Рішення № 6418091, 04.09.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2009 р.Справа № 12/14-1376 (16/9-180)(13/14-296) Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-КЕРАМІКА", вул. Збаразька, 18, м. Тернопіль

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1 - фізична особа - підприємець

Відповідача: не зявилися

Суть справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Тернопіль звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-КЕРАМІКА", м. Тернопіль, про стягнення 6000грн.00коп. боргу, 2183грн.34коп. втрат від інфляції та 180грн.00коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23 лютого 2007 року у справі №13/14-296 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-КЕРАМІКА", вул. Збаразька, 18, м. Тернопіль на користь позивача 6000 грн. боргу, 2183,34 грн. інфляції, 180 грн. 3% річних, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 липня 2007 року вказане рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 лютого 2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 липня 2007 року скасовано, справу № 13/14-296 скеровано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17 січня 2008 року суддя Хома С.О. прийняла до свого провадження матеріали справи №13/14-296, присвоївши справі номер 16/9-180(13/14-296).

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Тернопільської області від 15 липня 2009 року справу №16/9-180(13/14296) для подальшого розгляду по суті передано судді Френдій Н.А.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17 липня 2009 року суддя Френдій Н.А. матеріали справи №16/9-180(13/14-296) прийняла до свого провадження, присвоївши справі номер 12/14-1376(16/9-180(13/14-296)).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на невиконання відповідачем умов укладеного договору на надання юридичних послуг від 01.09.2003р., зокрема, нездійснення останнім оплати наданих позивачем юридичних послуг, що є порушенням статті 526 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов (наданому на виконання ухвали господарського суду Тернопільської області від 12.02.2007р. у справі №13/14-296 (а.с. 24)) проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідачем повністю виконані зобовязання по оплаті наданих послуг, оскільки платіжним дорученням №414 від 05 травня 2005 р. заборгованість, що виникла згідно договору від 01 вересня 2003 р. була повністю погашена, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги незаконними та безпідставними. З метою належного обґрунтування своїх доводів, відповідачем було подано аудиторський висновок № 1485 від 19.06.07р. за результатами дослідження господарських взаємовідносин ТОВ "Торгова група "АРС-Кераміка" з СПД ОСОБА_1 за період з 01.09.2003р. по 31.05.2007р., зі змісту якого випливає, що станом на 31 березня 2007 року заборгованість ТОВ "Торгова група "АРС-Кераміка" перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 становить 300,00 грн. за договором про надання юридичних послуг від 02.09.2004р., інших фінансових заборгованостей між сторонами згідно представлених документів не встановлено. Згодом, у відзиві на позов (а.с.131), наданому на виконання ухвали господарського суду Тернопільської області від 16.03.2008р. у справі №16/9-180(13/14-296), заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що акт здавання приймання виконаних робіт від 31.10.2003р. не може вважатися належним та допустимим доказом надання послуг у розумінні ст. 34 ГПК України через відсутність у ньому змісту та обсягу виконаної позивачем правової роботи, а також через відсутність у ньому відомостей де і коли саме надавалися юридичні послуги, що є порушенням ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також додав, що за період 2003-2007 років відповідачем всього було сплачено позивачу 17000,00грн. за надані юридичні послуги згідно договорів, які зазначені в аудиторському висновку (в тому числі і по договору про надання юридичних послуг від 01.09.2003р. в сумі 6000,00грн.), оплату при цьому проведено єдиною сумою згідно платіжного доручення від 05.05.2005р. №414, однак в призначенні платежу помилково зазначено "Оплата юридичних послуг згідно договору від 01.01.2005р.", оскільки такого договору між сторонами укладено не було і будь-яких документів, які б підтверджували його виконання відсутні.

Позивач у поясненні (а.с. 138-140) вважає доводи відповідача такими, що не відповідають нормам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, оскільки, на її думку, акт здавання - приймання виконаних робіт від 31.10.2003р. відповідає всім вимогам, які передбачені для складання первинних бухгалтерських документів (містить всі необхідні реквізити) ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який до того ж не є актом цивільного законодавства, який регулює відносини, що склалися між сторонами у звязку із укладенням та виконанням договору на надання юридичних послуг, а питання щодо ведення сторонами бухгалтерського обліку господарських операцій не є предметом розгляду даної справи. Також додала, що предметом дослідження аудитора в долученому відповідачем аудиторському висновку був в тому числі і акт здавання приймання виконаних робіт від 31.10.2003р., що підтверджує його відповідність нормам чинного законодавства та належність, допустимість та правильність його відображення саме у такій формі у бухгалтерському обліку відповідача. Крім того, зауважила, що в господарському суді Тернопільської області ухвалою від 02.08.2007р. порушено провадження у справі №7/126-3407 за позовом ТОВ "Торгова група "АРС-КЕРАМІКА" до СПД ОСОБА_1 зокрема, про стягнення з останньої коштів в сумі 1700,00грн., перерахованих платіжним дорученням №414 від 05.05.2005р., як таких, що помилково сплачені і безпідставно отримані.

Відповідач у відзиві на позов від 17.08.2009р. та його повноважні представники в судових засіданнях 03.08.2009р. та 17.08.2009р. проти позову заперечили, посилаючись на те, що позивачем згідно спірного договору юридичні послуги відповідачу не надавалися взагалі, стверджуючи, що: оскільки договір на надання юридичних послуг від 01.09.2003р. з терміном дії до 31.10.2003р. укладений під час дії ЦК УРР, то своєю правовою природою спірний договір містить ознаки договору підряду та договору побутового замовлення як різновиду останнього, а тому, виходячи зі змісту ст. 330 ЦК УРСР, за договором підряду підрядник зобовязується виконати замовлену роботу (послуги), а замовник прийняти та оплатити її (їх) результат, а оскільки акт здавання приймання виконаних робіт не містить реквізитів, обовязкових для первинних документів, що оформлюють виконання господарської операції (в акті не зафіксовано змісту, обсягу виконаної позивачем правової роботи, не зазначено де і коли саме надавалися юридичні послуги), то такий не може вважатися належним і допустимим доказом надання послуг та підставою для розрахунків; крім того, відповідач протягом дії договору жодного разу не звертався до позивача за наданням правової допомоги, у відповідача відсутні будь-які документи правового характеру, засвідчені позивачем, а наявне в тексті акту речення про те, що виконавцем здано, а замовником прийнято надання послуг, передбачених договором, в повному обсязі та належної якості не підтверджує факту виконання робіт, оскільки даний акт не містить конкретного переліку (виду) юридичних послуг, наданих позивачем.

Позивач в судових засіданнях 03.08.2009р., 17.08.2009р. позовні вимоги підтримала в повному обсязі і зазначила, що факт надання юридичних послуг позивачем згідно договору про надання юридичних послуг від 01.09.2003р. підтверджується самим відповідачем у відзиві на позов, наданому при первинному розгляді справи, а також аудиторським висновком, долученим відповідачем до матеріалів справи.

В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні 17.08.2009р. оголошувалася перерва з до 04.09.2009р. до 12год.00хв., витребувано у відповідача додаткові матеріали, а саме: матеріали податкової перевірки господарської діяльності товариства у 2003-2004 роках.

Після перерви позивач в судовому засіданні 04.09.2009р. позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач витребуваних матеріалів (матеріали податкової перевірки господарської діяльності товариства у 2003-2004 роках) суду не надав, його повноважні представники в судове засідання не зявилися. Проте відповідач звернувся з клопотанням від 04.09.2009р. про відкладення розгляду спору у звязку із перебуванням його повноважного представника Лиса В.А у відрядженні та участю в іншому судовому процесі представника Гонти М.С., при цьому доказів в обґрунтування даного клопотання суду не надав, причин неподання витребуваних матеріалів не повідомив.

Приймаючи до уваги, що на запит суду від 19.08.2009р. №1371 Тернопільською ОДПІ господарському суду надано матеріали податкової перевірки господарської діяльності товариства відповідача у 2003-2004 роках, враховуючи, що відповідач доказів в обґрунтування поданого клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав, при цьому суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає і справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, судом встановлено наступне:

01 вересня 2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Арс-кераміка" (Замовник) та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір на надання юридичних послуг, терміном дії до 31 жовтня 2003 р., відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобовязання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до розділу 2 договору, виконавець взяв на себе виконання наступної правової роботи: - перевіряти відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів замовника, надавати допомогу замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів; - брати участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються замовником з іншими підприємствами та громадянами; надавати допомогу з організації, контролю за виконанням цих договорів, слідкувати за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобовязань; - організовувати та вести претензійну роботу за матеріалами, які готує замовник; - брати участь у розгляді питань про дебіторську заборгованість, що є на балансі товариства, та вживати спільно з іншими підрозділами заходи щодо ліквідації цієї заборгованості; - надавати допомогу з організації та здійснення контролю за дотриманням замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та прийняття продукції та товарів за кількістю та якістю, проводити інструктаж працівників, що відають відправленням та прийняттям товарно-матеріальних цінностей про порядок оформлення цих операцій та активування у випадку нестачі, некомплектності, псування товарів та вантажів, робити висновок про законність списання матеріальних цінностей; - представляти у встановленому порядку інтереси Замовника в суді, а також в інших органах при розгляді правових питань; - узагальнювати та аналізувати розгляд судових та інших справ та спільно з іншими підрозділами Замовника результати розгляду претензій, практику укладення та виконання договорів, надавати замовнику пропозиції з усунення виявлених недоліків; - надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника; - за дорученням Замовника брати участь у засіданні балансової комісії та розробці пропозицій за підсумками фінансово-господарської діяльності; - готувати за дорученням Замовника матеріали про розкрадання, розтрати, недостачі, випуск недоброякісної продукції та про інші правопорушення для передачі слідчим, судовим органам, а також вживати заходів до відшкодування збитків, завданих Замовнику; - інформувати Замовника про зміни в законодавстві, організовувати спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності, регулярно здійснювати особистий прийом працівників Замовника та консультувати їх з правових питань.

Згідно п. 4.1. договору Сторони встановили, що вартість послуг, наданих Виконавцем Замовнику за договором становить 6000грн.00коп.(без ПДВ) за місяць.

Згідно п. 4.2., 5.1 договору, розрахунки за виконану роботу здійснюються Замовником протягом 3-х місяців з моменту закінчення терміну дії договору (31.10.2003р.) за умови відсутності письмових претензій сторін щодо надання послуг, тобто до 31.01.2004р.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., Цивільний кодекс прийнятий 16.01.2003р., застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що правовідносини сторін за договором на надання юридичних послуг від 01.09.2003р., виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, однак продовжують існувати після набрання ним чинності (строк виконання зобовязань по оплаті наданих послуг до 31.01.2004р.), до правовідносин між сторонами по даному спору слід застосовувати норми Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Укладений сторонами договір за його природою є договором про надання послуг, цивільні правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках, прямо передбачених договором, може покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З наведеного випливає юридична сутність зобовязання про надання послуг, як консенсуального, двостороннього та відплатного договору, предметом якого є отриманий замовником корисний ефект від вчинення виконавцем певної діяльності або певних дій, що носить нематеріальний характер, на відміну від договору підряду, де наслідком роботи підрядника є створення нової речі або зміни (покращення) споживчих якостей вже існуючої речі. Договір про надання послуг є двостороннім зобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник в свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця, і на відміну від підряду, замовник позбавлений обовязку прийняти надану послугу.

Як вбачається з умов договору, обовязок замовника послуг правового характеру оплатити надані йому виконавцем послуги не повязується з фактом їх прийняття замовником від виконавця.

Однак, як слідує з матеріалів справи, те, що Виконавцем (позивачем по справі) взяті на себе зобов'язання за договором по наданню юридичних послуг виконані, підтверджується саме актом здавання приймання виконаних робіт від 31.10.2003р., підписаним представниками і завіреним печаткою товариства відповідача без жодних зауважень та заперечень, жодних доказів заявлення будь-яких письмових претензій виконавцю (п.4.2. договору) відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 4 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

За правовою природою актами приймання-передачі посвідчується виконання зобов'язань, які виникли з підстав зазначених у статті 4 ЦК України, а сам такий акт є доказом певних зобовязань.

Як вбачається зі змісту акту здавання приймання виконаних робіт від 31.10.2003р., підписаного представниками сторін і завіреним печаткою товариства відповідача, правовою підставою його вчинення є прийняття робіт, передбачених договором від 01.09.2003р., що виконані Виконавцем в повному обсязі та належної якості на суму 6000,00грн. (без ПДВ), при цьому, враховуючи відсутність кошторису на перелічені в п. 2.1. договору послуги, незазначання в акті переліку виконаних робіт є цілком логічним та не є підставою вважати, що такі роботи не виконувалися позивачем.

Складання акту здавання-приймання виконаних робіт не суперечить суті зобовязань, які виникли між сторонами за договором на надання юридичних послуг, а навпаки, підписання даного акту повноважним представником відповідача і скріплення його підпису печаткою товариства свідчать про існування між сторонами договірних зобовязань, належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та прийняття їх відповідачем без заперечень та претензій.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України (положення якого згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовуються до даних правовідносин), на виконання зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач стверджує, що відповідач свого обовязку по договору від 01.09.2003р. щодо своєчасного і повного проведення розрахунків не виконав, заборгувавши позивачу станом на 25.01.2007 р. за виконані згідно вказаного договору роботи (послуги) 6000,00грн., які не сплатив також станом на день розгляду справи.

Проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування відповідно своїх вимог і заперечень, давши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18 червня 2008 року у справі №7/126-3407 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Арс-кераміка" до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, (яке залишено без змін постановою ЛАГСУ від 26.11.2008р. та Постановою ВГСУ від 25.02.2009р.), позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним з моменту вчинення договір про надання юридичних послуг від 01.01.2005р., укладений між сторонами, та стягнуто з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Арс-кераміка" 17000,00грн. суми одержаної по договору від 01.01.2005р., як встановлено в рішенні дані кошти були перераховані платіжним дорученням №414 від 05.05.2005р., (на яке посилався відповідач у відзиві на позов (а.с. 24) як на доказ виконання зобовязань по сплаті за виконану роботу Виконавцем згідно договору про надання юридичних послуг від 01.09.2003р.), що спростовує висновок аудиторського висновку від 19.06.2007р. №1485 (а.с. 54-55) про відсутність інших фінансових заборгованостей між сторонами згідно представлених документів, зокрема і за договором на надання юридичних послуг №б/н від 01.09.2003р. згідно акту здавання приймання виконаних робіт №б/н від 31.10.2003р., а відтак дане платіжне доручення не є доказом оплати послуг Виконавця згідно договору про надання юридичних послуг від 01.09.2003р.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

В порушення вимог ст.33 ГПК України відповідачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов, які є суперечливими, а тому оцінюються судом критично, оскільки спочатку стверджував про повну оплати послуг згідно договору, надавши в якості доказу сплати боргу аудиторський висновок від 19.06.2007р. №1485, який здійснений за замовленням відповідача і по представленим ним матеріалам, з якого вбачається, що між сторонами існували договірні відносини зазначено, що за період з 01.09.2003р. по 31.03.2007р. загальний обсяг наданих СПДФО ОСОБА_1 послуг юридичного характеру ТОВ "Торгова група "АРС - кераміка" склав 17300,00грн. в тому числі за договором на надання юридичних послуг від 01.09.2003р. згідно акту приймання здавання виконаних робіт від 31.10.2003р. 6000,00грн., а згодом заявив, що позивачем згідно вищезазначеного договору юридичні послуги відповідачу не надавалися взагалі, при цьому не подав суду жодних доказів звернення до позивача з будь-якими письмовими претензіями щодо невиконання або неналежного виконання останнім умов договору (п.4.2. договору), або що відповідач з цих же підстав відмовився в односторонньому порядку від договору, у той же час підписав, хоч і не передбачений умовами договору, акт здавання-приймання виконаних робіт на суму 6000,00грн., в якому зазначено про якісне і в повному обсязі їх виконання позивачем.

Беручи до уваги аудиторський висновок № 1485 від 19.06.07р., враховуючи вищезазначене рішення господарського суду Тернопільської області від 18 червня 2008 року у справі №7/126-3407 та встановлені ним факти, надані Тернопільською ОДПІ на запит суду матеріали податкової перевірки господарського діяльності товариства відповідача за 2003-2004 роки (акт від 08.04.2005р. №23-520/1531/32549732 про результати комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Торгова група "АРС-Кераміка" за період з 25.06.2003р. по 31.12.2004р., в якому встановлено відсутність простроченої кредиторської заборгованості товариства станом на 31.12.2004р.), судом до уваги не приймаються.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу за надані позивачем юридичні послуги згідно договору в сумі 6000,00грн. не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 6000грн.00коп.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунку позивача за період з лютого 2004 р. по грудень 2006 р. становить 2183,34 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, що згідно розрахунку позивача складають 180,00 грн.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,34 ГПК України позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-КЕРАМІКА" вул. Збаразька, 18, м. Тернопіль, код 32549732, - на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, - 6000грн.00коп. боргу, 2183грн.34коп. втрат від інфляції, 180грн.00коп. - 3% річних, 102грн.00коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя