Рішення № 6417091, 15.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/29315.07.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Промислові мастила”

до Державного підприємства “З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств “Укрвуглеторфреструктуризація”

простягнення 24412,34 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивачаРубльова К.О. представник за довіреністю від 15.04.2009

від відповідача Гибало В.С. представник за довіреністю від 10.03.2009 № 92 У судовому засіданні 15.07.2009 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислові мастила” звернулося Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства “З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств “Укрвуглеторфреструктуризація” 22350,30 грн. заборгованості за договором поставки № 24/г-08 від 05.08.2008, 251,67 грн. 3% річних з простроченої суми боргу та 1810,37 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 15/293 від 19.05.2009, яку призначено до розгляду на 30.06.2009.

30.06.2009 у судовому засіданні була оголошена перерва до 15.07.2009.

14.07.2009 через канцелярію суду від позивача надійшли уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні, що відбулося 15.07.2009, представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислові мастила” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 22350,30 грн. основного боргу за поставлений відповідно до договору № 24/г-08 від 05.08.2008 товар, а також нараховані в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та збитки від інфляції.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні, акт прийому-передачі товару, акт звірки розрахунків, претензію про сплату бору тощо.

Представник відповідача підтримав поданий 30.06.2009 відзив на позовну заяву, згідно з яким Державне підприємство “З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств “Укрвуглеторфреструктуризація” визнає заявлену до стягнення суму боргу та, посилаючись на недостатність бюджетного фінансування та економічну кризу, просить не стягувати нараховані позивачем збитки від інфляції та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2008 Державне підприємство “З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств “Укрвуглеторфреструктуризація” в якості покупця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислові мастила” в якості постачальника уклали договір № 24/г-08, за умовами якого постачальник (позивач) зобовязався поставити та передати у власність покупця вироби з фіброцементу (шифер, категорія за ДК 016-97-26.65.1), зазначені у специфікації, що є невідємною частиною договору для Торезької, Луганської, Донецької і Горлівської виконавчих дирекцій, а покупець (відповідач) зобовязався прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 4.11 вказаної угоди моментом передачі покупцю товару вважається момент підписання уповноваженими представниками сторін в пункті доставки товару накладної та акту прийому-передачі по якості та кількості поставленого товару.

Відповідно до п. 9.2 та п. 9.3 договору оплата поставки здійснюється покупцем в національній валюті України на протязі місяця, наступного за звітним, при наявності документів, зазначених у п. 9.1 договору по мірі надходження бюджетних коштів, спрямованих на реструктуризацію вугільної промисловості України.

Для здійснення оплати постачальник повинен надати покупцю оригінали рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та акту прийому-передачі по якості та кількості (п. 9.1 договору).

Аналіз умов договору № 24/г-08 від 05.08.2008 дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (продавця) та відповідача (покупця) являє собою договір поставки, оскільки за його умовами відповідач зобовязався приймати у власність належний позивачеві товар у вказаному в договорі місці та оплачувати його.

Специфікацією (додатком № 1) до договору від 05.08.2008 сторони погодили поставку, зокрема, для Горлівської дирекції 406 шт. шиферу СВ 40/150-8 вартістю 22350,74 грн.

За твердженнями позивача, не запереченими відповідачем, постачальник прострочив оплату товару загальною вартістю 22350,30 грн., переданого йому в особі Горлівської дирекції 15.10.2008. Передача вказаного товару у власність визначеному договором структурному підрозділу відповідача підтверджується актом приймання-передачі товару від 15.10.2008, видатковою накладною № 2168 від 15.10.2008 на суму 22350,30 грн. та податковою накладною № 15319 від 15.10.2008 на суму 22350,30 грн., а також виписаним позивачем рахунком-фактурою № 1505 від 15.10.2008.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на відсутність бюджетного фінансування, що унеможливлює проведення розрахунків з позивачем. Розглядаючи даний спір, суд приймає до уваги такі посилання відповідача, але не вважає їх підставою для відмови у задоволені заявленого позову, оскільки відповідачем належним чином не підтверджено ненадходження коштів з бюджету, тоді як він не був позбавлений можливості отримати від обслуговуючої розрахункової установи витяг з рахунку за відповідний період, яким б стверджувався факт відсутності грошових надходжень для розрахунків з контрагентами або ж довідку від розпорядника бюджетних коштів відповідного рівня про відсутність бюджетного фінансування.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи та викладені положення діючого законодавства, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 22350,30 грн. основної заборгованості за угодою № 24/г-08 від 05.08.2008.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування за час прострочення в сумі 1810,37 грн. та 3% річних в розмірі 251,67 грн.

У ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти задоволення вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляції, відповідач посилається на дію Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”. Так, відповідно до преамбули даного нормативного акту цей Закон прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи. Цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, на яку посилається відповідач, нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті (до 01.01.2012) не здійснюється.

Зважаючи на те, що спір між сторонами виник в рамках правовідносин за договором поставки, посилання відповідача на зазначений закон видаються недоречними.

Розрахунок розміру збитків внаслідок інфляції та 3% річних, приєднаний позивачем до позовної заяви, перевірений та приймається судом як належний, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, покладаються на відповідача (ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств “Укрвуглеторфреструктуризація” (03142, м. Київ, пр. Палладіна, 46/2, ідентифікаційний код 35703830) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислові мастила” (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16, ідентифікаційний код 20601546) 22350 (двадцять дві тисячі триста пятдесят) грн. 30 коп. основного боргу, 1810 (одну тисячу вісімсот десять) 37 коп. інфляційних нарахувань, 251 (двісті пятдесят одну) грн. 67 коп. трьох процентів річних, 244 (двісті сорок чотири) грн. 12 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя М.Г. Хоменко

Дата підписання рішення - 29.07.2009