Ухвала суду № 64187819, 20.01.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

20.01.2017 Справа №607/14387/16-ц

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Першої тернопільської державної нотаріальної контори, Другої тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права на спадщину за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до Першої тернопільської державної нотаріальної контори, Другої тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідченого 30 червня 2015 року № 1-559 державним нотаріусом Другої тернопільської державної нотаріальної контори; визнання за позивачем права на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити відомості, передбачені пунктами 1 7 частини другої зазначеної статті, та відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Зазначена позовна заява не відповідає вказаним вимогам, оскільки:

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог. Однак зміст позовних вимог ОСОБА_1 є неконкретизованим, оскільки позивачами не вказано на яке саме майно, що входить до складу спадщини, позивач просить визнати право власності.

Окрім того, позивачем заявлено дві вимоги: 1) немайнового характеру визнання заповіту недійсним; 2) майнового характеру визнання права власності на спадщину за законом.

При цьому, в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві не вказано ціни позову, хоч заявлено вимогу майнового характеру.

Відповідно до п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна; в позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна. Згідно п. 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до п.п. 2, 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551 гривня 20 копійок); за подання позивачем фізичною особою або фізичною особою-підприємцемпозовної заяви майнового характеру, ставки судового збору встановлюються в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551 гривня 20 копійок) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (6890 гривень).

Вартості майна (дійсної вартості нерухомого майна), яке водить до складу спадщини та на яке позивач просить визнати право власності, та відповідних доказів на підтвердження їх розміру в позовній заяві не зазначено.

До позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору в сумі 551,20 гривень, що відповідає розміру судового збору за вимогу немайнового характеру.

Разом з тим, судовий збір за вимогу майнового характеру при пред'явленні зазначеного позову позивачем ОСОБА_1 сплачено не було.

З цих підстав ухвалою судді від 20 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до Першої тернопільської державної нотаріальної контори, Другої тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права на спадщину за законом залишено без руху і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків. Строк для усунення недоліків судом визначено терміном пять днів із дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали судді від 20 грудня 2016 року про залишення позовної заяви без руху позивач ОСОБА_1 отримала особисто 06 січня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак у зазначений в ухвалі строк недоліки позивачем усунені не були.

З цих підстав, беручи до уваги, що недоліки, про необхідність усунення яких зазначено в ухвалі від 20 грудня 2016 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Першої тернопільської державної нотаріальної контори, Другої тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права на спадщину за законом без руху позивачем не виправлені, позовна заява відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 121 ЦПК України підлягає поверненню позивачу з правом її повторного звернення до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ч.ч. 2, 4, 5 ст.121, ст. 210, п. 3 ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 294, ст. 296 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Першої тернопільської державної нотаріальної контори, Другої тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права на спадщину за законом вважати неподаною, та повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддяОСОБА_4