Рішення № 6412843, 01.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2009 р. Справа № 57/90-09

вх. № 2690/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Щерстюк Р.В., дов. № 1730 від 12.11.2008 р.,

Відповідач - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Управління освіти Київської райради, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 5263,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Управління освіти Київської районної у місті Харкові ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_2 заборгованості в сумі 5263,81 грн. та просить стягнути з відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем умов договору № 2926 оренди не житлового приміщення (будівлі) від 29.08.2006 року, щодо внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21 квітня 2008 року об 11:40 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року та 19 травня 2009 року, у звязку з неявкою у судове засідання відповідача та ненадання сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладався.

Через канцелярію господарського суду (вх. № 5623 від 01.06.2009 р.) позивачем надано додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

У призначеному судовому засіданні 01 червня 2009 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував .

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого ним витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місце проживання відповідача 61034, АДРЕСА_1, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи, але ухвала суду від 06 квітня 2009 року про порушення провадження у справі повернулась на адресу суду.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 01 червня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

29 серпня 2006 року між Управлінням освіти Київської районної ради м. Харкова (далі позивач ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач) укладено договір № 2926 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі договір), у відповідності до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 97,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул.. Шевченка, 60, для розміщення магазину 37,1 кв., складу непродовольчих товарів 60,3 кв.м.; вартість обєкту оренди визначається відповідно до висновків експерта про вартість не житлового приміщення і складає 171300 грн.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3. 3.4 договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням ХІV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання від 30.03.2000 року, і складає за вересень місяць 2006 р. 876,87 грн. в місяць без урахування індексів інфляції, ставка орендної плати (тариф) становить 5%, 8%,

Відповідно до п. 3,5, Договору, орендна плата оплачується орендарем щомісяця, протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Пунктами 3.6 3.7, у наступному порядку: на рахунок орендодавця (позивача) 70%; на бюджетний рахунок - у розмірі 30%. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Факт передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 29 серпня 2006 року.

Як зазначає позивач та підтверджується актом від 01 квітня 2009 року, сторони достроково припинили дію договору, а відповідач передав позивачу орендоване майно.

Проте, відповідач зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати за період дії договору не виконав, внаслідок чого, за період з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2008 року, виникла заборгованість з орендної плати перед позивачем в сумі 2177,38 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати на рахунок позивача внаслідок чого, за період з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2008 року, виникла заборгованість відповідача в 2177,38 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором № 2926 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 29 серпня 2006 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2177,38 грн. заборгованості з орендної плати належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 4.10. № 2926 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 29 серпня 2006 року орендар зобов'язаний здійснити укладення договрів на отримання комунальних послуг, експлуатаційних витрат, тощо.

Проте, як зазначає позивач та підтверджується наданими платіжними документами, відповідач ухилявся від укладання договорів на надання комунальних послуг, але отримував комунальні послуги і відшкодовував їх вартість позивачеві. Але, як свідчить наданий позивачем розрахунок, відповідач оплату по відшкодуванню вартості спожитих комунальні послуги вносив не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість: з січня 2008 року по 01 квітня 2008 року 81,17грн. за спожиту електроенергію та з листопада 2007 року по квітень 2008 року 2090,11 грн. за спожиту теплоенергію.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 2171,28 грн. заборгованості по відшкодуванню за спожиті комунальні послуги не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи вимоги 258, 626, 629, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів, що спростовують обґрунтованість нарахування позивачем боргу по відшкодуванню за комунальні послуги, або доказів сплати відповідачем цієї заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2171,28 грн. заборгованості по відшкодуванню за спожиті комунальні послуги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.9.1 договору, відповідач зобовязався стати на облік до податкової інспекції як платник податку на землю.

Проте, як зазначає позивач та підтверджується наданими платіжними документами, відповідач ухилявся від укладання виконання п. 4.9.1 договору та відшкодовував позивачеві податок на землю. Але, як свідчить наданий позивачем розрахунок, відповідач оплату по відшкодуванню вартості податку на землю не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість: з січня 2008 року по 01 квітня 2008 року 801,79грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 801,79 грн. відшкодування податку на землю обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Законом України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 вказаного Закону поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацією, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізінгу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші обєкти права інтелектуальній, в тому числі промислової, власності.

З вказаного вбачається, що операції з надання права на користування майном (оренда) є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

А тому, суд вважає, що позовна вимоги про стягнення з відповідача 113,36 грн. ПДВ обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статями 15, 16,193,198, 526, 598,612, Цивільного кодексу України, статтями 193, 283,284,285,286, Господарського кодексу України, ст.. 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, код НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; відомості про дату та місце народження, банківськи рахунки відсутні) на користь Управління освіти Київської районної у місті Харкові ради, код 02146274 (61002, м. Харків, вул.. Чубаря, 7/9; р/р 35421014001529, ГУДКУ в Харківській області), заборгованість в сумі 5263,81 грн. 102,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 03 червня 2009 року

справа № 57/90-09