Ухвала суду № 64115049, 10.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1651/2017 Головуючий у 1-й інстанції - Савицький А.О.

Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Орлан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконуючий обов'язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Орлан» Шекета Тарас Степанович про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Орлан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконуючий обов'язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Орлан» ШекетаТарас Степанович про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали апеляційну скаргу.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У червні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача Публічного акціонерного товариства «Орлан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконуючий обов'язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Орлан» Шекета Тарас Степанович з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивував тим, що згідно Наказу від 04.01.2008 року позивача було прийнято на посаду директора з кадрових питань та побуту в ЗАТ «Орлан».

25.03.2016 року позивача було повідомлено, що з 25.05.2016 року в ПАТ «Орлан» скорочується посада начальника адміністративно-господарського відділу, а 24.05.2016 року до нього було доведено наказ про звільнення з посади начальника адміністративно-господарського відділу за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням.

Позивач вважає своє звільнення з роботи незаконним, оскільки відповідач звільнив його з роботи без законної на те підстави та з посади, на якій він не перебував.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що на підставі Наказу №1/2 ВК від 04.01.2008 року позивача прийнято на посаду директора з кадрових питань та побуту ЗАТ «Орлан» (за сумісництвом) з 04.01.2008 року (а.с. 5).

Відповідно до наказу №57/1 від 11.06.2015 року до штатного розпису відповідача було внесено зміни шляхом зміни назви посади директора з кадрових питань та побуту на начальника адміністративно-господарчого відділу (а.с. 53).

Також, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та встановлення іншого порядку побудови трудового процесу ПАТ «Орлан», з 25.05.2016 року було вирішено скоротити штатну одиницю «Начальник адміністративно-господарчого відділу» шляхом виключення її із штатного розпису ПАТ «Орлан», про що свідчить копія Наказу №20 від 23.03.2016 року (а.с. 56).

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України 23.03.2016 року відповідачем було повідомлено позивача про його наступне звільнення з займаної посади начальника адміністративно-господарчого відділу (за сумісництвом), про що свідчить копія письмового повідомлення від 23.03.2016 року з розпискою позивача про отримання такого повідомлення (а.с. 57).

Як вбачається із змісту вказаного повідомлення, позивач відмовився від запропонованого відповідачем переведення на інші посади, про що свідчить його підпис (а.с. 57).

Таким чином, відповідно до наказу №64-ВК від 24.05.2016 року позивача було звільнено з посади начальника адміністративно-господарчого відділу ПАТ «Орлан» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с.57а).

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу.

Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, а суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача, а також можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про поновлення на посаді директора з кадрових питань та побуту ПАТ «Орлан», а також стягнення середнього заробітку з моменту незаконного звільнення за час вимушеного прогулу, позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що відповідач звільнив його з роботи без законної на те підстави та з посади, на якій він не перебував.

Однак, судом вірно встановлено, що виходячи з предмету позову вимоги позивача зводяться до поновлення його на посаді директора з кадрових питань та побуту ПАТ «Орлан», в той час як наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що з червня 2015 року позивач перебував на посаді начальника адміністративно-господарчого відділу ПАТ «Орлан», з якої і був звільнений.

Вірно встановивши обставини справи та розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для поновлення позивача на посаді директора з кадрових питань та побуту ПАТ «Орлан», так і для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки звільнений позивач був з іншої посади, а посада, на якій позивач просить його поновити у відповідача в даний час відсутня.

Колегія суддів погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Тобто, обставини справи судом вірно встановлені та позовні вимоги розглянуті вірно - відповідно до приписів ч.ч. 1,2 ст. 11 ЦПК України.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що предметом позовної заяви ОСОБА_1 було «поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу» з тих підстав, що скоротили посаду на якій він нібито не перебував.

Крім вказівки в позовній заяві про те, що підприємство скоротило посаду начальника адміністративно-господарчого відділу, а він вважає себе директором з кадрових питань, а отже під скорочення не підпадає, позивач інших вимог до початку розгляду справи по суті не заявляв.

Вимог про скасування наказу №57/1 від 11.06.2015 року, яким посаду директора з кадрових питань перейменовано на посаду начальника адміністративно-господарчого відділу не заявляв.В позовній заяві ОСОБА_1 відсутня вимога про незаконність зміни назви його посади чи будь-яких порушень зі сторони ПАТ «Орлан» з цього приводу. Отже, до теперішнього часу наказ №57/1 від 11.06.2015 року, яким посаду директора з кадрових питань перейменовано на посаду начальника адміністративно-господарчого відділу є чинним.

Відповідачем ПАТ «Орлан» надано документи - табелі для нарахування заробітної плати працівникам адміністративно-господарчого відділу, де ОСОБА_1 в переліку працівників адміністративно-господарчого відділу вказаний, саме як начальник вищевказаного відділу. Позивач також затверджував ці табелі для нарахування заробітної плати саме, як начальник адміністративно-господарчого відділу. Надано штатні розписи, в яких з червня 2015 року відсутня посада директора з кадрових питань, а є лише посада начальника адміністративно-господарчого відділу, яку обіймав ОСОБА_1

Таким чином, про перейменування посади позивачу було відомо з червня 2015 року,тобто за рік до звільнення. З позовом до суду про скасування наказу № 57/1 від 11.06.2015 року, згідно якого ОСОБА_1 став обіймати посаду начальника адміністративно-господарчого відділу позивач не звертався, наказ є чинним.

Отже, ОСОБА_1 було скорочено у травні 2016 року саме з посади начальника адміністративно-господарчого відділу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий: Судді: