Рішення № 64168350, 17.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/459/17 Справа № 203/3071/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Єлізаренко І.А., Куценко Т.Р.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» про стягнення суми банківського вкладу, -

в с т а н о в и л а:

В липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» (далі ПАТ «А-Банк») про стягнення суми банківського вкладу, мотивуючи тим, що ним було укладено два договори банківського вкладу, а саме, 09 липня 2013 року між ним та ПАТ «А-Банк» у відділенні, що розташоване в АРК м.Сімферополь, було укладено договір банківського вкладу №SAMАВ01000001301692 вклад «Стандарт на 3 місяці» на суму 36.500 грн. строком на 3 місяці та виплатою 17,5% річних на суму вкладу, а 20 лютого 2014 року договір №SAMАВ0000001710972 вклад «Стандарт на 6 місяців» на суму 4.053 долари США строком на шість місяців та виплатою 9,5% річних на суму вкладу.

Зазначав, що умовами договорів визначено, що якщо після спливу строку дії договорі жодна зі сторін не наполягає на його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах.

Вказував, що 13 червня 2016 року виявив бажання розірвати договори та отримати грошові кошти за ними, направивши на адресу банку відповідну заяву.

Посилаючись на те, що відповідач його усну та письмову вимогу залишив без задоволення, грошові кошти не повернув, чим порушив його права, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «А-Банк» грошові кошти за договором №SAMАВ01000001301692 від 09 липня 2013 року, з яких суму вкладу в розмірі 36.500 грн., відсотки за вкладом у розмірі 19.394 грн.64 коп. та пеню в розмірі 12.045 грн.; грошові кошти за договором №SAMАВ0000001710972 від 20 лютого 2014 року, з яких суму вкладу в розмірі 4.053 доларів США, відсотки за вкладом у розмірі 928 доларів США 38 центів та пеню в розмірі 33.207 грн.75 коп.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «А-Банк» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позов ОСОБА_2 залишити без задоволення у повному обсязі, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ПАТ «А-Банк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 3,11 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_2 та ПАТ «А-Банк» у відділенні, що розташоване в АРК м.Сімферополь, були укладені два депозитні договори.

09 липня 2013 року укладено договір №SAMАВ01000001301692 вклад «Стандарт на 3 місяці» на суму 36.500 грн. строком на 3 місяці до 09 жовтня 2013 року включно та виплатою 17,5% річних на суму вкладу.

20 лютого 2014 року укладено договір №SAMАВ0000001710972 вклад «Стандарт на 6 місяців» на суму 4.053 долари США строком на шість місяців та виплатою 9,5% річних на суму вкладу.

13 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «А-Банк» з письмовою заявою щодо повернення грошових коштів за депозитними договорами (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі, районний суд виходив з того, що позивачем було надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності грошових коштів на відповідних банківських рахунках, відкритих на його імя, вважав позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або інший дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст.633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, - банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст.1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п.1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п.1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п.1.10. Інструкції).

Пункт 10.1. Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, зареєстрованої в Міністерстві і юстиції України 25 червня 2011 року за №790/19528 (далі - «Інструкція»), встановлено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним і підписом САБ.

Зазначені правові позиції висловлені Верховним Судом України у постановах №6-118цс14 від 29 жовтня 2014 року, №6-4813св14 від 26 березня 2014 року, №6-7667св14 від 26 березня 2014, які згідно ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Крім того, розглядаючи справу «Золотас проти Греції», Європейський суд чітко вказав, що особа, яка розмістила грошову суму в банку, передала йому право використання цієї суми, банк був зобовязаний зберігати її, й у разі використання з метою одержання прибутку мав повернути еквівалентну суму вкладникові після припинення дії угоди. Отже, власник рахунку міг уважати, що його вклад у банку в безпеці, особливо при отриманні відсотків. Власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуацію, яка загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно зробити дії відповідно до закону та зберегти право на захист свого майна. Подібні довірчі відносини характерні для банківських операцій та банківської справи.

Відмовляючись повернути кошти, що належать клієнтові, банк порушує також і положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу, ратифікованих Україною. В абз.1 ст.1 протоколу вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобовязання.

Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

За змістом ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Статтею 64 ЦПК України передбачено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Під час розгляду апеляційної скарги були оглянуті оригінали договорів банківських вкладів та платіжних доручень за ними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_2 грошові кошти за договором №SAMАВ01000001301692 вклад «Стандарт на 3 місяці» від 09 липня 2013 року отримав, що було визнано та не заперечувалось сторонами під час судового засідання в суді апеляційної інстанції.

Про факт отримання грошових коштів наголошувалося банком і під час перегляду заочного рішення в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення грошових коштів за договором №SAMАВ01000001301692 від 09 липня 2013 року, з яких сума вкладу в розмірі 36.500 грн., відсотки за вкладом у розмірі 19.394 грн.64 коп. та пеня в розмірі 12.045 грн. задоволенню не підлягають.

На підтвердження того факту, що сторонами дійсно було укладено договір банківського вкладу (депозиту) 20 лютого 2014 року, під час судового засідання в апеляційному суді представником позивача надано оригінал договору №SAMАВ0000001710972 вклад «Стандарт на 6 місяців» та квитанцію №8467128 від 20 лютого 2014 року на суму 4.053 долари США.

Наданий оригінал платіжного доручення на думку колегії суддів повністю відповідає зазначеним вимогам, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Зазначені документи, на думку колегії суддів, є належними доказами, в розумінні ч.2 ст.59 ЦПК України.

Спірний договір і платіжні доручення мають усі необхідні реквізити (найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, також підпис працівника банку, який прийняв готівку), а відтак банк зобовязаний виплатити вкладнику депозит у розмірі 4. 053 долари США і проценти на вклад на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу.

Пунктом 13 договору встановлено, що при вимозі припинити строк дії вкладу, який було подовжено один, або декілька разів, відсотки за кожний повний строк дії вкладу виплачується у повному обсязі. Відсотки за останній строк вкладу, який на момент розірвання договору, ще не сплинув, нараховуються за умовами п.11 даного договору.

Поточний розмір відсоткової стави за вкладом можливо дізнатися у відділенні банку або на сайті банку (п.8)

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що нараховані відсотки за спірними договорами підлягають стягненню за період дії договору (який автоматично подовжувався у відповідності до умов договору декілька разів), тобто з 21 лютого 2014 року по 21 червня 2016 року, у розмірі 9,5 відсотків річних від суми вкладів (у межах визначених позивачем вимог) у розмірі 928 доларів США 38 центів та розраховується наступним чином: 4.053 (сума вкладу) х 9,5% (відсотки визначені договором) х 881 (кількість днів, за які нараховуються відсотки) : 365 днів : 100.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за виниклими спірними правовідносинами до стягнення також підлягають три відсотки річних, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3% підлягають задоволенню, втім до стягнення з банку підлягає саме три відсотки річних, а не пеня, як зазначено позивачем.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06червня2012року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст.625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17жовтня2011року у справі 6-42цс11).

Три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обовязкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.

Зобов'язання з повернення банківського вкладу є грошовим зобов'язанням, невиконання якого створює підстави для застосування ч.2ст.625 ЦК України, а отже є всі правові підстави про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення 3% річних по спірному договору (у межах позовних вимог) в розмірі 33.207 грн.75 коп.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1.569 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» про стягнення суми за договором банківського вкладу №SAMAB01000001710972 від 20 лютого 2014 року «Стандарт на 6 місяців» задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу в розмірі 4.053 долари США, проценти в розмірі 928 доларів США 38 центів та пеню в розмірі 33.207 грн.75 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» на користь держави судові витрати в розмірі 1.569 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» про стягнення суми за договором банківського вкладу №SAMAB01000001301692 від 09 липня 2013 року «Стандарт на 3 місяці» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Єлізаренко І.А.

ОСОБА_3