Рішення № 6409912, 15.05.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" травня 2009 р. Справа № 11/59

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до відповідача: ТзОВ фірми «Літа Плюс»м.Рівне

про стягнення 5 002 грн. 02 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфля-

ційних втрат, річних та збитків,

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача- Качка Т.П., представник (довір.№1569 від 21.04.2009р.);

від відповідача- Берун Р.В., представник (довір.б/н від 02.04.2009р.).

Представники сторін не заявили клопотаннь про технічну фіксацію судового процесу. Суддею розяснено сто-ронам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено. В судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Позивач-СПД ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про стягнення з Відпові-дача-ТзОВ фірми «Літа Плюс»3 388 грн. 15 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий товар та 131 грн. 44 коп. пені згідно укладеного договору, а також 166 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 16 грн. 43 коп. -3% річних та збит-ків в сумі 1 300 грн.

В позовній заяві та додаткових обгрунтуваннях Позивач зазначив таке.

Між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ «Літа Плюс»16.01.2007р. було укладеного Договір пос-тавки №07, відповідно до п.4.6 якого підставою для перерахування коштів за отриманий товар є товарно-транспортна накладна або накладна оформлена згідно з вимогами чинного законодавства, за підписами уповноважених представників Постачальника і Покупця, а також податкова накладна. Покупець здійснює оплату протягом 14 днів з моменту отриман-ня документів, визначених як підстава для оплата за умовами договору.

Відповідно до п.4.8. Датою оплати товарів вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця та зарахування їх на розрахунковий рахунок Постачальника.

Позивач зазначає, що протягом 01.01.2008р. - 31.12.2008р. поставив Відповідачу продукти дитячого, лікуваль-ного та спеціалізованого харчування на загальну суму 32 193,70 грн., а Відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 28 088,95 грн. та повернув товар на загальну суму 716,71 грн., заборгувавши 3 388,15 грн., що додатково стверджу-ється актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2008р.

Покликаючись на приписи статтей 509 526, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, - Позивач вважає, що Відповідач-покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати і товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, відповідно до п.8.3 Договору, за прострочення платежів Покупцеві нараховується пеня в розмірі под-війної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

В зв'язку з тим, що Відповідач в належний спосіб не виконав умови Договору поставки не провів повної опла-ти за поставлений товар,Позивач пояснює, що був змушений звернутися до спеціаліста з юридичних питань за право-вою допомогою, для стягнення боргу, оскільки в штаті працівників не передбачена посада юриста, тому вважає, що вар-тість оплачених юридичних послуг в сумі 1 300 грн. повинна бути покладена на Відповідача, як збитки.(арк.справи 3-4, 72-74).

Відповідач-ТзОВ фірма «Літа Плюс»позову не визнає з підстав, зазначених у відзиві. Відповідач зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються на договорі поставки №07 від 16.01.2007р., за умовами якого СПД-ФО ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання поставити, а ТзОВ фірма «Літа Плюс»прийняти і оплатити товари на умовах даного Договору.

Відповідач зауважує, що згідно ч.2 ст.9 ЦК України, ст.7 та ч.2 ст.175 ГК України, особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особли-востей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ст.267 ГК України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначе-ний, він вважається укладеним на один рік.

Частина 3 ст. 267 ГК України містить імперативну норму, згідно з якою, якщо в довгостроковому договорі кіль-кість поставки визначено лише на рік або менший строк, то у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передба-чений, договір вважається укладеним на один рік.

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 договору поставки №07 від 16.01.2007р., термін дії договору встановлено до 31 грудня 2007р., а у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір впродовж остан-нього місяця, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Проте, Відповідач вважає, що порядок погодження сторонами строків поставки на наступний пролонгований період сторонами у договорі не визначено, оскільки згідно з п.2.2 Договору, поставка товару здійснюється партіями, що формуються на основі замовлень покупця та у відповідності до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а з п.2.4 Договору випливає, з що обов'язки постачальника по поставці та обов'язки покупця по оплаті товарів виникають тільки на основі погодженого замовлення.

Оскільки специфікації сторони не підписували і покупець після закінчення строку дії даного договору жодного замовлення постачальнику на поставку товару не направляв, то погодження строків поставок між сторонами договору на 2008 рік не відбулося, відтак, даний договір, в силу вимог ч.3 ст.267 ГК України, вважається таким, що укладений на один рік, тобто зобов'язання сторін по ньому припинилися.

В силу положень ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдино-го документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Разом з тим, допускається укладення господарських до-говорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідач робить висновок, що господарські правовідносини з поставки продукції СПД-ФО ОСОБА_1 для ТзОВ фірма «Літа Плюс» у 2008 році здійснювалися не на підставі договору поставки №07 від 16.01.2007р., а у спроще-ний спосіб - шляхом усної домовленості сторін та прийняття покупцем здійсненої постачальником поставки товарів, в тому об'ємі, який був необхідний покупцю у відповідний проміжок часу.

Відповідно до цього, та враховуючи той факт, що видатковими накладними, якими оформлена операція з пос-тавки відповідачу у 2008 році товару, строк проведення розрахунку не визначений, а СПД-ФО ОСОБА_1 вимогу про його оплату, в порядку передбаченому ст.530 ЦК України не направляло Відповідач дійшов висновку, що у нього не виникало зобов'язання перед Позивачем по оплаті такого товару.

Свої міркування Відповідач завершує висновком: оскільки, на момент звернення з позовом до суду, право СПД-ФО ОСОБА_1 порушене не було воно і не підлягає судовому захисту.

Заперечуючи саме існування правопорушення, Відповідач разом з тим, заявляє про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення пені за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань через відсут-ність вірного розрахунку пені і вважає доданий до позову розрахунок необґрунтованим, оскільки в ньому не відображено ні суми, ні дати оплати товару відповідачем.

При цьому, Відповідач покликається на лист Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04. 2005р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповід-них записках про роботу господарських судів у 2004р.”, що у тих випадках, коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної вимоги про стягнення заборгованості і обґрунтований розрахунок зазна-чених сум штрафних санкцій відсутній, то суд, з урахуванням обставин конкретної справи, або застосовує припис п.5 ч.1 ст. 81 ГПК, або відмовляє в задоволенні позову.

Стосовно заявленої Позивачем вимоги про стягнення збитків в сумі 1 300,00 грн., витрачених на оплату юридич-них послуг Відповідач спрямовує увагу суду на лист Вищого господарський суд України “Про деякі питання застосу-вання норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” №01-8/164 від 18.03.2008р. (в редакції листа ВГСУ №01-08/34 від 21.01.2009р.) в якому зазначено, що у тому випадку, якщо витрати, понесені стороною у звязку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в госпо-дарському суді, то їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Надалі, Відповідач цитує лист ВГСУ “збитки, це обєктивне зменшення будь-яких благ кредитора, які він по-ніс внаслідок невиконання боржником свого зобовязання та які знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з неправо-мірною поведінкою боржника. Віднесення до складу збитків витрат на юридичну допомогу суперечить закону, зокрема положенням ст.623 ЦК України та ст.224 ГК України, позаяк такі витрати не мають обовязкового характеру і факт їх на-явності та розмір не знаходяться в необхідному звязку з оспорюваною сумою за позовом”.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 318, 321 ГК України, ст.ст. 530, 844 ЦК України Відповідач просить в задоволенні позову відмовити.(арк.справи 65-67).

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1-постачальник та ТзОВ фірма «Літа Плюс»-покупець 16 січня 2007р. уклали договір поставки №07 (надалі в тексті Договір). Згідно пп.1.1, 2.1 Договору поставки постачаль-ник зобовязувався передати у власність покупця товари, а покупець зобовязувався на умовах Договору приймати това-ри і оплачувати їх вартість. Ціна, асортимент та кількість визначається у Специфікації, яка є невідємною частиною Дого-вору. Загальна ціна зазначається у накладних. Згідно п.4.6 Договору розрахунок за поставлений товар проводиться не пізніше 14 календарних днів з дня поставки товарів. Підставою для перерахування коштів за отриманий товар є товарно-транспортна накладна або накладна оформлена згідно з вимогами чинного законодавства, за підписами уповноважених представників Постачальника і Покупця, а також податкова накладна. Строк дії Договору сторони не узгодили (п. 11.1 Договору). Договір укладено з Протоколом розбіжностей і підписано підприємцем ОСОБА_1 та директором ТзОВ фірма «Літа Плюс», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 7-11).

Вбачається, що сторони Специфікації не складали, змін та доповнень до Договору поставки сторони не вносили.

Встановлено, що фактично протягом 01.01.2008р. 31.12.2008р. через представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діяли на підставі довіреностей ЯОР №687937 від 28 січня 2008р., НБМ №332522 від 01 лютого 2008р., НБМ №332625 від 05 лютого 2008р., НБМ №333268 від 21 березня 2008р., ЯОС №370090 від 11 квітня 2008р., ЯОС №370679 від 21 травня 2008р., ЯОС №370799 від 02 червня 2008р., ЯОС №370090 від 11 квітня 2008р., ЯОС №370979 від 11 червня 2008р., ЯПЕ №925659 від 06 серпня 2008р., ЯПЕ №925738 від 16 серпня 2008р., ЯПЕ №925796 від 21 серпня 2008р., ЯПЕ №925863 від 26 серпня 2008р., ЯПЕ №933401 від 06 жовтня 2008р. та ЯПЕ №933496 від 16 жовтня 2008р., згідно накладних №001757 від 31.01.2008р., №002136 від 07.02.2008р., №002523 від 14.02.2008р., № 004708 від 27.03.2008р., №005821 від 17.04.2008р., №008131 від 29.05.2008р., №008559 від 05.06.2008р., №009323 від 19.06.2008р., №012592 від 14.08.2008р., №012606 від 14.08.2008р., №013017 від 21.08.2008р., №013407 від 28.08.2008р., №014026 від 04.09.2008р., №016127 від 09.10.2008р., №016886 від 23.10.2008р. підприємець ОСОБА_1 передала, а ТзОВ фірма «Літа Плюс»прийняло продукти дитячого, лікувального та спеціалізованого харчування на загальну суму 32193 грн. 70 коп., що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 19-48).

ТзОВ фірма «Літа Плюс»частково оплатило вартість отриманого товару на загальну суму 28 088 грн. 95 коп., що стверджується банківськими виписками на підставі платіжних доручень №701 від 26.02.2008р., №1023 від 24.03. 2008р., №1315 від 17.04.2008р., №2937 від 07.10.2008р., №2397 від 08.08.2008р., №1695 від 21.05.2008р. Крім того згідно накладних №ЛС-0001174 від 10.10.2008р. та №ЛС-0001421 від 24.12.2008р. ТзОВ фірма «Літа Плюс»здійснило повер-нення товару підприємцю ОСОБА_1 на загальну суму 716 грн. 71 коп., що стверджується матеріалами справи.(арк. справи 49-55).

Таким чином, станом на 01 січня 2009р. залишок заборгованості ТзОВ фірми «Літа Плюс» складав 3 388 грн. 15 коп., що стверджується Актом звірки від 31.12.2008р., підписаним уповноваженими представниками підприємця ОСОБА_1 та ТзОВ фірми «Літа Плюс», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 12).

На підставі п.8.3 Договору, за невиконання грошового зобовязання, Позивач нарахував пеню з 01.01.2009р. по 01.03.2009р., сума якої складає 131 грн. 44 коп.

Крім того, посилаючись на ст.625 ЦК України, Позивач нарахував 16 грн. 43 коп. -3% річних за користування коштами за період з 01.01.2009р. по 01.03.2009р., а також інфляційні втрати за цей же період, що складає суму 166 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочи-нів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства та з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодав-ства.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, спла-тити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Статтею 263 ГК України встановлено, що господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виро-бів народного споживання... Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в та-ких формах: матеріально-технічне постачання і збут... оптова торгівля; роздрібна торгівля... та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується госпо-арськими договорами поставки,... купівлі-продажу, міни (бартеру)... та іншими договорами.

Разом з тим, за договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприєм-ницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подіб-ним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, заперечення Відповідачем позовних вимог в частині стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та річних з підстав, зазначених у відзиві від 23.04.2009р. не варті уваги суду, як надумані і безпідставні з наступних мотивів.

Чинне законодавство, зокрема сттатті 92 ЦК України, передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної осо-би, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Разом з тим, згідно ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, ство-рює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочи-ну цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свід-чать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Тому, заперечення Відповідачем чинності Договору протягом 2008 року і твердження про позадоговірний харак-тер відносини сторін щодо купівлі-продажу товарів спростовуються зазначеними вище накладними з посиланням на Договір та підписаними директором та головним бухгалтером ТзОВ фірми «Літа Плюс»довіреностями за 2008 рік на отримання товару від Позивача, які містять посилання на ті ж самі накладні Підприємця ОСОБА_1

Крім того, суд звертає увагу на те, що Відповідач набув право власності на отриманий у 2008 році товар і роз-порядився ним передав іншим особам тощо, а також перерахував Підприємцю ОСОБА_1 часткову плату за нього, хоч у платіжних документах послався на неіснуючий “дог.27 від 14.12.04р.”, що стверджується матеріалами справи.(арк. справи 19-55).

Зазначені обставини, господарський суд розцінює як схвалення Договору покупцем-Відповідачем у справі. Та-ким чином, відповідно до умов пункту 11.2 Договір було пролонговано сторонами на наступний календарний, тобто 2008 рік.

Разом з тим, Відсутність Специфікації і письмових заявок покупця на товар не звільняє покупця за Договором від оюовязку оплати і не позбавляє сам Договір ознак договору поставки, оскільки між сторонами існують договірні пра-вовідносини, згідно яких момент передачі товару і його оплати не збігаються в часі і визначальним документом є накладна на відпуск товару.

В звязку з цим, з огляду на вищезазначені реквізити довіреностей вбачається, що проти прийняття товару, який поставлявся Позивачем Відповідач жодного разу не заперечував, тому його твердження про припинення дії Дого-вору та міркування про усні домовленості щодо купівлі-продажу товару у 2008 році вбачаються надуманими і не варти-ми уваги.

Умови Договору у 2008 році виконані Відповідачем-покупцем частково. Іншого Відповідач не довів, відтак, твердження про безпідставність нарахування основного боргу і повязаних з ним вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не заслуговують на увагу.

Крім того, заявлені заперечення щодо безпідставності нарахування пені не заслуговують на увагу, оскільки, пунктом 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Тобто, законодавець обмежує строк нарахування пені шістьма місяцями з моменту виникнення права вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 07.10.2008р. заборгованість Відповідача по розрахунках за попе-редньо поставлений товар була відсутня і виникла знову лише 24.10.2008р. у сумі 3 210 грн. 14 коп. на підставі частково оплаченої накладної №016127 від 09.10.2008р. Відповідно і шестимісячний присікальний строк нарахування пені закін-чився 23.04.2009 року.

Вбачається, що пеня нарахована Позивачем в межах шестимісячного строку за період з 01.01.2009р. по 01.03. 2009р.; застосовані при її обчисленні суми відповідають матеріалам справи. Крім того, Позивач не позбавлений права у встановленому порядку заявити виогу про стягнення пені за інші чотири місяці.

Вирішуючи даний спір, господарський суд приймає до уваги, що згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовяза-ний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продав-цеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначалось вище ні у встановлений Договором 14-денний термін, ні після порушення господарським судом провадження у даній справі Відповідач зобовязань по оплаті товару не виконав коштів не сплатив.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник пови-нен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити су-му боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з прост-роченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

З огляду на обставини справи у сукупності вбачається, що вимоги Позивача в частині стягнення основного бор-гу, пені, інфляційних та річних стверджуються Договором, довіреностями Відповідача, накладними, банківськими ви-писками, Актом звірки і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193, 230, 232, 263, 265 Господарського ко-дексу України та стст. 11, 16, 526, 530, 549, 625, 655, ч.1. ст.692, 712 Цивільного кодексу України.

Вбачається, що несплатою 3 388 грн. 15 коп. вартості товару Відповідач завдав Позивачу майнової шкоди. При цьому, доказів повернення товару або сплати його вартості Відповідач суду не надав.

Стосовно вимоги про стягнення з Відповідача нарахованих згідно ст.22 ЦК України збитків в сумі 1 300 грн., які складають винагороду фахівця в галузі господарськоо права, господарський суд зважує на таке.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом сво-го особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 8 ч.2 вказаної статті передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Крім того, пунктом 8.1 Договору сторони узгодили, що сторона, яка не виконала або неналежним чином вико-нала зобовязання за даним договором, повинна відшкодувати іншій стороні завдані таким невиконанням збитки.

Збитками, згідно чч.2, 3 ст.22 ЦК України, є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкоджен-ням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збит-ки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Разом з тим, збитки, це обєктивне зменшення будь-яких благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобовязання та які знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржни-ка. Віднесення до складу збитків витрат на юридичну допомогу суперечить закону, зокрема положенням ст.623 ЦК Ук-раїни та ст.224 ГК України, позаяк такі витрати не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знахо-дяться в необхідному звязку з оспорюваною сумою за позовом.

Така ж правова позиція підтримується і Вищим господарським судом України в листі “Про деякі питання засто-сування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господар-ських судів у 2007 році” №01-8/164 від 18.03.2008р. (в редакції листа ВГСУ №01-08/34 від 21.01.2009р.).

Крім того, господарський суд виходить і з того, що представниками фізичних та юридичних осіб, крім керів-ників підприємств, установ, організацій можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреніс-тю від імені фізичної особи, підприємства, організації.(ст.28 ГПК України).

Вбачається, що вказана норма не обмежує Підприємця у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його представ-ництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного суду України від 16.11.2000р. за номером 13-рп/2000.

Відповідно до частини 3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, адво-катом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або по-мічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатсь-кою діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Необхідно звернути увагу Позивача, що ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових вит-рат, які були сплачені стороною під час реалізації процесуальних прав по справі за отримання послуг лише адвокату, а не будь-якому представнику.

З огляду на зазначене, в частині стягнення 1 300 грн. збитків з підстав ст.33 ГПК України в задоволенні позову необхідно відмовити

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 3 702 грн. 02 коп. боргу.

На Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Літа Плюс», яке знаходиться у м.Рівне, вул.Степова, 16 (код 31894679) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідент.номер НОМЕР_1) 3 388 грн. 15коп. заборгованості по розрахунках за отриманий товар, 131грн. 44коп. пені за період з 01.01.2009 року по 01.03.2009р., 166грн. 00коп. інфляційних втрат за період з 01.01.2009р. по 01.03.2009р., 16грн. 43коп. -3% річних за період 01.01.2009р. по 01.03.2009р., 75грн. 49коп. по сплаті державного мита та 87грн. 33коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1 300 грн. збитків в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Грязнов

Рішення підписане суддею "15" травня 2009 р..