитів, вказаних у попередній статті, не має сили простого векселя.

Вексельні бланки, на яких було вчинено оспорювані векселі, не містять у собі всіх обов'язкових вимог, визначених Правилами, а саме: на зазначених вексельних бланках відсутні будь-які дані щодо місця їх випуску та тиражу, було зазначено не повну назву первісного векселедержателя АБ «Укргазбанк», зокрема не зазначено організаційно-правової форми.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та наявних у ній доказів, зокрема, Додаткової угоди, спірні векселі було емітовано Позивачем з метою здійснення розрахунків за придбання інших векселів, тобто, відповідно до ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»- придбання цінних паперів.

Проте, згідно з нормами абзацу 3 пункту 1 розділу II Правил векселі могли видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України. Будь-яких інших підстав для видання векселів чинним на момент емісії векселів законодавством України не передбачалося.

Норми Правил, а також інших нормативно-правових актів, якими на момент емісії векселів регулювалися порядок та підстави видачі векселів, не містять у собі визначення поняття «продукції». Інші нормативно-правові акти України, що діяли на момент емісії векселів, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів», Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення»від 08.04.1993 р. №30-93, визначали поняття «продукція» як будь-які вироби, роботи чи послуги, науково-технічну продукцію, продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання.

Таким чином, станом на момент емісії оспорюваних векселів векселі взагалі відповідно до норм чинного на той час законодавства не відносилися та не могли бути віднесені до продукції, робіт або послуг. А тому, векселі ЗАТ «Барі», розрахунок за придбання яких було здійснено Позивачем шляхом емісії векселів, не могли бути придбані Позивачем у третьої особи шляхом здійснення випуску інших векселів з метою розрахунку ними за придбані векселі ЗАТ «Барі».

З огляду на ці обставини, суд приходить до висновку про те, що спірні векселі були видані Позивачем з порушенням вимог чинного на момент їх видачі законодавства, а саме: п. 4 розділу І та п. 1 розділу II Правил.

Також судом встановлено, що з текстів оспорюваних векселів випливає, що від імені векселедавця ВАТ «Васильківський шкірзавод», останні були підписані Головою правління ВАТ «Васильківський шкірзавод»ОСОБА_1. Зі змісту спірних векселів, а саме, назв трасанта та векселедержателя, сум платежу за векселями, дати складення векселів та вчинюваних на той час позивачем правочинів, згідно даних бухгалтерського обліку товариства, зокрема звітів та балансів, випливає, що голова правління ОСОБА_1 підписав та видав вказані векселі від імені ВАТ «Васильківський шкірзавод»в оплату векселів ЗАТ «Барі»придбаних у Акціонерного банку «Укргазбанк»згідно договору купівлі продажу цінних паперів №075-Т від 12.10.1999 року на загальну суму 30 млн. грн.

Вказані дії суперечили положенням діючого на той час Статуту товариства та положенням чинного на момент емісії спірних векселів законодавства України.

Згідно ч. 3 ст. 47 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, що діяла на момент емісії спірних векселів), правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради).

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, що діяла на момент емісії спірних векселів), правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент емісії спірних векселів), до компетенції загальних зборів належить: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства; в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради); г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України "Про господарські товариства", статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів, окрім питань віднесених до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Відповідно до п. 8.2.4. Статуту ВАТ «Васильківський шкірзавод»в редакції від 25.12.1998 року до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів належало затвердження договорів /угод/ укладених на суму, що перевищує 75 % статутного фонду Товариства. Статутний фонд Товариства на момент емісії спірних векселів становив 903 225 гривень 70 копійок. Договір купівлі продажу цінних паперів №075-Т від 12.10.1999 року на загальну суму 30 млн. грн., а також дії щодо емісії спірних векселів не були затверджені Загальними зборами акціонерів товариства. Крім того, Голова правління не вносив такого роду питання до порядку денного Загальних зборів акціонерів товариства, що підтверджує доводи Позивача про перевищення повноважень наданих, Статутом ВАТ "Васильківський шкірзавод", голові правління товариства - ОСОБА_1. при підписанні вказаного договору, та відповідно, і про перевищення повноважень щодо емісії спірних векселів.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту ВАТ "Васильківський шкірзавод", до компетенції Спостережної Ради Товариства зокрема відносяться: затвердження правил, процедур і інших внутрішніх документів Товариства; визначення умов та затвердження трудового контракту з Головою Правління Товариства; приймає рішення про укладення договору, контрактів про покупку, продажу, поставках, передачі в оренду або заставу майна, одержання і надання позики (кредитів); затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку, Положень про органи управління Товариством; проводить попередню експертизу проектів, запропонованих Товариством для реалізації та інше. Голова Спостережної Ради від імені Товариства підписує з головою і членами Правління трудові договори (контракти).

Відповідно до п 2.1.11 Трудового контракту з Головою правління Товариства від 22 квітня 1999 року, Голова Правління Товариства зобовязаний погоджувати з Спостережною радою укладання будь-яких господарських договорів на суму, що перевищує 75 % статутного фонду Товариства.

Відповідно до абз. 1 п. 3.3 Положення про Правління ВАТ "Васильківський шкірзавод", затвердженого Спостережною Радою Товариства Протоколом №2 від 20 травня 1999 року, Голова Правління Товариства, зобовязаний діяти в межах компетенції, яки надана йому Статутом, Загальними зборами акціонерів та Спостережною радою Товариства.

Відповідно до абз. 4 п. 3.3 Положення про Правління ВАТ "Васильківський шкірзавод", Голова Правління Товариства зобовязаний погоджувати з Спостережною радою укладання будь-яких господарських договорів на суму, що перевищує 75 % статутного фонду Товариства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Голова Правління ВАТ "Васильківський шкірзавод" ОСОБА_1 при підписанні вказаного договору та відповідно емісії спірних векселів перевищив повноваження наданих останньому діючим Статутом, Положенням про Правління ВАТ "Васильківський шкірзавод" та Трудовим Контрактом.

Згідно ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою.

Оскільки такі векселі видано з порушенням норм чинного на момент їх видачі законодавства, зазначені векселі підлягають визнанню їх недійсними, тобто такими, що не мають вексельної сили та не підлягають оплаті, на підставі ст. 48 ЦК УРСР. А отже, позовні вимоги Позивача у цій частині суд визнає такими, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог Позивача в частині визнання недійсними протестів векселів та визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню повністю, суд приходить до висновку про те, що зазначені вимоги Позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи оспорювані векселі видавалися Позивачем на користь прямо визначеної у таких векселях особи, а саме, Акціонерного банку «Укргазбанк».

Відповідно до п. 75 Положення визначення особи, на користь якої має бути здійснено платіж за векселем, є одним з обов'язкових реквізитів простого векселя.

Таким чином, відповідно до вимог зазначеного п. 75 законним векселедержателем та власником векселю на момент видачі такого векселю була саме третя особа Акціонерний банк «Укргазбанк».

Відповідно до вимог п.п. 11-13, 77 Положення право вимоги за простим векселем могло бути передано від векселедержателя (власника векселю) третій особі шляхом вчинення індосаменту.

Пунктами 12-13 Положення встановлено обов'язкові вимоги до порядку оформлення індосаменту, згідно яких індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. Індосамент має бути написаний на векселі або на приєднаному до нього аркуші (додатковий аркуш). Він повинен бути підписаний індосантом.

Таким чином, передача емітованих Позивачем векселів, у яких векселедержателем (власником векселя) було визначено Акціонерний банк «Укргазбанк», могла бути здійснено ним на користь будь-якої іншої особи, зокрема і Відповідача, шляхом вчинення на векселях або на приєднаних до них аркушах відповідних індосаментів в установленому порядку.

Порядок вчинення протестів векселів в Україні регламентується розділом 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 (надалі -«Інструкція»).

Судом приймаються до уваги, заперечення та доводи наведені відповідачем та третьою особою, які підкріплюються посиланням на матеріали судової практики, наприклад, пов'язані з результатами розгляду справ щодо виконання зобовязань за векселями та вказують на дотримання сторонами правил виготовлення і використання вексельних бланків.

Відповідно до норм п. 294 Інструкції протести векселів про несплату, неакцепт, не датування акцепту, вчиняються нотаріусами відповідно до законодавства України про обіг векселів. Відповідно до норм зазначеної Інструкції протести векселів про несплату підлягають вчиненню нотаріусами щодо векселів, оформлених у відповідності до норм чинного законодавства України.

Ст. 49 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо її вчинення суперечить Закону.

Згідно з п. 298 Інструкції у день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє платнику або доміциліанту (особі, яка оплачує доміцильований вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя, у якій зазначає про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя.

У матеріалах справи знаходиться письмове повідомлення державного нотаріуса Васильківської міської державної нотаріальної контори Нещасною Т. М. від 09.10.2007р. на адресу Позивача, яким вимагалося від Позивача у строк до 10.10.2007р. здійснити оплату векселів або повідомити про причину несплати векселів.

Проте, у зазначеному повідомленні нотаріусом не зазначено всіх обов'язкових згідно законодавства реквізитів векселів, що опротестовуються, а саме: не вказано дату видачі векселів та емітента векселів. З огляду на це, з тексту письмового повідомлення неможливо однозначно ідентифікувати векселі, протести яких вчинялися нотаріусом. Наведені факти та обставини підлягають дослідженню за встановленою підсудністю.

