Ухвала суду № 64115173, 12.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 752/16807/15 Головуючий у 1-ій інстанції - Ладиченко С.В.

Апеляційне провадження 22-ц/796/1773/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

У Х В А Л А

12 січня 2017 року суддя Апеляційного суду м. Києва Музичко С.Г., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: Національний Банк України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк», третя особа: Національний Банк України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу до якої не доданий документ про оплату судового збору, а позивач посилається на звільнення від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою судді від 29.11.2016 апеляційна скарга була залишена без руху, а позивачу наданий строк для оплати судового збору. Також в ухвалі було зазначено, що правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно Закону України «Про судовий збір» не має.

06.01.2017 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 про те, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»

Позивача у своїй заяві зазначає, що відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору, а враховуючи, він є споживачем банківських послуг, то у нього відсутні підстави для сплати судового збору при поданні апеляційної скарги.

Проаналізувавши зазначені положення законодавства та судової практики, зміст повторного клопотання про звільнення від сплати судового збору , суд не знаходитьпідстав для його задоволення з огляду на наступне.

З 1 вересня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня №484-VIII. Вказаний закон значно змінив положення Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Зміни торкнулися і пільг щодо сплати судового збору, які встановлені ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Отже, зменшена кількість суб'єктів, яким надаються пільги, а також пільги стали надаватися незалежно до якої судової інстанції ці суб'єкти звертаються.

Зокрема, до набрання чинності Законом України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнялися згідно пункту 7 державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки позивач звернувся до Апеляційного суду м. Києва із апеляційною скаргою 21.11.2016 року, тобто на момент чинності статті 5 Закону України «Про судовий збір» у новій редакції, якою не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, то правові підстави для звільнення від сплати судового збору за подання та апеляційної скарги відсутні.

Така ж думка була висловлена Верховним Судом України в ухвалах від 16 січня 2016 року у справі №6-3084ц15, від 29.01.2016 року №6-209ц16, від 03.02.2016 року №6-228ц16, від 09.02.2016 №6-36ц16 та від 01.03.2016 року №6-484ц16.

Посилання заявника на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист справ споживачів», як на підставу звільнення від сплати судового збору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з урахуванням змін внесених до Закону України «Про судовий збір», статтю 5 викладено в іншій редакції, якою не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору.

Оскільки першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір», то саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.

За змістом змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір», які прийняті пізніше, ніж Закон України «Про захист прав споживачів», убачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання заявника на положення Закону України «Про захист прав споживачів» не були взяті до уваги.

Враховуючи викладене, вважаю, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подачу даної апеляційної скарги і повинен був виконати ухвалу від 29.11.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки подана апеляційна скарга не оплачена судовим збором, у наданий строк позивач не надав докази оплати судового збору, керуючись ст. ст. 121, 297 ЦПК України, судя

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: