Ухвала суду № 64176079, 18.01.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним обмін жилими приміщеннями,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою до відповідача - виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним обмін жилими приміщеннями квартири №2 в будинку №18 по набережній Незалежності в м. Ужгороді на квартиру АДРЕСА_1.

05.01.2017 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить: заборонити вчинення будь-яких дій з квартирою №2 в будинку №18 по набережній Незалежності в м. Ужгороді шляхом накладення арешту. Свою заяву позивач мотивує тим, що наявність у провадження суду зазначеної цивільної справи може підштовхнути ОСОБА_3, яка є власником квартири, терміново її продати, що може значно ускладнити повернення квартири.

Дослідивши матеріали заяви, оцінивши зібрані докази, приходжу до наступних висновків.

Згідно ч.1, ч.5 ст.153 ЦПК України , заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа і про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу.

При цьому згідно до п. 2 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладення арешту.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 151 153 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обовязковості до виконання судових рішень, встановленої статтею 124 Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У випадку звернення сторони із клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням, причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому незастосування заходів по забезпеченню може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, і чому саме.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 2 даної статті визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Ставлячи в заяві про забезпечення позову вимогу про накладення арешту на квартиру №2 в будинку №18 по набережній Незалежності в м. Ужгороді, що на праві власності належить ОСОБА_3, позивач не навів обґрунтованих підстав, які вказують на те, що незабезпечення позову в такий спосіб утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду про задоволення позову, при цьому посилається лише на припущеннях про можливість відчуження третьою особою нерухомого майна.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом, щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання, або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; зважаючи , що судомневстановленообставин, якіб свідчили, що невжиттязаходівзабезпечення позовуможе утруднитичизробитинеможливимвиконаннярішення суду, з врахуванням вимог ЦПК України , постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року суд вважає , що заява позивача про забезпечення позову є безпідставною і не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.151- 153, 293 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру №2 в будинку №18 по набережній Незалежності в м. Ужгороді у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним обмін жилими приміщеннями - відмовити.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня її проголошення . У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи , яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4