Постанова № 64171589, 20.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2017 року № 826/16275/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., суддів - Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участі третьої особи: публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника (ВП № 52368386) в частині, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» (надалі - позивач або корпорація) з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. щодо накладення арешту на кошти корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» на рахунку № 26000601004917 у публічному акціонерному товаристві «Промінвестбанк» (код банку 300012), які призначені для оплати праці працівників корпорації та нарахувань до бюджету;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП №52368386 від 28.09.2016 про арешт коштів боржника в частині покладення арешту на грошові кошти корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» на рахунку № 26000601004917 у публічному акціонерному товаристві «Промінвестбанк» (код банку 300012), які призначені для оплати праці працівників корпорації та нарахувань до бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. винесено постанову про арешт коштів боржника (корпорації), що містяться на всіх відкритих в установах банків рахунках, у межах суми 37407484,85 грн. за виконавчим написом нотаріуса від 05.05.2016 №764. Позивач вважає вказану постанову протиправною в частині накладення арешту на кошти корпорації на рахунку № 26000601004917 в публічному акціонерному товаристві «Промінвестбанк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк»), МФО 300012 та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона унеможливила здійснення позивачем виплати заробітної плати своїм працівникам та сплати податкових та інших обов'язкових платежів до бюджету.

В призначеному судовому засіданні суд, керуючись ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - третя особа або ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»).

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в усному порядку, посилаючись на те, що державним виконавцем здійснено заходи примусового виконання виконавчого документу в рамках закону.

В судовому засіданні 22.12.2016 за участю представників сторін і третьої особи суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

28.09.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. відкрито виконавче провадження №52368386 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. 05.05.2016, зареєстрованого в Реєстрі за №764, про стягнення з корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» (84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 6, код ЄДРПОУ 24068988) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) несплаченої в строк заборгованості за кредитним договором №010/06/00188 від 27.03.2009, з додатковими угодами до нього, а саме: грошових коштів в гривні у сумі, що еквівалента 1484702,03 дол. США, та згідно офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним Банком України станом на 05.05.2016, становить 37407484,85 грн.

28.09.2016 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. накладено арешт на кошти боржника (корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу») в банківських установах, в тому числі на рахунки відкриті в ПАТ «Промінвестбанк» (код МФО 300012), та всі інші рахунки, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови про арешт коштів боржника, та належать боржнику, - у межах суми 37407484,85 грн.

Копії вказаних постанов від 28.09.2016 були вручені позивачу 04.10.2016, про що зазначено в тексті позову.

Також копії постанови про арешт коштів боржника від 28.09.2016 були направлені на виконання до банківських установ разом з супровідним листом відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.09.2016 №52368386/20.1/14, в тому числі на адресу ПАТ «Промінвестбанк».

Не погоджуючись з такою постановою від 28.09.2016 та діями державного виконавця щодо накладення арешту на кошти корпорації на рахунку №26000601004917 в ПАТ «Промінвестбанк», в частині коштів, які призначені для оплати праці працівників корпорації та обов'язкових платежів в бюджет, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, в період виникнення спірних правовідносин врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (втратив чинність 05.10.2016, окрім статті 4, далі - Закон № 606-ХІV).

Згідно зі ст. 1 Закону № 606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17, ч. 1 і п. 6 ч. 3 ст. 11 цього Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, в тому числі виконавчі написи нотаріусів.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначений у гл. 4 Закону № 606-ХІV. Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 52, ст. 57 і 65 цього Закону, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19 1 та 26 1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки».

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

При цьому, в силу норм ч. 1 і 3 ст. 6 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

З правового аналізу викладених вище норм Закону можна дійти висновку, що завданням відповідача у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання факту порушення відповідним рішенням прав, свобод чи інтересів інших осіб. Зокрема, у випадку накладення арешту на кошти боржника, орган державної виконавчої служби повинен системно застосовувати положення законодавства, в тому числі з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що спірною постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 28.09.2016, з поміж інших накладено арешт на поточний рахунок позивача №26000601004917 в гривнях, відкритий в ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012), та з якого щомісячно здійснюються платежі на виплату заробітної плати та інших сум доходів працівникам корпорації, а також на оплату податкових зобов'язань перед бюджетом, що пов'язані з такими виплатами.

Згідно довідки ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (скорочена назва - ПАТ «Промінвестбанк») №20-2/6-1165 від 18.10.2016 корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» відкритий поточний рахунок № 26000601004917 в гривнях, з якого, в тому числі, здійснюються операції з виплати заробітної плати та обов'язкових платежів в бюджет.

Також зі змісту виписок банку про дебетові та кредитові операції по рахунку №26000601004917 за період з 27.01.2016 по 30.09.2016 вбачається, що з вказаного рахунку здійснювались виплати заробітної плати і матеріальної допомоги працівникам, та обов'язкових платежів (податку на дохід фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору) за рахунок таких виплат

В силу припису ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, норми ст. 43 та 48 Конституції України передбачають, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом та кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Приписами ч. 5 ст. 97, ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частини 5 та 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Проаналізувавши наведені вище норми права суд приходить до висновку, що зобов'язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, а тому на кошти, призначенням яких є оплата праці, не може бути звернуто стягнення за іншими вимогами. Відповідно накладення арешту на рахунки, кошти на яких використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Крім того, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 35 та 36 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (в якому в даному випадку виступає позивач).

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Як зазначалось вище, державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника (позивача), що містяться на відкритих рахунках у банках (окрім рахунку зі спеціальним режимом №26049620393682 в ПАТ «Промінвестбанк», що призначений виключно для обліку та виплати коштів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

В своєму листі від 04.10.2016 №20-2-20/1576, адресованому відповідачу, банк відмовився в накладенні арешту на кошти на вказаному рахунку з посиланням на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-ХIV), відомості щодо яких наявні в органі державної фіскальної служби.

Дані обставини свідчать про те, що через накладення арешту на всі рахунки позивача корпорація не має можливості виконувати зобов'язання, передбачені положеннями пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, тобто, сплачувати податкові платежі.

Також, в результаті накладення арешту на рахунки підприємства на підставі спірної постанови від 28.09.2016 порушується право на отримання заробітної плати працівниками корпорації, закріплене нормами Конституції України, Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці».

В свою чергу невиконання корпорацією своїх зобов'язань перед державним бюджетом щодо сплати податків та працівниками щодо виплати заробітної плати матиме наслідком звернення з позовами до корпорації з боку фізичних осіб та контролюючих органів та, відповідно, поставить позивача у ще більш скрутне фінансово-економічне становище.

З огляду на вищенаведене суд погоджується з позицією позивача про неправомірність дій державного виконавця та протиправність спірної постанови від 28.09.2016 про накладення в межах виконавчого провадження №52368386 арешту на кошти боржника (корпорації) на поточному рахунку №26000601004917 в ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012) в частині накладення арешту на кошти з конкретним цільовим призначенням, а саме: для виплат заробітної плати та сплати грошових зобов'язань з податків, зборів та цільових внесків, що пов'язані з такими виплатами (дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в його ухвалі від 23.03.2016 № К/800/53640/15, справа № 805/4593/15-а).

Станом на день розгляду справи у суді порядок та умови зняття арешту з майна визначено в ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. А саме підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В ході розгляду справи суд встановив, що питання про зняття арешту в межах іншого виконавчого провадження №52368312 з коштів корпорації на рахунку №26000601004917, відкритому в ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012) в частині коштів, яка необхідна для виплати заробітної плати та пов'язаних з нею платежів до бюджету (підстава для накладення арешту - постанова державного виконавця від 27.09.2016), було вирішено в судовому порядку, а саме ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.12.2016 у справі №905/1152/16, яка набрала законної сили 07.12.2016 (з урахуванням змін внесених ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.12.2016, що набрала законної сили 13.12.2016).

Позовні вимоги про зняття арешту з коштів на рахунку № 26000601004917, відкритому в ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012), в частині коштів з цільовим призначенням для виплати заробітної плати та пов'язаних з нею платежів до бюджету, позивач в межах даного спору не заявляв.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищенаведене, та наведені в цьому судовому рішенні висновки суду про заборону звернення стягнення на вказані вище кошти позивача в силу закону, суд вважає, що необхідність у знятті арешту з коштів позивача на рахунку № 26000601004917, відкритому в ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012), в частині коштів з цільовим призначенням для виплат заробітної плати та сплати до бюджету грошових зобов'язань з податків, зборів та цільових внесків, що пов'язані з такими виплатами, відсутня.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 181 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо накладення арешту на кошти корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» на рахунку №26000601004917 в публічному акціонерному товаристві «Промінвестбанк» (МФО 300012) в частині коштів, які призначені для оплати праці працівників корпорації та нарахувань до бюджету.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП №52368386 від 28.09.2016 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» на рахунку №26000601004917 в публічному акціонерному товаристві «Промінвестбанк» (МФО 300012), які призначені для оплати праці працівників корпорації та нарахувань до бюджету.

Стягнути на користь корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» (код ЄДРПОУ 24068988) судові витрати у розмірі 2756 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Погрібніченко І.М.

Суддя Шулежко В.П.