Ухвала суду № 64172289, 19.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/17414/16-к

Провадження №11-кп/772/375/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Чезганова А. М.

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого : Мішеніної С.В.,

суддів: Рупака А.А.., Ващук В.П.

зі секретарем: Доценко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020010002255 від 26.03.2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Житомир, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, вдови, має трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої: АДРЕСА_2, раніше судимої:

-13 листопада 2002 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі з іспитовим строком на два роки із застосуванням ст. 76 КК України;

- 08 вересня 2004 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185; ст. 70, ст. 71 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі;

- 03 листопада 2009 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі; 12 березня 2012 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185; ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі;

- 31 серпня 2012 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ч. 15, ч. 2 ст. 185; ч. 4 ст. 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі;

- 16 липня 2014 року Полтавським районним судом Полтавської області звільнена від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році»;

- 14 квітня 2015 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі;

06 липня 2015 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України до одного року двох місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України

за участю сторін кримінального провадження

прокурора : Миколайчука Д.Г.

В с т а н о в и в :

Обвинувачена ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просила змінити вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2016 року в частині призначеного покарання та призначити покарання з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2016 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначено покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) в строк відбуття покарання ОСОБА_3 зараховано строк попереднього ув'язнення з 14 липня 2016 року по день набрання даним вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 352 (триста п'ятдесят дві) 40 копійок процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта.

Вирішено долю речових доказів.

Як убачається з вироку, ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за те, що

25 березня 2016 року, приблизно, о 15.00 год. ОСОБА_3, перебуваючи в громадському транспорті - в трамваї маршруту №4, під час його руху вздовж вул. Хмельницьке шосе, від зупинки громадського транспорту «Площа Гагаріна» до зупинки «Площа В. Стуса» в м. Вінниці, побачивши в кишені спортивних штанів ОСОБА_5 мобільний телефон марки «iPhone 4S», умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, передбачаючи та бажаючи настання негативних наслідків для потерпілого ОСОБА_5, керуючись корисливим мотивом, підійшла до потерпілого ОСОБА_5 та, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, таємно, шляхом вільного доступу, з кишені спортивних штанів потерпілого викрала мобільний телефон марки «iPhone 4S», вартість якого, згідно з висновком експерта від 08 червня 2016 року №1572/16-21, становить 2378 гривень 84 копійки, з сім карткою мобільного оператора «Лайфселл», номер НОМЕР_1. Після чого вийшла з трамваю на зупинці громадського транспорту «Площа В. Стуса» та направилася у бік центру міста. Своїми злочинними діями обвинувачена ОСОБА_3 спричинила потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 2378 гривень 84 копійки.

Вимоги апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3 мотивовані тим, що покарання, призначене судом першої інстанції у вигляді одного року позбавлення волі є занадто суворим для неї, оскільки вона повністю визнала свою вину в інкримінованому їй злочині, щиро розкаялася.

На думку обвинуваченої, до неї можливо застосувати ст.75 КК України та призначити покарання з іспитовим строком.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, при цьому пояснив, що ОСОБА_3 , маючи незняті та непогашені в установленому законом порядку судимості, на шлях виправлення не стала та знову вчинила умисний корисливий злочин, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Дії ОСОБА_3 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України вірно, кваліфікація не оспорюється.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визначається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею ( частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Відповідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що впливають на покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості , особу обвинуваченої, яка неодноразово раніше судима за корисливі злочини, судимості незняті та непогашені, обставини, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, а саме щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому, відсутність обставин, які б обтяжували покарання відповідно до ст. 67 КК України.

Відповідно ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції визначив покарання в дотримання вимог ст.65 КК України, керуючись роз'ясненнями, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оскільки обвинувачена ОСОБА_3, будучи неодноразово судима, належних висновків для себе не зробила, знову вчинила корисливий злочин, що свідчить про наявність стійких злочинних нахилів та неможливість її виправлення без відбування покарання.

Враховуючи наведене, апеляційний суд, не вбачає підстав, передбачених ст.409 КПК України для зміни судового рішення та для задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченої .

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2016 року щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженою в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді:

С.В. Мішеніна В.П.Ващук А.А.Рупак

Згідно з оригіналом:

Суддя: