Рішення № 64126778, 10.01.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р. Справа № 925/1348/16

Господарський суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Козоріз О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шулєпов С.С за довіреністю;

від відповідача-1: Школьна І.П., Юрченко Т.Л. за довіреністю;

від відповідача-2: Гусак Ю.М. - арбітражний керуючий;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЛідербуд", м.Черкаси

до відповідача-2: Приватного підприємства "Бізнес-Гранд", м.Черкаси

про визнання угоди недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Укрсоцбанк" звернулось до суду із позовом про визнання недійсною з моменту укладання - Угоди про часткове погашення боргу від 19.11.2012 (далі - Угода), укладеної між Приватним підприємством (далі - ПП) "Бізнес-Гранд" і Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "УкрЛідербуд" з тих мотивів, що «за оспорюваним правочином від 19.11.2012 було передано Рухоме майно, на яке накладено арешт в рамках виконавчого провадження № 33611568 з виконання наказу господарського суду Черкаської області від 17.04.2012 у справі № 17/5026/356/2012, а також за відсутності відповідної згоди Заставодержателя (позивача) на таке відчуження, і такі обставини свідчать про наявність підстав для визнання такого правочину недійним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України».

Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив суд задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні заперечували проти позову повністю вважаючи вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні підтримав позицію позивача, проти позову не заперечував.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

27 липня 2012 року постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження №33611568 з виконання наказу господарського суду Черкаської області від 17.04.2012 у справі №17/5026/356/2012 та накладено арешт на все майно боржника - ПП «Бізнес-Гранд» та оголошено заборону його відчуження.

19 листопада 2012 року між ПП «Бізнес-Гранд» та ТОВ «Укрлідербуд» укладено Угоду про часткове погашення боргу (надалі по тексту - Угода; «Оскаржувана угода»), згідно з якою в рахунок погашення заборгованості ПП «Бізнес-Гранд» передав ТОВ «Укрлідербуд» майно на суму 7 818 472.22 грн., за якою Відповідач-2 передав у власність Відповідача-1 рухоме майно (далі - «Рухоме майно»):

Частина Рухомого майна, в момент його передачі Відповідачу-1 була предметом забезпечення згідно з наступними договорами застави майна, укладеними між ПАТ «Укрсоцбанк» та ПП «Бізнес-Гранд»: Договір застави майна від 15.08.2005 №Дз 2-895/08-070: Договір застави майна від 15.08.2005 №Дз 3-895/08-070; Договір застави майна від 15.08.2005 №Дз 5-895/08-070; Договір застави майна від 29.09.2005 №Дз 6-895/08-070; Договір застави майна від 16.06.2005 №Дз 7-895/08-070: Договір застави майна від 08.09.2005 №Дз 4-25.1-09/11-13 (а.с.18-85).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Згідно з п. 2.1.4 договорів застави, Заставодавець (ПП «Бізнес-Гранд») зобов'язаний без письмової згоди Заставодержателя (ПАТ «Укрсоцбанк») не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною права власності на Предмети застави (відчужувати Предмети застави), обтяження їх будь-якими зобов'язаннями.

Позивач вважає, що Заставодавець (ПП «Бізнес-Гранд») здійснив відчуження належного йому рухомого майна без відповідної згоди на те Заставодержателя (ПАТ «Укрсоцбанк»), що є прямим порушенням ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» та умов укладених між Позивачем та Відповідачем-2 договорів застави.

Представники ТОВ"УкрЛідербуд"(Відповідач-1) у письмових поясненнях та у судовому засіданні заявлених вимог не визнали посилаючись на те, що ПП «Бізнес-Гранд» листом №85 від 12.11.2012 надало ТОВу "УкрЛідербуд" інформацію щодо вчинення ним дій для отримання згоди ПАТ "Укрсоцбанк",як заставодержателя, на укладення правочину, за яким змінюється заставодавець.

Факт укладення між Відповідачами Угоди від 19.11.2012, за якою до Відповідача-1 в рахунок погашення боргу перейшло у власність майно Відповідача-2 на суму 7818472,22 грн. представники Відповідача-1 підтвердили в судовому засіданні.

Представники Відповідача-1, як на доказ набуття права власності на рухоме майно, посилаються на судові рішення у справі №17/5026/356/2012.

Представник ПП«Бізнес-Гранд»- ліквідатор Гусак Ю.М у своїх письмових поясненнях (том-2,а.с.1-3) та у судовому засіданні 28.12.2016 проти позову не заперечував. Пояснив, що ПП«Бізнес-Гранд», як боржник у виконавчому провадженні № 33611568 при наявності накладеного арешту на майно, не могло відчужувати належне йому майно на користь третіх осіб, а тому укладення боржником Угоди про часткове погашення боргу від 19.11.2012 є незаконним.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження», згідно зі ст. 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у відповідності до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання судового рішення.

17 квітня 2012 року господарським судом Черкаської області для примусового виконання рішення від 04.04.2012 у справі №17/5026/356/2012 було видано наказ про стягнення з Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» (Відповідач-2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛідербуд» (Відповідач-1) 39 799 785,84 грн. заборгованості та 64 380 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

27 липня 2012 року постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження №33611568 з виконання наказу господарського суду Черкаської області від 17.04.2012 у справі №17/5026/356/2012 та накладено арешт на все майно боржника - ПП «Бізнес-Гранд» і оголошено заборону його відчуження (том 2; а.с.18-19).

19 листопада 2012 року між ПП «Бізнес-Гранд» та ТОВ «УкрЛідербуд» укладено Угоду про часткове погашення боргу (надалі по тексту - «Оскаржувана угода»), згідно з якою в рахунок погашення заборгованості ПП «Бізнес-Гранд» перед ТОВ «УкрЛідербуд» на суму 7 818 472.22 грн.. Відповідач-2 передав у власність Відповідача-1 рухоме майно (далі - «Рухоме майно») за переліком із 68 позицій (том 1; а.с.14-16).

На момент укладення Угоди про часткове погашення боргу, Рухоме майно, що було предметом Оскаржуваної угоди, було під арештом та оголошено заборону на його відчуження в рамках виконавчого провадження №33611568 з виконання наказу господарського суду Черкаської області від 17.04.2012 у справі №17/5026/356/2012.

Доказів того, що ПАТ «Укрсоцбанк», як заставодержатель надав згоду на відчуження Рухомого майна відповідачем-1 до суду не подано.

Доказів зняття держвиконавцем арешту із Рухомого майна у встановленому порядку на час укладення Угоди про часткове погашення боргу до суду не подано.

Суд приходить до переконання, що оскільки за оспорюваним правочином - Угодою про часткове погашення боргу від 19.11.2012, було передано Рухоме майно, на яке накладено арешт в рамках виконавчого провадження №33611568 з виконання наказу господарського суду Черкаської області від 17.04.2012 у справі №17/5026/356/2012, а також за відсутності відповідної згоди Заставодержателя (Позивача) на таке відчуження, то такі обставини вказують на наявність підстав для визнання такого правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Посилання представників ТОВ «Укрлідербуд» на те, що правомірність набуття права власності за оспорюваною Угодою від 19.11.2012 підтверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі № 925/1874/13 суд оцінює критично виходячи з наступного.

Вимоги щодо погашення/сплати частини боргу за простими векселями і набуття права власності на Рухоме майно є різними за своєю правовою природою і мають різний предмет доказування порівняно із вимогами про визнання правочину недійсним.

В постанові апеляційного суду, на яку посилається відповідач-1, відсутні висновки щодо дійсності (недійсності) Угоди від 19.11.2012 стороною якої ПАТ «Укрсоцбанк» (заставодержатель) не було.

Суд приходить до переконання, що посилання представників відповідача-1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі № 925/1874/13 є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд погоджується з доводами ПАТ «Укрсоцбанк», що про Угоду від 19.11.2012 Банку стало відомо з листа ТОВ «УкрЛідербуд» від 04.04.2014 №164, а тому, Позивачем не пропущено строк позовної давності для вимоги про визнання недійсною Угоди про часткове погашення боргу від 19.11.2012.

Судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідачів.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсною з моменту укладення Угоду про часткове погашення боргу від 19.11.2012, укладену між Приватним підприємством «Бізнес-Гранд» (ідентифікаційний код: 22797750, місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького,55) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрлідербуд» (ідентифікаційний код: 36091050, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Ільїна, буд. 252, оф. 403).

Стягнути 689 грн. витрат по сплаті судового збору з Приватного підприємства «Бізнес-Гранд» (ідентифікаційний код: 22797750, місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького,55) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (код 00039019, вул.Ковпака,29, м.Київ, 03150).

Стягнути 689 грн. витрат по сплаті судового збору із Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідербуд» (ідентифікаційний код: 36091050, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Ільїна, буд. 252, оф. 403) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (код 00039019, вул.Ковпака,29, м.Київ, 03150).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня складення і підписання повного тексту рішення.

Рішення складено 16.01.2017.

Суддя В.В.Єфіменко