Як вбачається з матеріалів справи, на бланках векселя відсутні будь-які індосаменти щодо передачі векселів від третьої особи на користь Відповідача. Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Такий чином, нотаріус, при вирішенні питання про вчинення протесту векселів, зобовязаний був встановити законність набуття векселів Відповідачам, зокрема, встановити правові підстави набуття право власності на вексель та визначитись зі статусом учасників вексельного обігу.

Зазначений висновок поділяється також Верховним Судом України, який у постанові від 12.06.2007 р. №12/293 зазначив про те, що для вирішення питання про безперервність та законність ряду індосаментів слід перевірити дотримання вимог Глави II Уніфікованого закону при передачі векселю, надати правову кваліфікацію вчиненому на векселі бланковому індосаменту, вирішити питання про законність утримання векселя.

З огляду на ці обставини, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів вчинення у встановлений спосіб будь-яких індосаментів третьою особою на користь Відповідача, безперервність ряду індосаментів та правомірність і законність вимог Відповідача за векселями, емітованими Позивачем, є сумнівною та не підтверджується в належному порядку зібраними доказами по даній справі.

Щодо дій державного нотаріуса Васильківської міської державної нотаріальної контори Нещасною Т. М. про вчинення протестів векселів, емітованих Позивачем, не можуть бути належним чином досліджені та вирішені в даному господарському судовому провадженні, і відповідно не можуть бути визнані такими, що вчинені відповідно до норм чинного законодавства України та у встановлений спосіб.

Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням того, що самі векселі було емітовано з порушенням норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що протести векселів також потребують належного додаткового аналізу та дослідження (зокрема визначення субєктів правовідносин чи виконання вексельних зобов'язань та відповідним оформленням спорів за підсудністю).

Згідно п. 302 Інструкції вексель, опротестований нотаріусом у неплатежу, є підставою для вчинення на ньому виконавчого напису в порядку пункту 293 цієї Інструкції.

Таким чином, оскільки векселі, за вищезазначених причин, є недійсними, то подальше вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренка А. В. виконавчих написів про стягнення заборгованості за такими векселями, також є підстави дослідити, перевіривши дійсність виконавчого провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи зібрані у справі докази у порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, Господарський суд міста Києва вважає, що вони вказують на наявність у Позивача підстав для звернення до суду за захистом свого порушеного права власності, оскільки здійснення стягнення заборгованості за оспорюваними векселями, емісію яких було здійснено з порушенням норм законодавства, порушує його права та законні інтереси як власника грошових коштів.

Заслуговує на увагу суду твердження Відповідача та третьої особи про необхідність застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України. Проте, суд не погоджується з наведеними доводами, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично про порушення свого права Позивачу стало відомо у січні 2008 р. після того, як органами державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження зі стягнення заборгованості за оспорюваними векселями.

Таким чином, визначений законом строк позовної давності фактично Позивачем не пропущений, а підстав для визнання його таким у суду немає, оскільки докази зворотного сторонами у справі до суду не надавалися, і у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги визнаються частково обґрунтованими і порушене право позивача підлягає захисту судом відповідно до ст.ст. 15-16 ЦК України.

Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, які відшкодовуються за рахунок сторін порівну (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 48 ЦК УРСР, ст.ст. 15, 16, 261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17, 43, 44, 49, 68, 80-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати векселі №№ 3219940193 від 12.10.1999 року; № 3219940194 від 12.10.1999 року; № 3219940195 від 12.10.1999 року; № 3219940196 від 12.10.1999 року; № 3219940197 від 12.10.1999 року; № 3219940198 від 12.10.1999 року; № 3219940199 від 12.10.1999 року; №3219940200 від 12.10.1999 року; № 3219940201 від 12.10.1999 року; № 3219940202 від 12.10.1999 року; № 3219940203 від 12.10.1999 року; № 3219940204 від 12.10.1999 року, на загальну суму 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень, емітовані, згідно даних зазначених у вексельних бланках, Відкритим акціонерним товариством «Васильківський шкірзавод» (08600, м. Васильків Київської області, вул. Володимирська, 74; ідентифікаційний код 00307862) такими, що не мають вексельної сили та не підлягають оплаті.

3.В решті вимог позову даної господарсько-судової справи припинити провадження.

4.Стягнути з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод» (08600, м. Васильків Київської області, вул. Володимирська, 74; ідентифікаційний код 00307862) 127(сто двадцять сім) гривень державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Скасувати Ухвалу суду (суддя Качан Н.І.) від 25.06.2008р. про вжиття заходів забезпечення позову в зв'язку прийняттям судом даного рішення.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддіН.І. Качан (головуючий)

Т.М. Ващенко

М.М. Нарольський

Дата підписання рішення та вручення повного тексту сторонам 26 грудня 2008 року.